Невеличке село в Лохвицькому районі, Полтавської області, з населенням менше 500 людей, про яке напевно ніхто з Вас і не чув... Покажу, бо просто хочу показати, покажу, бо не знаю як можна не любити цю Землю... Мрію, що пройде декілька років, і по стежиах, по яких бігала я в 4-5 років я проведу свою Донечку... А поки покажу Вам зовсім маленьке село на мальовничій Полтавщині.
В мене жили в цьому селі Прадідусь і Прабабуся, до яких я і приїзжала кожне літо, а з 4-х років і до школи я росла тут. Ось в цій невеликій глиняній хатці
яка весною була уквітчана ось такими дикими зарослями бузку, а межі городів відділяли тільки насадження вишень. І це був рай влітку, коли вони дозрівали
Така дорога була там в моєму дитинстві, і зараз вона залишилася незмінною, тільки раніше вона була "вибитою", а зараз поросла травою...
І майже пуста вулиця... А це "мій" двір і "моя" тополя якій більше ніж 150 років
І все село поотпає в деревах...
Ставки, до яких я майже кожного ранку бігла з вудочкою з ліщини
І просто безмежні краєвиди...
Річка "Суха Лохвиця" по якій весною я пускала човники "щоб плили в Дніпро в Київ до папи і мами"
Я люблю Вас, мої Бербениці... Нехай не так палко, як любили Вас мої Прадідусь і Прабубуся, але люблю, як вмію, і як можу... Пам"ятаю, думаю про Вас, і вірю... вірю в те, що невеличке село, на Полтавщині на межі Чернігівської і Сумської областей стане квітучим, і будуть радіти безкінечно діти хатам, що утопають в вишневих садках....
Oksana_Ls 16 лютого 2016, 08:58
Малиновка, спасибо вам за то, что поделились. Очень лета захотелось.
У нас тоже есть подобное место на Черкащине. Думаю, что многие села у нас похожи чем то друг на друга)))
И воспоминания у нас одни и те же...
В моем селе уже тоже никто не живёт, но есть дом, сад и мы летом с детьми там отдыхаем несколько недель. Это прекрасное время. )))
Oksana_Ls 16 лютого 2016, 08:59
Малиновка - Мариночка)))
NathaliaYa 16 лютого 2016, 08:58
Марина, дуже Вас розумію, таку красу не забудеш. Сама колись розповім про своє село. В Києві я не живу, а заробляю і вчу дітей, а жити буду коли повернусь до свого села, коли сама посію, зберу урожай, сама перезимую,без допомоги і приклавши до цього якусь силу. Колись і я розповім про своє село.
Irina__T 16 лютого 2016, 08:58
И моя бабушка с Полтавщины. и чтобы доехать к ним в село. нужно было ехать долго по дамбе. по Кременчуцкому водохранилищу.ох и страшно мне было. чтобы машина в воду не упала))
Marinka_Shushval 17 лютого 2016, 08:28
привіт)) у мене родичі в Світловодсбку живуть,то я теж завжди боялась,щоб машина у воду не впала,коли їздили в гості)))
Irina__T 17 лютого 2016, 08:41
Светловодск проезжали.там шлюзовались корабли.любила за этим наблюдать.Но именно узкая дамба по дороге в с.Шушваловка.в Светловодске совсем не так страшно)
Marinka_Shushval 17 лютого 2016, 08:47
Я в Шушвалівці жодного разу не була))) Взагалі в багатьох селах нашого району не була(((
OksanKa 16 лютого 2016, 09:18
И мы часто бываем в Полтавской области, село Березова Рудка возле Пирятина))))
Lekyr 16 лютого 2016, 09:40
Читаю, а сльози на очах, дуже зворушлево, дякую!
irriskka 16 лютого 2016, 10:04
Чудове село, чудова природа. Дуже шкода, що зараз села вимирають( немає роботи, всі їдуть хоч кудись.
