#Один день мисс Кашалот
На моєму носі 30 років... ну, не те, щоб прям на носі, але вже десь дуже поряд. І що ж я маю в 29 з довжелезним хвостом років? А маю я ось такий звичайний двадцятидев'ятирічний день.
Коли мої мужчінки (а таких у нашому міні-зоопарку двоє - Даніель і Демид) ідуть в садочок, тоді я прокидаюсь раніше за всіх.
Першим ділом я приймаю чудодійний душ із живильною водою, інакше я не знаю, як пояснити той факт, що лише після душу відчуваю себе готовою звернути гори… ну чи пагорби... ну, принаймні маленькі горбочки точно. В такі дні я встигаю все - виглядати на мульйон, приготувати “яйця пашот із французькими круасанами”, точніше дораякі за рецептом з кулінарного конкурсу=)
підготувати парадно вихідні спортивні костюми для дітвори, навіть встигаю зробити зарядку вранці. Між іншим, я завжди хотіла зробити щоденні заняття спортом своєю звичкою, навіть запланувала виробити цю звичку до 30-ти років. Що ж, лишилось 12 днів і, не повірите, я і справді щодня займаюсь спортом.
Тільки ніхто мені не казав, що виглядати він буде саме так. Човниковий біг з перешкодами у вигляді Даніеля під ногами і навантаженням у вигляді Демида на руках, кулінарний марафон і естафета з тарілками, джоггінг на роботу і назад, і нічні навантаження з підйому-перекладання дитини з дорослого ліжка в дитяче. Тим не менше, форму тримаю)))
Тож, коли мої малюки, включно із старшеньким тридцяти дворічним, готові стоять на порозі, ми їдемо розвозити “клієнтів”. Самий голосистий, вічно протестуючий, клієнт потрапляє в свою ясельну групу першим, далі старшенький чемно іде в свою, а ми із самим старшим їдемо у свій “офіс” під назвою академія.
Там я колись вчилась, потім працювала викладачкою, потім вчилась у аспірантурі, а тоді плюнула на всю ту науку і пішла працювати менеджером в кафе. Час на роботі летить не помітно - поки всім посміхнешся, всіх нагодуєш, всім випишеш “люлєй”, вже і бігти за меньшеньким треба. Він в садочку поки не спить, тому “легкою трусцою” біжим додомці їсти і спати. Після "швидкого" годинного вкладання неспляче щастя врешті здається, і таки дає мамі піти пообідати.
Тепер можна і домашню роботу поробити - поки їм, прання переться, суп вариться, білизна сушиться, і посуд миється. От недолюблюю я це “ся” вкінці українських дієслів. Воно так і намагається приховати гірку правду того, що посуд треба покласти і викласти з машинки, речі завантажити і розвісити, вже мовчу про те,що нема в мене такого роботу, який саменький все наріже і поскладає в каструльку, підсолить, приправить і на стіл поставить.
Поки їм, бачу, що на підлозі знову брудно, тому роблю невеличку пробіжку до ванної за шваброю, швиденько мию кухню, і продовжую їсти мій вже холодний обід. Поспіхом підписую посилочки.
О, а ось вже і дзвіночок прокинувся, каже, час їсти йогурт. Після полудника біжимо в садочок за нашим поліглотом, йому на англійську треба встигнути, а це ще добрий спрінт на пів км під дощиком.
З англійської Даніка забере тато, тому зі спокійною душею повземо додому через пошту. Там відправимо посилочки, а вдома мене за півгодини вже чекає клієнтка. Я, як то кажуть, професійну деру волосся, і щодня дякую космосу за те, що наші дівчата на зиму не “утеплюються”, інакше в мене б не було роботи)).
Нарешті ми вдома, на фітнесбраслеті находжено 8 з хвостиком кілометрів, а це означає, що сьогодні прес можна не качати. Тож, швиденько наклавши перекус малюку, лечу в кабінет (хвала всім канарейкам шугарінг я роблю вдома, бо бігти ще кудись я б не витримала), щоб встигнути приготувати все до приходу клієнтки. Ось де починається мій дзен, мій ідеальний простір, де я отримую моральне задоволення. Іноді починаю замислюватися, чи я часом не прихований садист, інакше чого я так сильно люблю роботу, яка робить людям, м'яко кажучи, не надто приємно. Але ж ні, звісно люблю я її за можливість попліткувати про все на світі і за те, що результат моєї роботи видно одразу, не всі професії можуть таким похвалитися.
