https://kashalot.com/club/post-22155287/
попередня частина.
Коли Марина Василівна пішла зі школи , безумовно, для Анни це було ударом. Єдиний предмет, який вона відвідувала з радістю, знову перетворився на маленьке пекло. Коли з'явилась нова вчитель, Анна страшенно боялась йти на урок, так як знала, що "болюче" знайомство, не оминути і знову доведеться терпіти насмішки однокласників з приводу її обмеженості в знаннях.Перед уроком іноземної лялечка, в черговий раз, " захворіла".Надіялась уникнути насмішок.Але однокласники її "почастували" наступного уроку іноземної. Лялечка плакала, в неї не було сил більше терпіти насмішки і захищати себе вона не могла і не вміла. Нова вчитель розгублено продовжувала урок, і не…
https://kashalot.com/club/post-21301603/ початок історії
Другого дня вчителі бурно обговорювали ситуацію з кашею. Завуч з виховної роботи оправдовувалась, що знайшла цей конкурс в статті про козацтво. "Це не допустимо! А якби ще хтось постраждав? Ви розумієте наскільки це серйозно? Якби з нею щось сталось ми б всі сіли за грати , через цю дитину!" - з серйозним видом відчитував всіх директор . Весь колектив погоджено кивав. Всі , окрім Марини Василівни:" Через цю дитину, чи , може, через халатність та непродуманість конкурсу?"- сміливо запитала вона. Всі налякано стрепенулись і розвернулись щоб подивитись на сміливицю. Ніхто не мав права сперечатись з директором. "Що?…
Такий тип дітей називають "тінню" і зазвичай їх не помічають, або ж не хочуть помічати. Через байдужість оточуючих , ці діти залишаються на одинці зі своїми проблемами і замикаються в собі.Вони відрізняються від інших , маючи клеймо, нанесене суспільством. Діти, які відповідають за вчинки своїх батьків. Діти, які ні в чому не винні. Вони народились в неблагополучних сім'ях і все їх життя - це боротьба. Боротьба за "місце під сонцем".
Анна була найтихішою дівчинкою в класі. Марина Василівна, новий вчитель англійської, одразу її помітила. Та і як не помітиш дівчинку, одягнену в поношені речі , більші на кілька розмірів, які…
Холодний вітер пронизує моє тіло,здається, до самих кісток. "Ну і погодка ! - внутрішній голос докірливо констатує ситуацію - Ну хіба важко було глянути прогноз? Вирядилась! Хоча б піджак захватила?! Та нііі, хіба ж в нас буває все так просто в цьому житті?" В нас буває не "просто" , в нас буває "як завжди "!" Пробігаючи по тротуарі, перемикаю думки , немов канали на телебаченні. Поки нічого такого, щоб зігріло душу. Червень місяць, а холодно як!
"Веселий буде деньок - знову внутрішній голос" підливає масла в вогонь" . Який вже буде! От вдало пройду співбесіду і буде мені щастя…
Доброго вечера! Будем рады приветствовать почитателей сказочных вселенных и их обитателей в группе "Фентезі-світ (Гаррі Поттер, Гра Престолів і інше)".
В этой теме мы фанфиками балуемся) Приглашаем всех создать историю, наполненную волшебством, приключениями, в которой будет множество удивительных, трогательных моментов, и, естественно, ВОТЭТОПОВОРОТ. Куда же без него!
…
Митя и Саня были знакомы с пелёнок. Да и как им было не познакомиться, если их родители жили по соседству? С самых ранних лет ребята практически каждый день встречались на детской площадке у их дома, а повзрослев, они вместе пошли в первый класс к одной и той же учительнице. Митя и Саня были неразлучны.
На осенних каникулах ребята, как всегда, гуляли на площадке у дома. Кроме них в тот день во дворе гуляли еще и другие ребята из их дома, включая Вову из четвёртого подъезда. Вова был на два года старше Мити и Сани и мнил из себя великого мудреца,…
Було, було) Любі, поділюсь з вами пригодою з дитинства, та розкрию секрет. Уявіть сільську місцевість, де вже багато спустошених та напіврозвалених будинків...і мені та ще декільком сусідським дітлахам-бешкетникам спало на думку, а чому б не залізти в такий будинок та не подивитись що там?))) Було страшно та моторошно, але цікавість перемогла. Ми обрали страшненький будинок, якого вже не було видно за хащами, на деяких вікнах не було скла і це нам допомогло дістатись всередину. Перед нами була велика похмура темна кімната і мені запам'яталась велика купа книг посеред кімнати, книги були вже густо притрушені пилом та глиною з побілкою, яка…
В кожного в житті настають моменти, які важко описати словами. Такі моменти були і в мене.
Наприклад, збираюсь я на важливу зустріч, на призначений час. Все сплановую звечора. От прокидаюся дуже рано, збираюсь, є багато часу, і тут настає цей момент. Цікавий такий.Знаючи, що я маю вдосталь часу, я втрачаю відчуття самого часу. До зустрічі ще дві години часу, добратися займає пів години. Отже ще година тридцять є в запасі. І тут мені "стукає" в голову спекти пирога, закинути в хлібопічку хліб щоб завтра не пекти, прибрати робочу поверхню на кухні опісля, закласти в пральну машинку плед "на відстрочку", помити…