Міс Кашалот. Подорож до Книжкового Фея, або Туди і Звідти стор. 3

#Один день мисс КашалотРозділ 1. Пробудження

Сіре світло дощового осіннього ранку наповнює кімнату. Коханий чоловік під боком, нервуючий кіт, що чекає на свій сніданок і я…

Напівдрімаючи роблю вигляд нібито не чую спів птахів (то волає мій будильник), спів кота (то волає його голод), дзеленькотіння чоловікового будильника. Хапаючись за останні хвилини, за останні можливості полежати під теплою ковдрою, обіймаю ліжко та заплющую очі.

Час настав, чоловік з котом пішли на кухню, а я швиденько приводжу себе до тями: роблю міні-зарядку, вдягаюся, вмиваюся, п’ю ранкову склянку води і йду будити молодше Сонечко.

- Доброго ранку, встаємо. Хто заховався? Виповзай із своєї нори. Нам потрібно збиратися.

Солодкі обійми, що може бути краще? Лише одночасні обійми усіх моїх трьох Сонечок і Коханого!

Чоловіки займаються ранковими справами, а я вирішую доробити зарядку. Зазвичай «заряджаюсь» поки всі діти сплять, а чоловік з котом п’ють свою каву з кормом, але не сьогодні. Сьогодні в мене глядачі й особистий тренер. Головна причина їх присутності: дуже важко робити розтяжки й фотографуватися.Розділ 2. Побігли

Нам дуже пощастило, садочок розташовано прямо у дворі, школа за садочком, територіально усе близенько, пару хвилин і ти на місці, але… Скільки разів ми намагалися прийти вчасно на ранкову фіззарядку, вставали на півгодини й, навіть, на годину раніше, і нічого не змінилося…

Нажаль, сьогодні не виключення.

Отже, ми вдягнені, втрьох стоїмо на виході. Старші сини поки залишаються вдома, а ми з чоловіком та молодшим розпочинаємо свій пробіг.

Погода радує осіннім настроєм, щось мрячить та накрапає. В таку днину навіть рибам добре на суші. І ми як справжні в’юни лавіруємо серед калюж.

Швидкі обійми і тато відбившись від нашого косяка відпливає на роботу, а ми завертаємо до садочку. По дорозі розглядаємо навколишні дерева, може знову пощастить побачити снігура, але сьогодні лише сорока.

- Ні, це не сорока, - поважно каже мій знавець, - вчора у нас на святі була справжня сорока, а це якийсь інший птах! – а сам хитро підморгує мені.

Далі обіймашки у групі, прощальні поцілунки і я швиденько пливу додому.

Дома на мене чекають нові обійми, сніданок для старших і мене. Як же ж добре, коли діти можуть самостійно помити за собою посуд, зібратися та поїхати на своє тренування.

А мій робочий день в темпі Allegro (хто не вивчав сольфеджіо перекладаю – весело, швидко) триває. На сьогодні в мене багато чого заплановано:1) провідати бабусю й перевести її телефон на новий тариф; 2) глянути одним оком на книжки в книгарні; 3) дійти до центрального ринку погладити парасолькове дерево; 4) встигнути на обід додому (а до цього його приготувати); 5) перебрати яблука; 6) приготувати пиріг; 7) вирішити в чому я піду з чоловіком до театру; 8) продумати стіннівку для малят в садочку до Дня української мови. І все це зробити до 17-00, щоб вчасно забрати молодшого сина з садочку й встигнути приготувати вечерю. Забагато пунктів, але я звикла, що виконати усе навряд чи вийде і частина плавно перейде в наступний день, чи наступно-наступний, чи взагалі ніколи не виконається. Таке вже в мене життя, щодня неочікувані сюрпризи.

Першим ділом підготуюсь до обіду, зварю супчик (друга страва в нас ще є). Одразу нарізаю багато овочів роблячи заготовку для вечері.По-тихеньку вчорашній бульйон перетворюється на сьогоднішній суп, а я розвішую випраний одяг (бо поки хтось по садочкам вештався, пральна машинка добре працювала). Проглядаю пару конкурсних робіт на Кашалоті, розумію, що суп готовий і необхідно бігти далі.

Усе, я відчалюю…

Розділ 3. «Центральний»

Бути в центрі й не зайти в книжкові?!

Перша на моєму шляху – «Буква». Я тут чатую на одну книгу. Чекаю, що вона потрапить в знижки, ось тоді я її куплю.

Швидко проглядаю залишки акційного «Росмэну» (майже нічого цікавого для мене, багато що вже маємо, багато з чого виросли), дивлюсь на свою «чекалку», ціна не радує, трохи розчаровуюсь і виходжу з магазину.

