Наші вареники стор. 3

Агов, дівчино, бажаєш трішки національного колориту?

Тоді завітай на вареники! З чим? З вишнями, з картоплею, з сиром та з новорічним дивом!А чи не найсмачніші страви готувала бабуся, коли ти ще була така, як ото твої зара?

Пам’ятаєш, бабця борошно сипе рівненько гарненько гіркою, а ти тіки но торкнеся - ПУФ! вже лице в борошні, плаття в борошні, бабця в борошні, дивиться на тебе, посміхається: «Помічниця»,- каже.

Бере миску величезну-величезну сипле туди всяке і приказуєКефіру склянка біленького

Яйце від курки руденької

Борошна 3 склянки пухкенького

3 ложки олії золотенької

Цукру ложку солоденького

Щіпка солі дрібненької

Ти за нею повторюєш - лише губи рухаються, а очей не зводиш, як зачарована бабиними руками, що тісто вимішують наче пурхають.

Баба тісто вимісила на три частини поділила і каже: «А ну, неси мені мого чарівного порошку» І ти щаслива біжиш за чарами бабиними. Це зараз то пів чайної ложки соди, а тоді чари, які баба тільки до твоїх вареників додає, тому вони пухкі наче хмарки, не такі як в тата с з картоплею чи мамині з сиром.

Баба чарівний порошок на стіл висипала, борошном трішки вкрила і знов давай тісто місити. «Все, - каже, - тепер нехай відпочине, - і в холод його, а потім до тебе, - А ну гайда, неси вишні»

Дідусь вже банку дістав з полиці, віддає у твої маленькі ручки: «Дивись обережно».

Ти за вишні взялася і… Літо! Спека страшна! «А ну зайди в тінь!»,- кричить тато з дерева. От якби тобі таку драбину, щоб до нього залізти й також вишні збирати, та не можна. А ввечорі розкладаєш чисті ягоди по банках - оце можна)

Баба вишні відкрила і на сито, щоб сік стікав, а з того соку компот. Ти на краплі вишневі дивися і розпитуєш.

- Баба, а це наші вареники?- Ну а чиї ж? Картопля наша? – Наша. Сир від нашої корови? - Від нашої. Вишні з нашого саду? - З нашого. То і вареники наші! - і ти назавжди запам’ятовуєш - отакі вони, наші вареники, зі всього нашого.

Доки тісто у холоді, баба картоплю зварила з луком смаженим передавиласир на сито пустила, цукор додала вишні цукром та крохмалем присипала

Ось і пів години минуло, баба тісто дістає, а тобі стільця підставляє: «Залізай, будеш допомогати» І який то солодкий клопіт маленькими пальчиками ліпити того вареника. Ось баба вже всі доліпила, а ти два - один мамі інший татові.- Ну, давай твої заліпухи - варити будемо, скоро мама з роботи прийде.

Баба ставить 3 каструлі, батькам варитиме, разом з заліпухами, а твої чарівні над парою накриває кришкою.

Дід знімає з руки годинника і віддає тобі: «Засікай»

Дивися за швидкою стрілкою майже не кліпаючи, перше коло, друге, а після п’ятого командуєш: «Баба! Діставай! Зварилися!»

Відчинилися вхідні двері і ти біжиш назустріч.

~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~

Доки накриваєш на стіл чуєш, як онука стрекоче коло доньки. Заходять обоє, посміхаються.«Мамо, а чому це ви такі всі в борошні? В тебе вже не онука, а булка якась, бачиш які брудні обоє?»А ти не бачиш, ти стоїш поруч з онукою, а тобі як їй лишень п’ять: і лице в борошні, і плаття в борошні, і бабця в борошні. І такою ти її згадуєш, і такою вони тебе згадуватимуть, коли буду ліпити наші вареники.- До столу мої любі, смачного!