Як завжди, наші кашалотки цікавляться сумочками, вибором між двома платтями і чужим особистим життям.))
З днем народження!!!
Люблю багато Ваших віршів. А за цей, велике дякую!
Ліна Костенко. Вірш про бабусю
"Старесенька іде по тій дорозі..."
Старесенька іде по тій дорозі.Як завжди. Як недавно. Як давно.Спинилася. Болять у неї нозі.Було здров'я, де тепер воно?І знов іде... Зникає за деревами...Світанок стежку снігом притрусив.Куди ж ти йдеш? Я жду тебе. Даремно.Горить ліхтар, ніхто не погасив.Моя бабусю, старша моя мамо!Хоч слід, хоч тінь, хоч образ свій залиш!Якими я скажу тобі словами,що ти в мені повік не одболиш!Земля без тебе ні стебла не вродить,і молоді ума не добіжать.Куди ж ти йдеш? Твоя наливка бродить,і насіння у вузликах лежать.Ну, космос, ну, комп'ютер, нуклеїни.А ті казки, те слово, ті сади,і так по крихті, крихті Україна -іде з тобою, Боже мій, куди?!Хоч озирнись! Побудь іще хоч трішки!Вже й час є в тебе, пізно, але є ж.Зверни додому з білої доріжки.Ось наш поріг, хіба не впізнаєш?Ти не заходиш. Кажуть, що ти вмерла.Тоді був травень, а тепер зима.Зайшла б, чи що, хоч сльози мені втерла.А то пішла, й нема тебе, й нема...Старесенька, іде чиясь бабуся,і навіть хтозна, як її ім'я.А я дивлюся у вікно, дивлюся,щоб думати, що, може, то моя.
Malinka_orijinal 19 березня 2018, 19:17
Ой, це ви даремно. Ми також в темі) Мені дочка вже всі вуха продзижчала) Ми вже і фото її в молодості подивилися, і як Порох привітав почитали, і збірку завантажили)
megera 19 березня 2018, 22:12 1
А отримаєте. Чому? ас вбиваю під час годування)).
Є цілісні і цікаві дами, на жаль, небагато.
HoAnna 19 березня 2018, 22:23 4
Та ладно, це просто не коректно писати сюди і фукати... Цілісні і цікаві - це, напевно, в вашому понятті ті 15, які відписали ?.. А інші - то так.. ((( І, до речі, тут є не тільки дами :)
megera 20 березня 2018, 09:43
Ні, не тільки. Ви занадто прискіпуєтетесь до моїх слів. Я нікого не обізвала і конкретно нікого не образила. Вважаю, що кожен має право на свою думку. Книжковий розділ живий і це радує.
Freshyk 19 березня 2018, 19:32 1
"що ти в мені повік не одболиш" - це про мою,дякую...........
megera 19 березня 2018, 19:38
Сумую за нею і дідусем. Поки були живі, я була ще дитиною.
Freshyk 19 березня 2018, 19:55 2
зі мною няньчилася прабабця, яка була довгожителькою, в ній і справді була вся Україна..шкодую, що не записувала її розповіді
umberto 19 березня 2018, 19:49 18
Так, якраз в Книжковому Клубі тільки сумочками і цікавляться)))
IZIS__ 19 березня 2018, 19:52 1
Любимая поэтесса моей мамы.
Мне тоже нравится. Жаль, так и не смогла на подарок маме найти собрание интимной лирики, пришлось самой подборку делать.
sneguro4ka 20 березня 2018, 11:22
IZIS, ось дивіться
https://www.kidstaff.com.ua/tema-5995776.html
можете тут замовити
IZIS__ 20 березня 2018, 11:46
Спасибо большое!
sneguro4ka 20 березня 2018, 12:04
нема за що)
rimma_ 19 березня 2018, 19:56 1
Обожнюю Ліну, багато чого знаю напам'ять з юності.
polivalka 19 березня 2018, 20:08 2
спасибо,слезы потекли-вспомнила свою бабулечку((
polivalka 19 березня 2018, 20:16 3
перед Новым годом всегда вспоминается ))шикарная она
Коментар видалено
Maryna 19 березня 2018, 20:22 7
Я вчу тебе, як мову іноземну,
Як знаки, зашифровані в гербі.
Я вдячна Богу, що послав на землю,
Шляхетну душу, втілену в Тобі.
Ronnie 19 березня 2018, 20:22 3
Чудова геніальна Ліна! Тонка і влучна до останньої крапки.
Дякую їй за вірші, а Вам за публікацію)
Oksana_S 19 березня 2018, 20:31 4
Ще вчора була я висока, як вежа.
Здаться ще трохи — дiстану зенiт.
I раптом, як вибух, — обвал пожежа.
Розтрощений камнь — уже не гранiт.
Руйновище вiри, i розпач, i розпач!
Пiд попелом смутку похований шлях.
Зажуренi друзi сахнулися врозтiч.
Посiяне слово не сходить в полях.
На те й погорльцi, — будуeмо хатку.
Над хаткою небо. А знов голубе.
