Як завжди, наші кашалотки цікавляться сумочками, вибором між двома платтями і чужим особистим життям.))
З днем народження!!!
Люблю багато Ваших віршів. А за цей, велике дякую!
Ліна Костенко. Вірш про бабусю
"Старесенька іде по тій дорозі..."
Старесенька іде по тій дорозі.Як завжди. Як недавно. Як давно.Спинилася. Болять у неї нозі.Було здров'я, де тепер воно?І знов іде... Зникає за деревами...Світанок стежку снігом притрусив.Куди ж ти йдеш? Я жду тебе. Даремно.Горить ліхтар, ніхто не погасив.Моя бабусю, старша моя мамо!Хоч слід, хоч тінь, хоч образ свій залиш!Якими я скажу тобі словами,що ти в мені повік не одболиш!Земля без тебе ні стебла не вродить,і молоді ума не добіжать.Куди ж ти йдеш? Твоя наливка бродить,і насіння у вузликах лежать.Ну, космос, ну, комп'ютер, нуклеїни.А ті казки, те слово, ті сади,і так по крихті, крихті Україна -іде з тобою, Боже мій, куди?!Хоч озирнись! Побудь іще хоч трішки!Вже й час є в тебе, пізно, але є ж.Зверни додому з білої доріжки.Ось наш поріг, хіба не впізнаєш?Ти не заходиш. Кажуть, що ти вмерла.Тоді був травень, а тепер зима.Зайшла б, чи що, хоч сльози мені втерла.А то пішла, й нема тебе, й нема...Старесенька, іде чиясь бабуся,і навіть хтозна, як її ім'я.А я дивлюся у вікно, дивлюся,щоб думати, що, може, то моя.
Zhadana 19 березня 2018, 22:30 1
ух ты! Не знала. Присоединяюсь к поздравлениям.
Нравится ее поэзия. Влюбилась в свое время в "Життя іде і все без коректур", попавшее в школьную программу.
onix_M 19 березня 2018, 22:39 1
Теж дуже люблю її вірші та прозу. Ми щасливі, що живемо в один час з таким генієм! Приєднуються до привітань та бажаю здоров'я та наснаги!)
tanya_2016 19 березня 2018, 22:55 1
Найвище умiння — почати спочатку
життя, розумiння, дорогу, себе…
Господи, як... доречно! і як... боляче.. реву
Дякую, Оксанка.
Julka 19 березня 2018, 23:05 2
Мій улюблений вірш
І як тепер тебе забути?
Душа до краю добрела.
Такої дивної отрути
я ще ніколи не пила
Такої чистої печалі,
Такої спраглої жаги,
Такого зойку у мовчанні,
Такого сяйва навкруги.
Такої зоряної тиші.
Такого безміру в добі!..
Це, може, навіть і не вірші,
А квіти, кинуті тобі.
Foxama 19 березня 2018, 23:47 1
Красива осінь вишиває клени
Червоним, жовтим, срібним, золотим.
А листя просить: – Виший нас зеленим!
Ми ще побудем, ще не облетим.
А листя просить: – Дай нам тої втіхи!
Сади прекрасні, роси – як вино.
Ворони п'ють надкльовані горіхи.
А що їм, чорним? Чорним все одно.
Marik 20 березня 2018, 06:38
Я завжди плачу від її Крил.
Marik 20 березня 2018, 06:39
Це такий високий моральний стандарт, який для мене недосяжний
megera 20 березня 2018, 09:46
Скопіюйте сюди
sneguro4ka 20 березня 2018, 09:14
моя улюблена поетеса!
toffee 20 березня 2018, 09:33 1
Дуже люблю вірші Ліни Костенко, багато знаю на пам'ять, Марусю Чурай більше 10 разів перечитувала і нарешті в травні йду на виставу за цим твором. Квитки ще два місяці тому купила, не можу дочекатися)
megera 20 березня 2018, 11:58
Нема змоги піти, немовля на руках.
nebesnaja 20 березня 2018, 12:06
Напишіть,будь ласка,в якому тeатрі М.Чурай.
toffee 20 березня 2018, 12:53
В Театрі оперети біля м.Олімпійська. Раз на місяць вистава
jul_o 20 березня 2018, 10:01
Але ж бачите, як добре, що є ви)))) просвітили всіх!
P.S. Якщо тут не відписалися, це не значить, що про день народження поетеси ніхто не знає) В мене стрічка фб заповнена цією подією, і я щаслива, що живу в одну епоху з Ліною Василівною. Для мене вона - епоха в поезії
Galinka_ua 20 березня 2018, 13:43
Если реальность не устраивает или меняйте или ищите позитив в той что есть :blush: Можно писать свои посты подобной тематике :) или найти на ФБ клубы поэзии, театра, исторические :blush: и там общаться с единомышленниками.
.
А то так же можно сказать что тут программирование совсем не обсуждают, космологию, а еще про фотошоп и ретушь совсем не видно тем, а обработка видео и создание 3D, да и тема архитектуры и художников раскрыта слабо и т.д. и т.п. :)))))
Galinka_ua 20 березня 2018, 13:46 2
может стоит перечитать некоторые стихи ;)
.
– Люди, будьте взаємно ввічливі! –
і якби на те моя воля,
написала б я скрізь курсивами:
– Так багато на світі горя,
люди, будьте взаємно красивим
megera 20 березня 2018, 14:37
Не будем дискутировать на эту тему.)
Falstaf 20 березня 2018, 11:26 7
Чужа душа — то, кажуть, темний ліс.