Село моєї покійної бабусі в Чернігівській області, така ж краса, як у вас на фото. Зараз пустують не просто поодинокі будинки, а вулиці...
Пам'ятаю як бабуся говорила, що в селах куди не подивися, скрізь є зелень. Дивлюся на Київ-скрізь одні будинки((
MiLana2 16 лютого 2016, 10:18
а мої родичі з села завжди кажуть про жителів міст:" Повилазять на ті вишки ! Як ви там сидите?!" ))))
*вишки - сідала для курей.
irriskka 16 лютого 2016, 12:23
)))) мій папа теж називає - курятники)
Nusjka 16 лютого 2016, 10:10
Дуже гарно!Дякую!!!
MiLana2 16 лютого 2016, 10:16
Берег дитинства ))
MiLana2 16 лютого 2016, 10:26
"До чого ж гарно i весело було в нашому городi! Ото як вийти з сiней та подивись навколо геть-чисто все зелене та буйне. А сад було як зацвiте весною! А що робилось на початку лiта огiрки цвiтуть, гарбузи цвiтуть, картопля цвiте. Цвiте малина, смородина, тютюн, квасоля. А соняшника, а маку, бурякiв, лободи, укропу, моркви! Чого тiльки не насадить наша невгамовна мати.
Нiчого в свiтi так я не люблю, як саджати що-небудь у землю, щоб проiзростало. Коли вилiзає з землi всяка рослиночка, ото менi радiсть, любила проказувати вона.
Город до того переповнявсь рослинами, що десь серед лiта вони вже не вмiщалися в ньому. Вони лiзли одна на одну, переплiтались, душились, дерлися на хлiв, на стрiху, повзли на тин, а гарбузи звисали з тину прямо на вулицю.
А малини красноï, бiлоï! А вишень, а груш солодких, було. як наïсися, цiлий день живiт як бубон.
I росло ще, пригадую, багато тютюну, в якому ми, маленькi, ходили, мов у лiсi, в якому пiзнали першi мозолi на дитячих руках.
А вздовж тину, за старою повiткою, росли великi кущi смородини, бузини i ще якихось невiдомих рослин. Там неслися кури нишком од матерi i рiзне дрiбне птаство. Туди ми рiдко лазили. Там було темно навiть удень, i ми боялись гадюки. Хто з нас у дитинствi не боявся гадюки, так за все життя й не побачивши ïï нiде?
Коло хати, що стояла в саду, цвiли квiти, а за хатою, проти сiнешнiх дверей, коло вишень, поросла полином стара погребня з одкритою лядою, звiдки завжди пахло цвiллю. Там, у льоху, в присмерку плигали жаби. Напевно, там водилися й гадюки.
На погребнi любив спати дiд....."
Maryna 16 лютого 2016, 11:14
"Зачарована Десна" А на Чернігівщині я росла в краю Довженка, в Сосницькому р-ні, і Десну вважаю однією з самих мальовничих річок )))
MiLana2 16 лютого 2016, 11:17
вона сама! Не писала звідки уривок, щоб згадали самі )
irriskka 16 лютого 2016, 12:23
дуже гарно)
Julka 16 лютого 2016, 10:32
Так душевно), аж мені згадалося дитинство у селі з прекрасними дідусем та бабусею.....