Найвище умiння — почати спочатку
життя, розумiння, дорогу, себе…
megera 19 березня 2018, 20:36 1
Найвище умiння — почати спочатку
життя, розумiння, дорогу, себе
megera 19 березня 2018, 20:36
клас
Lena4114 20 березня 2018, 16:25
Браво! Спасибо, Оксана ,за напоминание
Tanchik88 19 березня 2018, 20:31 4
І в житті, як на полі мінному,
я просила в цьому сторіччі
хоч би той магазинний мінімум:
— Люди, будьте взаємно ввічливі!
І якби на те моя воля,
написала б я скрізь курсивами:
— Так багато на світі горя,
люди, будьте взаємно красивими!
Maryna 19 березня 2018, 20:31 1
Моя Любове! Я перед Тобою,
Бери мене в свої блаженні сни.
Лиш не зроби слухняною рабою,
Не ошукай і крил не обітни!
Не допусти, щоб світ зійшовся клином,
І не присни,, для чого я живу.
Даруй мені над шляхом тополиним
Важкого сонця древню булаву.
Не дай мені заплутатись в дрібницях,
Не розміняй на спотички доріг,
бо кості перевернуться в гробницях
гірких і гордих прадідів моїх.
Maryna 19 березня 2018, 20:36 12
І все на світі треба пережити,
І кожен фініш - це, по суті, старт,
І наперед не треба ворожити,
І за минулим плакати не варт.
Galinka_ua 20 березня 2018, 13:36
тоже нравятся эти строки :)
Nataly1608 20 березня 2018, 15:49
Для мене ці слова, як девіз в житті.
Oksana_S 19 березня 2018, 20:39 5
Бережу вже багато років вирвану із журналу сторінку з віршами пані Ліни. Після прочитаної "Марусі Чурай" так хотілось мати збірку її віршів. Купила аж у вид-ві Абаби через багато років. А доти вірші переписувались, виріщались з газет. Обожнюю її!
Irina_ilovebooks 19 березня 2018, 20:53 2
Оксанко, до друку готується Маруся Чурай з малюнками Штанко! Поки не травень, дай Бог. Дуже чекаю
Oksana_S 19 березня 2018, 20:54
Супер!
Mariia_k 19 березня 2018, 23:05 1
Мені всю ніч в очах маячило, аж після тих проклятих вечорниць, пройшло два дні, потороху споночило, аж боже мій, -заходить в хату Гриць.
Такий сумний, запалені повії, пригаслі очи, під очима бриж,
-Марусю, каже, я прийшов навіки, я на коліна стану, чи простиш?
Я найдорожчі сплакала літа, чому вернувся до моєї хати?
Ми ж розлучились, матінко свята, чи я тебе примушую кохати?
Коли своїм коханням поступивсь заради грошей та багацьких нив,
Чи ти тоді од мене отступився, чи сам себе навіки обманив?
miros_ya 19 березня 2018, 21:15 8
Ха! megera- Ви мегера, вибачайте на слові :sunglasses: Он, які тут дівчата! Вдягнені у найкращі сукні, з підібраними зі смаком сумочками і... томиками поезій у них!!
megera 19 березня 2018, 21:27
Ага, аж 15)
marianna79 19 березня 2018, 21:16
Дякую за вірш, заплакала....
Rosya 19 березня 2018, 21:26 1
Дякую.Пані Ліна на всі часи.
megera 19 березня 2018, 21:26 7
А буває, ідеш по світу,
і проходить повз тебе людина
так, неначе проносить квіти
і тобі віддає половину.
Ще і стебла від рук гарячі.
Озирнешся на неї здаля
і збагнеш - на промінь багатша
стала раптом твоя земля.
natysya77 19 березня 2018, 21:30 7
Мій улюблений
Життя іде і все без коректур.
І час летить, не стишує галопу.
Давно нема маркізи Помпадур,
і ми живем уже після потопу.
Не знаю я, що буде після нас,
в які природа убереться шати.
Єдиний, хто не втомлюється, – час.
А ми живі, нам треба поспішати.
Зробити щось, лишити по собі,
а ми, нічого, – пройдемо, як тіні,
щоб тільки неба очі голубі
цю землю завжди бачили в цвітінні.
Щоб ці ліси не вимерли, як тур,
щоб ці слова не вичахли, як руди.
Життя іде і все без коректур,
і як напишеш, так уже і буде.
Але не бійся прикрого рядка.
Прозрінь не бійся, бо вони як ліки.
Не бійся правди, хоч яка гірка,
не бійся смутків, хоч вони як ріки.
Людині бійся душу ошукать,
бо в цьому схибиш – то уже навіки.
para_solka 20 березня 2018, 08:23
Эх, ностальгия по школьному времени)
Дар писать у Костенко, явно, свыше. Тонко, до слез трогательно, профессионально, из глубин души...
IZIS__ 20 березня 2018, 09:28
...и как-то все очень близко и понятно.
lisenok_s_kleverom 20 березня 2018, 14:04
и мой любимый, знаю наизусть и часто вспоминая
Kukuzya 19 березня 2018, 21:41 3
Сльози навернулися і дуже захотілось зателефонувати бабусі
Prosto_Zaya 20 березня 2018, 09:11 1
Таке ж відчуття і бажання... от тільки вже не вийде зателефонувати...
Julia_Prih 20 березня 2018, 12:43 1
Нікуди вже телефонувати і писати. Так сумую........
sneguro4ka 20 березня 2018, 13:09
і я з вами(((((