Година минає нереально швидко для мене. Але за за цей час мої жевжики (Данік з татом вже ти часом повернулися із занять) встигають рознести перший поверх (а при гарному розкладі карт і повному параді планет, ще й другий) вщент.
Не маю часу на те, щоб зараз всіх построїти, їду на сертифікату програму з польської мови. Для чого вона мені, напевно, подумала кожна друга з вас, мої дорогі читачки. А відповідь проста - для того, щоб наступного разу, коли я поїду до своєї любимої сестрички в Краків мені не довелось мукати і хрюкати в магазині, купуючи м'ясо на стейк. Та і взагалі, відчути себе студенткою ще раз не така вже погана перспектива для мами двох дітей.
Трохи помувівши по польську, викликаю своє персональне домашнє таксі. Тато з Демидом на задньому кріслі виглядає не надто щасливим енний раз за день приїхавши до стін рідної альмаматер. Тим не менше робочий день підходить до свого логічного завершення, а тому нас чекає смачна вечеря. Здавалося б під час вечері всі мають мовчки їсти, але не у нашій язикатій родині. Саме ввечері Данік розповідає все, що сталося цікавого з ним за день. Точніше з цього часу і до моменту, коли він засне, Данік не перестане розповідати все і про все.
Ще трошки, останній ривок - купання. Після того, як дітлахи пахнуть свіжорозлитим на голову шампунем, а їхні щічки стають такими ж рожевими, як їхні попки, клієнт, як то кажуть, вже готовий. І, як би я не мріяла, щоб ця фраза стосувалась дітей, вона таки сказана про мене. Дякую космосу, що для вкладання старшенького достатньо цьомки, казки від тата і “рельсів” від мами. Для меньшого, на жаль, досі потрібні танці з бубнами, а точніше, казка про барабан - наша любима, щодня нова. Врешті батарейки Демидика таки сідають. Ура, вічний двигун нарешті нейтралізований.
Маю кілька хвилин , щоб поклеїти адвент календар для своїх хлопчиків. Ну а тепер нарешті можна зайнятися чимось тільки вдвох з чоловіком. Зараз бігом в ліжко, вимкнемо світло і… будемо дивитися фільм. А ви що подумали?))) Така в нас традиція - дивимось фільми жахів крізь пальці, щоб спати було не страшно вночі.
Кілька перебіжок до меншого, одна до старшого, дві на кухню за чаєм і печивком, і ось вже 12 година ночі. Треба спати, а то ж завтра в 7 годині ранку мені знову доведеться завойовувати світ і звершувати подвиги, ну чи принаймні іти на роботу)))
А рівно о 12 годині ночі мама Таня із потенційної Міс Кашалот, перетворюється на сплячу Міс Кашу...
PS. Головний помічник за кадром
А для того, хто першим знайде всі надписи Міс Кашалот в моїй розповіді, буде приємний сюрприз по завершенню конкурсу;)
#Один день мисс Кашалот
Lelik_ 31 жовтня 2017, 12:53
Я просто в восторге.Какой насыщенный день,какая Вы молодец.Счастья вашей семье.
Businka_2d 31 жовтня 2017, 20:11
Дякую)))
Alperina 31 жовтня 2017, 13:03
Лайк, мне очень плнравился рассказ и да, я дочитала до конца. Вы меня вмотивировали больше успевать!
Businka_2d 31 жовтня 2017, 20:10
Молодчинка, Ви терпляча))) дякую!
cheesecake 31 жовтня 2017, 13:08
Приятно читать и смотреть, удачи в конкурсе. Лайк.