Взагалі, центр нашого міста – це справжня книжкова спокуса. 4 книгарні розташовані неймовірно близько одна від одної. Буква, Книгарня Є, Клуб Сімейного Дозвілля, Книголюб – ось воно моє магічне книжкове коло, що заворожує, засмоктує й здатне викрадати час.

Але сьогодні в мене трохи інші плани. Я спокійнесенько проходжу повз спокусливі вітрини книжкових, бо йду до Михайла, так-так, саме до Michael. Сьогодні я здійсню мрію деяких Кашалотниць і Михайло прийме участь в конкурсі.

Проте спочатку загляну в міську галерею, бо саме проходжу мимо неї.

Полюбляю такі спонтанні екскурсії. Запрошую, хоч краєчком ока, переглянути експозицію разом.

В першому залі – неймовірні картини Анатолія Семененко намальовані за допомогою олівця й чорної ручки, маленькі цяточки створюють на аркуші паперу реалістичні образи.

Другий зал – виставка Олександра Сердюка, там розміщені масштабніші твори. Ось, наприклад, «Відпочинок».Помилувавшись картинами, повертаюсь до сірого листопадового дня. А ось і Михайло, сьогодні він мій добровільний помічник.Насправді ж, я прийшла до нього смакувати пальцями тактильну насолоду. Дякую Златочці, що звернула мою увагу на «Парасолькове дерево» Бай Бін від Vivat. М-м-м, які смачні сторінки.

Як ви гадаєте про що можна розмовляти з продавцем книг? Зрозуміло, про книги! А ще про пости з Кашалоту (особливо Книжкового Клубу), поділитися своїми враженнями щодо конкурсних робіт, допомогти покупцям з вибором цікавинок.Час летить і мені вже необхідно набирати прискорення в сторону бабусиної домівки.До побачення, Михайло!Потім не дуже цікаво, бо замість «півгодини й все готово», я витратила декілька годин на вирішення питання (добре, що обід приготовлений, то ж чоловік нормально поїв). Аж тут дзвонить моє старше Сонечко й ставить перед фактом, що він договорився про святкування Дня народження (минулого тижня не вийшло) зі своїми двоюрідними братами-сестрами у боулінгу. Викреслюю зі своїх планів яблука, пиріг і плакат, їду в боулінг.Прибула я вчасно, бо старшому синові подзвонив тато, попередив, що їм в 17-00 необхідно вдвох забрати документи. Діти вже закінчили з боулінгом. Тож ми трохи погуляли магазинами торгівельного центру. Син купив собі подарунок. Я знайшла Дупло-кита, правда красень?!

Далі моя дитина креативно вирішила проблему святкового столу: узяв усім гостям по сирній булочці й пляшку соку.

Задоволений собою, подарунком  він побіг до тата, а ми залишились трохи побалакати, доїсти булочки, погасати поверхами.

Висипавшись на вулицю наша галаслива компанія вирушила до зупинки, де племінники були посаджені в маршрутку, а ми з середнім Сонечком пішли в садок.

Дорогою отримую комплімент від сина:

- Мама, ти така ржачна!

- Конику, мій любий! – підколюю у відповідь.

А на душі гарно, ми йдемо, сміємось і насолоджуємся своєю незапланованою осінньою прогулянкою.

Розділ 3. Вечір на дворі

Фух, ось ми й дома. Усі сини в зборі, то маємо трохи часу пограти в Лего.

Знайомтесь, це я – мама ніндзі Джея, а по сумісництву експерт на базі дослідників джунглів. Дикі павуки вигуляні, собаки накормлені, гра йде кудись не в ту сторону й припиняється.Хлопці переключають свою увагу на гаджети, то ж я йду на кухню готувати вечерю. Закидаю в мультиварку ребра з овочами. Ставлю варити картоплю. І поки вечеря готується маю час на примірку платтячок. Збираємось з чоловіком найближчим часом завітати до місцевого театру, тому потрібно заздалегідь підготуватися.

Вдягаю друге плаття

- Мама, ты такая красивая, как Снежка!

Цікаво, хто така Снєжка? Снігуронька чи Білосніжка, бо син не зізнається…

Це швидше туніка ніж плаття, дуже її люблю (подарунок від чоловіка, купував в Карпатах без мене)Чуємо магічне «пік-пік-пік», мультиварка вже все приготувала, тому час вечері. Вчасно, бо прийшов наш тато. Вечеряємо й починаємо вкладатися спати. Розмови, обійми, сонливі книжки. Тиша огортає дитячу, лише сопіння кота чутно з ліжка старшого сина.Цей день закінчується, привіт моє ліжечко, привіт теплий бік чоловіка, привіт м’яка ковдрачка. Привіт і на добраніч.

P. S. Додам трохи котячого сопіння -  https://youtu.be/SqNneuw695E

P. S. S. Відредагувала назву, цікаво, хтось зрозуміє на яку книгу я натякаю?)))