
У Швеції заборонили залишати котів наодинці на весь день: порушникам загрожує штраф чи навіть в'язниця, — Уряд посилив правила догляду за домашніми тваринами
Згідно з поправками, господар повинен грати з котиком не менше двох разів на день та влаштувати місця для відпочинку. В іншому випадку тварина може впасти в депресію.
Теги: коти, права кота
Огооооооо, мене зараз розірве на шматочки. Це розширення? Та ще й яке.
Ну масштабненько. Хоча по суті це просто повернення мого. А відчувається як зсув тектонічної плити.
Господи, прости за роздуте его. Але як інакше? Типу воно має відчуватися якось по-іншому? Наче в нас уже десь встановлений ліміт на відчуття. Аааааааааааааааааааа
І раніше ж наче було інакше.
Так. Це просто крадеться пенсія. О, як двозначно звучить. «Крадеться» — це і підкрадається, як вік, і «крадеться» — тобто крадуть, виносять.
…Несколько дней чат по запросу «удиви меня» говорил одно и то же. Про Байё. Что я нахожусь там, хотя я действительно в тридцати минутах езды, но не там. Это повторялось
…* Всесвітній день імунітету
* Міжнародний день кольорових жінок
* Всесвітній день цивільної оборони
* День " Нуль дискримінації"
* Всесвітній день компліменту
* День обізнаності про аутоагресію
* День дитячого сну
* Міжнародний день інвалідного візка
* Всесвітній день коня
…Так, не все втрачено. Тут двіж. Я знала :grinning::muscle::kissing_heart::fire::lion_face::speak_no_evil:
Дівчат, їду завтра на місце історичних подій. А точніш на місце наслідків. Я тут недалеко. І були знаки блін. Треба їхати. Пів дня я хвилююсь. Думки різні... Бо там багато болі. І так, я не хочу вмирати, зотя ще пару місяців тому дуже хотіла покласти край перебуванні на цьому... Ну ви зрозуміли. Запаз навпаки. Хочеться спитати у місця, чи обов'язково треба піти в землю так і не пережив те про що мріялось...
Так. Я хвилююсь.

Я думаю. Посилку тюрма відправила назад. Через нього. Вона не важить 5 кг. Але вони оформили по максимуму й за мій рахунок. Чергова дріб’язковість. І так, вони знають, що я
…Я читаю тут історії жінок, які не знають, куди звернутися, бо їхні чоловіки опинилися на фронті без достатньої підготовки чи забезпечення. Це страшно. І ще страшніше, коли здається, що скаржитися небезпечно або марно.
І водночас це той самий форум, де ми дуже уважні до справедливості в дрібницях: можемо жорстко реагувати на неправильний опис товару, неточний розмір, відмову прийняти повернення. Там ми вимагаємо порядку і відповідальності.
І в мене виникає внутрішнє питання: чому в малому ми такі принципові, а у великому часто мовчимо? Це не звинувачення. Це спроба зрозуміти.
Можливо, у дрібному ми відчуваємо контроль. А у великому — страх або…