Businka_2d 31 жовтня 2017, 20:10
Дякую, дівчатка)) сьогодні ви всі зробили мій день більш сонячним))
soyka_ra 31 жовтня 2017, 13:18
Дуже тепла розповідь. Гарні фото і Ви на них. Успіху ;)
Businka_2d 31 жовтня 2017, 20:10
Дякую велике))
Antyk 31 жовтня 2017, 13:44
Очень понравился ваш рассказ! Очаровательные детки, спортивная и не менее очаровательная мама, атмосферные фотографии и , как вишенка на торте, интересный адвент календарь. Как говорят, у кого что болит) Покажите пожалуйста потом что получилось.
Businka_2d 31 жовтня 2017, 20:09
Неодмінно покажу, дуже сподіваюся, що вийде так, як було задумано))) бо роблю вперше, то ху його ноус, як то кажуть філологи))
VanilnoeNebo 31 жовтня 2017, 13:56
Мама умничка. Лайк.
Businka_2d 31 жовтня 2017, 20:09
Дякую велике!
nataliko 31 жовтня 2017, 14:08
Мабуть саме такою мамою-міс я хотіла би бути хочаб на один день. Лайк.
Businka_2d 31 жовтня 2017, 20:09
Я впевнена, Ви такою і є;)
taniasok 31 жовтня 2017, 14:14
1000 лайков. Какая же вы умница)
Businka_2d 31 жовтня 2017, 20:08
Дякую велике!
Antonino4ka 31 жовтня 2017, 14:51
Супер! Лайк))
Дружим:wink:
Businka_2d 31 жовтня 2017, 20:08
Але ще лишилась "дружилка"?)) Дякую!
Antonino4ka 31 жовтня 2017, 21:12
Упс, по-ходу вже немає.
Businka_2d 1 листопада 2017, 09:17
))) нічого страшного
Galinka_malinka 31 жовтня 2017, 15:04
Потік думок мене вразив, таке почуття гумору - супер! Бажаю перемоги!!!
Businka_2d 31 жовтня 2017, 20:08 1
Дякую велике!))
diadinka 31 жовтня 2017, 15:05 1
Яка ж Ви класна! Я в захопленні! Красуня, розумничка, мамочка, трудівничка - ось на кого рівнятися треба! Оце є конкурсна робота! Такої я чекала, щоб лайк віддати )))))
Businka_2d 31 жовтня 2017, 20:08
Дякую велике, надзвичайно приємно)))
svetochek 31 жовтня 2017, 15:14
Лайк від мене) Ви й ваша розповідь мені дуже сподобались!)
Businka_2d 31 жовтня 2017, 20:07
Дякую)))
ulans 31 жовтня 2017, 15:25
Лайк
Businka_2d 1 листопада 2017, 09:17
Дякую!
Tatya 31 жовтня 2017, 15:40 3
Ух ты,какая красивая и активная мама))))После вашего поста поняла,что Я-ленивая задница.
koritsi11 31 жовтня 2017, 15:41
100% те ж зрозуміла))
Businka_2d 31 жовтня 2017, 20:07
Не прибідняйтесь, впевнена, більша половина нас так само завантажені, просто "скромнічають")))
Businka_2d 31 жовтня 2017, 20:07
Але дякую, в будь-якому випадку))
Lyampampusik 31 жовтня 2017, 15:41
Класс! Конечно же лайк.
Businka_2d 31 жовтня 2017, 20:06
Дякую)
alena_hubanova 31 жовтня 2017, 15:55
Такие мамы, как вы вдохновляют!
Businka_2d 31 жовтня 2017, 20:06
Дякую, дуже приємно, якщо це справді так))
GalinaMaks 31 жовтня 2017, 16:47
Лайк! 26 )
Businka_2d 31 жовтня 2017, 20:06
26 написів?
Inna_ 31 жовтня 2017, 17:03
Кокто ! Отличный рассказ
Победы Вам
От меня лайк
Inna_ 31 жовтня 2017, 17:03
Круто *
Businka_2d 31 жовтня 2017, 20:05
Дякую))
Chupa_chups 31 жовтня 2017, 17:11
буду 909ой ))
Businka_2d 31 жовтня 2017, 20:05
Гарна цифра))
DankaA 31 жовтня 2017, 17:16
Супер))))). Я в 2008 году закончила Острозькою академию.
Businka_2d 31 жовтня 2017, 19:37
Але я саме була на другому курсі))