Mari_87 16 лютого 2016, 11:11
Вспомнила свое детство...очень красивые места...у меня у бабушки тоже в селе не было газа...печку топили..воду с колодяза носили...а шторы и ковры в речке Ворскла стирали)) и жили счастливо...летом свежий воздух, целый день на велосипеде всю округу объезжаеш!!! как жаль что моя доченька не узнала моих дедушек и бабушек((( Но зато у нас есть дача..т.е. дом в деревне на обычной улице...девочки, дом старенький, но он мне напоминает дом моей родной и любимой бабушки...такой же сад яблоневый, тот же колодец, и огород безмерный))) надеюсь хоть так доченька узнает что такое деревня и как это жить без удобств))) кстати у нас там газа нет))) и не хотим)))
Maryna 16 лютого 2016, 11:59
на сеновале - это в Черниговской области ))) сено пахнет, а над головой - небо, луна и звезды... и мыши шкребутся всю ночь )))
Katrin_s1 16 лютого 2016, 12:00
Романтик)))
Maryna 16 лютого 2016, 12:02
да, я такая ))) романтик "страшный"
Kiparis 16 лютого 2016, 11:44
Дівчата! Дуже приємно, що у нас з"являються теми про Україну, про нашу Батьківщину, про рідні міста. Такі теми нас єднають! Як раз тут можна і познайомитися, знайти людей близьких по-духу і зрозуміти- НАС БАГАТО! Люблю Вас дівчатка- єднаймося!
eduardovna 16 лютого 2016, 11:52
В мене схожі спогади...Тільки село у Київській обл,щоправда я там не була 20 років(
Maryna 16 лютого 2016, 11:55
в мене в селі вже нікого не залишилося, але кожної весни приїзджаю...
Katrin_s1 16 лютого 2016, 11:57
Марина, нікого з рідних чи взагалі нікого?
Katrin_s1 16 лютого 2016, 11:58
Поруч з Бербеницями є село, де вже років з 8 ніхто не живе
Коментар видалено
Katrin_s1 16 лютого 2016, 12:11
Я просто пам'ятаю як вимерло село. Ще зовсім недавно туди ходив автобус, працював магазин, будинок культури... А потім пам'ятаю як там 20 чоловік жило. Коли перевалило за 10, навіть не вірилося, що отак швидко зникає з карти населений пункт. 9... 8... І ось зараз стоять там похилені хати серед густих зарослів кущів та дерев. Аж не віриться(((
Katrin_s1 16 лютого 2016, 12:12
Це Боханів, кілометрів 8-10 від Бербениць
Maryna 16 лютого 2016, 12:16
я, навіть, не знаю такого села, хоч думала, що всі околиці знаю...
Maryna 16 лютого 2016, 12:02
О, а я сегодня в Чернигов еду! )))
LB_KG 16 лютого 2016, 12:08
А я все своё детство мечтала о бабушке или дедушки где - то в деревне, селе, но к сожалению у меня их не было...И к большому сожалению я в своей жизни не увидела своих ни бабушек ни дедушек...
YuliyaD 16 лютого 2016, 12:18
Дуже гарний пост, я сама поринула в дитинство,яке теж пройшло такому ж маловничому селі,правда на Волині.. Взагалі,не дивлячись на занепад, в нас дуже гарні села. Весною їздимо до чоловіка на Тернопільщину, проїжджаємо кілька областей,всюди дуже красиво,села втопають в зелені, хатки,навіть старенькі,побілені, чистенькі дворики, засаджені городи,і навіть скрутне фінансове становище не заважає доглядати за своїм обійстям
arktika 16 лютого 2016, 12:49
Обожнюю Полтавщину!
Marinka_Shushval 16 лютого 2016, 12:59
Обожнюю нашу Полтавщину)) Гарний пост)
У мене по всій області родичі розкидані. І в Лохвицькому районі, і в Лубенському,батьки в Семенівському,а я зараз в Глобині)
У нас село більш-менш продвинуте,а от мама моя з Окопу Лубенського району,то з мене кепкували,коли я казала,що була в бабусі в гостях в Окопі))
Irina33 16 лютого 2016, 16:58
Приємно, знайшла знайомих!
Maryna 16 лютого 2016, 16:59
:)
Irina__T 17 лютого 2016, 08:43
Моя бабушка с Глобинского района
Julia_Julia_Julia_ 16 лютого 2016, 13:10
Полтавщина- найріднійший край! Обожнюю її краєвиди!