Головний клуб, стор 495
Дождевик на собаку , ч.1
Шью в данный момент.
Порода японский шпиц, кобель. Вес около 8 кг.
Длина по спинке 47 см, ОГ 51, ОТ 42
Вот замеры:
…
Художня реставрація передніх зубів
Добрий вечір. Мені потрібна реставрація передніх зубів. Шукаю доктора спеціаліста в Києві. Років 10 тому робила, треба переробляти, бо по краях зубів потемніння. Можливо, ви знаєте такого? Вдячна заздалегідь
Для тих хто розвантажує шафи
Дівчатка, якщо у вас є речі які готові віддати/викинути можна утилізувати з користю. Наша маленька команда з першого дня війни плете маскувальні сітки для наших захисників, тканина потрібна постійно, не плануємо зупинятися до останнього дня війни "як кажуть з миру по нитці ..." а в нас "з миру по речі і котиками сітка"))) Тож якщо хочете допомогти з радістю прийму вже не потрібні для вас речі (якщо хтось переживає, що піде не туди, можете їх зіпсувати)) ми їх все одно ріжемо і фарбуємо))Що підходить:
- Будь-що з натуральної тканини будь-яких світлих відтінків (в нас дівчатка фарбують в потрібний колір) окрім кольорів:…
Засоби для корекції носогубних складок
Дівчатка,порадьте щось дієве зі свого досвіду.Стали дуже помітні носогубні складки,хочу купити щось,може сироватку чи гель-філер.Вибір великий, ціни різні,не знаю на чому зупинитись
Допоможіть розв’язати
Останнє фото до війни
19 лютого. Нам було вже не спокійно, чоловік не пустив мене з дітьми в Україну до батьків. Мовляв, ну бомбити, звісно, не будуть, але якщо літаки будуть затримуватись, давай уже
Теги: последнее фото до войны
Крим, чекаємо додому♥️
Куди, в першу чергу, поїдете у Крим після його деокупації? Чи поїдете взагалі, зважаючи, що любителі руского міра там залишаться і опісля звільнення?
Я усією душею вже у Ялті♥️Це дуже знакове місто для мого життя. У липні буде 10 років з нашої останньої зустрічі. І я вже на легкому старті)
Як згадаю 24 лютого 2022 року-душа трясеться і сльози течуть....
Невже уже рік як ми у війні... Душа болить і думки повертають до 24 лютого 2022 року. Ранок, мене будить дочка (я погано чую по життю) і кричить: "Мамо, війна, на нас напали, нас бомблять, мамо війна..." Та не може цього бути, це я сплю..." Ні не сплю, на нас напали, нас бомблять. І питання рве душу: "Що робити, куди бігти, хто допоможе...?" Стою посеред кімнати і що робити - не знаю. Подзвонив син, сказав зібрати саме необхідне, документи, ліки, продукти, воду. А я кожну хвилину в новини заглядаю, що кажуть, що і як. І жевріє надія, що наші вигонять…