Про погоду в Іллінойсі.

Продовжую про клімат. Цього разу в Іллінойсі.

Відразу зауважу, моя розповідь не стосується популярного серед українців Чикаго. Чикаго має зовсім інший клімат, який регулюється озерами. До нас рідко коли доходили "озерні кліматичні подвиги". Моя розповідь про місце, яке зветься "кукурудзяний пояс Америки", іллінойську частину. Я жила десь у районі хвостика букви t.

Як зараз згадую перші хвилини на "новому" місці в Іллінойсі. Я їхала у машні і гірко плакала. Іллінойс вразив сухістю, кілометрами полів і нескінченною кількістю "будиночків з привидами" (покинутих будинків). Це як із заквітчаної поляни в оточені великих могутнів дерев потрапити на випалене поле. Зі сповненого життя - у розруху. За вікном була лиш вигоріла трава, яка змінювалися фермерськими, не завжди доглянутими, хатинками. Згодом я дізналася, що ми потрапили на самий пік посухи в один із найзасушливіших років. Більше подібного не повторювалося, хоча зеленої трави на узбіччі доріг, навіть у звичайний рік, у серпні не зустріти.

Ось типовий Іліной чи, по нашому, Іллінойс.

На фото: кукурудзяне поле після збору врожаю.

Пригадуєте, я казала, що у Вірджинії трішки вітряно. Це тому, що я жила в Іллінойсі. Тут вітер збиває з ніг. Він є завжди. Безвітряні дні? - ні, не чули) Смерч? Буває. Я бачила лиш маленькі і здалеку, також діти у школах щороку проходять тренування на випадок торнадо.

Фото з інтернету. Ні з чим більшим ніж на фото я не зустрічалася.

Іллінойс - король полів. Не лише кукурудзяних. Але і вітряних. Кілометри вітряків - ймовірно, що ви в Іллінойсі.

Фото з інтернету. Я жила близько до такого поля і, на диво, - жодного фото не знайшла.

Поля. Поля тут усюди. Де не кинь оком - рівне кукурудзяне поле. Ой, скінчилося. Думаєте ліс чи річечка? Та ні - соєве поле! Скінчилося соєве, почалося з конюшини чи з гірчиці. І так по колу. Поле-поле-поле-поле. Кукурудза та соя.

На фото: кукурудзяне поле

Зрідка інші культури. Коло нас було житнє (окрім кукурудзяного, ці усюди) і здається навіть озиму сіяли якогось року. Якщо серед поля побачите дерева, знайте, там живе фермер. Це нe почався ліс :) Ліси зустрінете трішки південніше чи північніше. А посередині Ілінойсу лиш поле, зрідка річка.

На фото: дорогою до Чикаго

У місцевих парках природні умови позначали як Прерії. Пояснюють, що трава і чагарники - тому прерія.

На фото: початок грудня у прерії :)

Отже, вітряно. Ще різко-континентально. Це означає спекотне літо і холодну зиму. Осінь і весну вловити практично нереально. Якщо пощастить буде 2-3 тижні міжсезоння, а так з шуби у футболку і навпаки. Осінні кольори - максимум тиждень, якщо пощастить, частіше лиш змінився колір, як на другий день вітер обтрусив дерево до останнього листочка.

На фото: останні дні жовтня, скаути у лісі, жовтневий вечір

Квітне теж не довго. Тиждень. Максимум два. Не завжди й фото зробити встигнеш.

На фото: перші дні квітня

На фото: 27 березня, я хочу показати, що може бути достатньо тепло, хоча дерева ще "голі"

Найспектніший місяць - серпень. Особливо кінець серпня- початок вересня. Спека буває вище 40 градусів. А школи тут без кондиціонерів і починаються в середині серпня. Це справжнє пекло.

Найхолодніший місяць не знаю який. Але завжди кінець лютого-початок березня був дуже холодний період. Може так сприймається, коли чекаєш весни, не знаю. Зимою буває до -20 вночі, -10 - -15 вдень. Стандартно в межах мінус 5 до плюс 5. Але оцініть це все через призму вітру, безперервного вітру... Школам це не заважає. Школи відміняють лиш у випадку сильного снігопаду, коли машини не встигають розчистити дороги. А так у школу завжди треба було пакувати лижні штани і чоботи, бо прогулянки тут як закон, незалежно від погоди, соплів і пчихів. Є перерва - всі на дворі. Іллінойс суворий ще й тим, що виходили діти на двір не лише на великій півгодинні перерві, але і перед школою. От привіз автобус за 20 хв до школи. Сиди на дворі:) Завела мама за руку у школу, передала вчителю - вчитель вивела на двір :) Заметіль чи сніг цьому не перешкоджали. Всі шикувалися на дворі і лиш потім йшли у школу. Це мабуть наші такі "загартовані" були не думаю, що у всіх школах так.

На фото: зима у Ілінойсі

Про сніг розповіла. На останок дощ.

Пригадуєте я писала про Вірджинію, що там літом типові сильні нетривалі дощі. Помножте сильний і тривалість на 10 і ви отримаєте дощ в Іллінойсі. Дощ - це стіна з води. Буває, що дощить, звісно. Але частіше дощ буває наприкінці весни-літом і це не просто дощ. Це суцільна непроглядна стіна води. Саме в Іллінойсі я навчилася вмикати аварійку, коли дощ заставав на інтерстейт. Зупинитися на узбіччі не можна, плестися 30 км на год не можна, до найближчого з'їзду 10 миль і невідомо ще, що це за з'їзд (це Іллінойс, крихітко, тут поля, кожної милі з інтерстейту не з'їдеш), габариток не видно. Єдне, що рятувало - блимаюча аварійка. Коли в Іллінойсі справжній дощ, то на відстані простягнутої руки уже нічого не видно.

На фото: в очікуванні дощу

Проте, за годину-другу перейде. Інколи швидше. Ще буває град. Стандартно у червні раз чи два буде градище. Але до граду ми, українці, звичні. А от сильні дощі - незвично. Затоплює інколи після таких дощів. Не сильно. Річок великих немає, тому терпимо. Вода сходить за півдня максимум. А от повалені дерева можуть розтягувати довше. Пригадуєте вітри? У дощ вітру ніхто не відміняв)

На завершення. Я полюбила Іллінойс, мені було важко з ним прощатися. Мені подобалося, що більшість року було тепло. Подобався колорит глибинки. Подобався простір. І навіть цей сильний дощ подобався. Щоправда краще у такі моменти сидіти дома)

Бонус_фото: південний Іллінойс. Зовсім інший вигляд:)