Записи в Клубі Divashka 

Добрий вечір всім!Тема створена щоб поговорити про все на світі.

Я от вклала діток спати, і "замутила" коктейльчик.

Чоловік на роботі, далеко від нас, тому буду сьогодні на одиниці з собою)

Всім привіт!

Актуальне питання :raising_hand:, так як зараз велика епоха блогерів )

Чи любите ви читати блоги, та переглядати відео-блоги? Ви є прихильниками певних блогерів? Якщо так, і якщо ні,то чому? Чи вважаєте справу "вести блог" пустою тратою часу і дарма потрачений час інших, читаючи цей блог?Чи маєте корисні блоги звідки черпаєте натхнення?

Я , наприклад, люблю залипати в інстаграмі на кулінарних рецептах (Bonita, привіт, я твій давній фанат)

Ірина Подолян - раніше дивилась її рецепти на ютюбі, тепер в інстаграмі.

Дівчата, в кого з ваших діток була така біда? Чи минула ця алергія?Що ви давали їсточки дитині?

Моїй лялечці 1 рік і в неї алергія на коровячий жир. Ясна річ, молоко виключила з продуктів вживання. Хліб, печиво готую сама. Даю все без молока і готую все без вмісту молока масла. Я не годую груддю з 7 місяців так як пропало молоко. І от з 8 місяців в нас почались проблеми, діарея, дитина не спокійна була. Здали всі аналізи і тут таке. Маля важить 9 кг і не набирає вагу. Імунітет дуже слабкий так як за останні 2 місяці перехворіли 5…

Такий тип дітей називають "тінню" і зазвичай їх не помічають, або ж не хочуть помічати. Через байдужість оточуючих , ці діти залишаються на одинці зі своїми проблемами і замикаються в собі.Вони відрізняються від інших , маючи клеймо, нанесене суспільством. Діти, які відповідають за вчинки своїх батьків. Діти, які ні в чому не винні. Вони народились в неблагополучних сім'ях і все їх життя - це боротьба. Боротьба за "місце під сонцем".

Анна була найтихішою дівчинкою в класі. Марина Василівна, новий вчитель англійської, одразу її помітила. Та і як не помітиш дівчинку, одягнену в поношені речі , більші на кілька розмірів, які…

Холодний вітер пронизує моє тіло,здається, до самих кісток. "Ну і погодка ! - внутрішній голос докірливо констатує ситуацію - Ну хіба важко було глянути прогноз? Вирядилась! Хоча б піджак захватила?! Та нііі, хіба ж в нас буває все так просто в цьому житті?" В нас буває не "просто" , в нас буває "як завжди "!" Пробігаючи по тротуарі, перемикаю думки , немов канали на телебаченні. Поки нічого такого, щоб зігріло душу. Червень місяць, а холодно як!

"Веселий буде деньок - знову внутрішній голос" підливає масла в вогонь" . Який вже буде! От вдало пройду співбесіду і буде мені щастя…

В кожного в житті настають моменти, які важко описати словами. Такі моменти були і в мене.

Наприклад, збираюсь я на важливу зустріч, на призначений час. Все сплановую звечора. От прокидаюся дуже рано, збираюсь, є багато часу, і тут настає цей момент. Цікавий такий.Знаючи, що я маю вдосталь часу, я втрачаю відчуття самого часу. До зустрічі ще дві години часу, добратися займає пів години. Отже ще година тридцять є в запасі. І тут мені "стукає" в голову спекти пирога, закинути в хлібопічку хліб щоб завтра не пекти, прибрати робочу поверхню на кухні опісля, закласти в пральну машинку плед "на відстрочку", помити…

Після новорічних канікул ,Ваха таки явився в школу.Високий, чорнявий, він витягнувся - це було видно якраз по тій злощасній куртці , яка вже стала помітно малувата .

Якраз в цей день двоє однокласників принесли цукерки в честь свого дня народження. Роздавши всім частування, один з іменинників витягнув з торби новорічний подарунок з цукерками і демонстративно вручив його Людмиді Степанівні .Після уроків , я прибирала в класі, а Людмила Степанівна попросила кликнути Сашка . Він повернувся і вчитель віддала подарунок зі словами " Бери, занесеш братику , скажеш дід мороз передав ".І Ваха , сховавши пакунок в портфель погнав додому,…

Його я побачила вперше, зайшовши в клас. Було перше вересня і мої без того великі очі здавались ще більші від здивування. Перший раз у перший клас. Нова школа, нові діти, все нове. Нещодавно переїхали і я нікого не знала. Здавалось на мене дивились всі. "Не бійся, - лагідно промовила мама, ніжно стиснувши мою руку, - вибери собі вільне місце". Я пильно оглядаю парти і вказую на третю парту. Біля величенького хлопчика. Він здавався старшим на кілька років. "Отут" промовляю я, поклавши портфель. Далі все як в тумані і ось вже тиждень потому, ми тихенько шепчемось на уроці з моїм сусідом…

Кожен ранок, напередодні нового року , мою душечку охоплює відчуття що станеться чудо. Хоча саме чудо, чомусь не стається тоді, о 12 ночі, але щороку 31 зранку, як наче по розкладу, це відчуття чуда, наче "гопнік біля під'їдзу" мене підчікує..

Можливо , "чудо", нам: мені, сестрі і брату, вселили батьки.Кілька років поспіль , 1 січня, ми знаходили по кіндеру в мішурі , під ялинкою.Щороку, тато купував київський торт і пляшку коли- не залежно від фінансів з якими на ті часи було туго. А кіндери.. . То було таке щастя, що я й зараз завмираю, згадуючи що я відчувала, знайшовши яйце,…