А я скажу: не кожна, ой не кожна!
Чужа душа — то тихе море сліз.
Плювати в неї — гріх тяжкий, не можна.
Falstaf 20 березня 2018, 11:26
Улюблений уривок. ..
Коментар видалено
sneguro4ka 20 березня 2018, 11:32 3
А й правда, крилатим ґрунту не треба.
Землі немає, то буде небо.
Немає поля, то буде воля.
Немає пари, то будуть хмари.
В цьому, напевно, правда пташина...
А як же людина? А що ж людина?
Живе на землі. Сама не літає.
А крила має. А крила має!
Вони, ті крила, не з пуху-пір'я,
А з правди, чесноти і довір'я.
У кого - з вірності у коханні.
У кого - з вічного поривання.
У кого - з щирості до роботи.
У кого - з щедрості на турботи.
У кого - з пісні, або з надії,
Або з поезії, або з мрії.
Людина нібито не літає...
А крила має. А крила має!
lisenok_s_kleverom 20 березня 2018, 14:06
https://www.youtube.com/watch?v=YvLDE7FvUjA
sneguro4ka 20 березня 2018, 11:34 1
Не знаю, чи побачу Вас, чи ні.
А може, власне, і не в тому справа.
А головне, що десь вдалечині
Є хтось такий, як невтоленна спрага.
Я не покличу щастя не моє.
Луна луни туди не долітає.
Я думаю про Вас. Я знаю, що Ви є.
Моя душа й від цього вже світає.
sneguro4ka 20 березня 2018, 11:34 1
Очима ти сказав мені: люблю.
Душа складала свій тяжкий екзамен.
Мов тихий дзвін гірського кришталю
несказане лишилось несказанним.
Життя ішло, минуло той перон,
Гукала тиша рупором вокзальним.
Багато слів написано пером.
Несказане лишилось несказанним.
Світали ночі, вечоріли дні.
Не раз хитнула доля терезами.
Слова як сонце сходили в мені.
Несказане лишилось несказанним.
sneguro4ka 20 березня 2018, 11:35
Спини мене отямся і отям
така любов буває раз в ніколи
вона ж промчить над зламаним життям
за нею ж будуть бігти видноколи
вона ж порве нам спокій до струни
вона ж слова поспалює вустами
спини мене спини і схамени
ще поки можу думати востаннє
ще поки можу але вже не можу
настала черга й на мою зорю
чи біля тебе душу відморожу
чи біля тебе полум'ям згорю.
sneguro4ka 20 березня 2018, 11:35
Розкажу тобі думку таємну,
дивний здогад мене обпік:
я залишуся в серці твоєму
на сьогодні, на завтра, навік.
І минатиме час, нанизавши
сотні вражень, імен і країн, –
на сьогодні, на завтра, назавжди! –
ти залишишся в серці моїм.
А чому? То чудна теорема,
на яку ти мене прирік.
То все разом, а ти – окремо.
І сьогодні, і завтра, й навік.
Aleksandra25 20 березня 2018, 15:19
один из любимых
sneguro4ka 20 березня 2018, 11:36
Не говори печальними очима
те, що не можуть вимовить слова.
Так виникає ніжність самочинна.
Так виникає тиша грозова.
Чи ти мій сон, чи ти моя уява,
чи просто чорна магія чола...
Яка між нами райдуга стояла!
Яка між нами прірва пролягла!
Я не скажу і в пам'яті — коханий.
І все-таки, згадай мене колись.
Ішли дві долі різними шляхами.
На роздоріжжі долі обнялись.
sneguro4ka 20 березня 2018, 11:36
любовна лірика просто неперевершена!
megera 20 березня 2018, 12:02
Так!
Але, зізнаюсь, більше люблю патріотичну.
sneguro4ka 20 березня 2018, 12:08
я все люблю, в неї немає поганих віршів
я вчора і у фб в себе на сторінці допис робила, і у вайбер в групі подруг обмінялися віршами)
не все так погано)
хоча такі теми зазвичай непопулярні в клубі, на жаль
megera 20 березня 2018, 12:39
Так і я про те. Та й наші кашалотки більше люблять ВК, ніж фб).
AnnaKubrak 20 березня 2018, 12:27 2
Про бабусю ледь стримують сльози.автор , дякую, що нагадали. Поки годую малого, прочитала ці чудові вірші ще раз. Які ж вони прекрасні і точні, без прикрас і оздови.
Життя іде і все без корректур....
Korovka 20 березня 2018, 12:36 3
Коли я буду навіть сивою,
і життя моє піде мрякою,
а для тебе буду красивою,
а для когось, може, й ніякою.
А для когось лихою, впертою,
ще для когось відьмою, коброю.
А між іншим, якщо відверто,
то була я дурною і доброю.
Безборонною, несинхронною
ні з теоріями, ні з практиками.
і боліла в мене іронія
всіма ліктиками й галактиками.
І не знало міщанське кодло,
коли я захлиналась лихом,
що душа між люди виходила
забинтована білим сміхом.
І в житті, як на полі мінному,
я просила в цьому сторіччі
хоч би той магазинний мінімум:
– Люди, будьте взаємно ввічливі! –
і якби на те моя воля,
написала б я скрізь курсивами:
– Так багато на світі горя,
люди, будьте взаємно красивим
lisenok_s_kleverom 20 березня 2018, 14:06
ой,этот тоже люблю очень
megera 20 березня 2018, 14:38
И я люблю. Часто в фб его постят (я подписана на страницу ее в фб)
Svetik78 20 березня 2018, 16:04
И я