Всім привіт. Пишу щоб виговоритися і послухати ваші поради. З чоловіком прожили майже 7 років. Є дитина 5 років.
Коли ми зустрічалися, він ніколи мені не говорив що любить мене і я не відчувала його любові. Але я його дуже любила і мене дуже мучила його байдужість. Особливо образливо було коли я сказала що люблю його, а у відповідь не почула нічого. Розплакалась, а він сказав, що не може себе примусити любити. Після цього хотіла розійтись, але він плакав і я не наважилась. Прозустрічавшись майже рік, я йому сказала: давай або одружуватись або розходитись, щоб не тратити час один одного. І ми одружилися. Пам'ятаю на весіллі в загсі я дуже плакала. Через рік після одруження ми поїхали в гості до його батьків і його тато мені сказав коли ми були наодинці сказав : Чого ти мовчиш як партизан? Я сказала чоловікові про це, а він побіг привів свого тата, почав розборки і потім цілий вечір зі мною не розмовляв, а я плакала і пила Валеріанку. Після того як ми приїхали додому у нас була розмова і чоловік сказав, що не потерпить щоб я ображала його батьків. Я знову плакала. Як виявилось пізніше на той час я була вже вагітна і можливо це співпадіння а можливо і через переживання в мене була серйозна загроза переривання вагітності і мене положили на збереження в лікарню. В лікарні я заразилась вітрянкою і чоловік не переживав за дитину, а за те щоб у мене не було шрамів на обличчі від прищів. Я лікувалася вже вдома, була вся обсипана, з температурою, переживала за дитину, а чоловік залишив мене і поїхав в інше місто на 2 дні на зустріч випускників.
Дитину я народжувала тяжко, була слабка пологова діяльність, капали окситоцин, потім хотіли кесарити, але головка опустилась в прохід, дитину тягнули вакуумом. Після народження дитинка не кричала, а пищала тихенько. Мого синочка забрали в реанімацію, де він був тиждень, а потім перевели в дитячу патологію ще на тиждень. Весь цей час чоловік приходив надутий, майже не говорив до мене, підтримки моральної не було. Коли ми прийшли з лікарні додому, з нами місяць жила моя мама, допомагала, і весь цей місяць чоловік був як меч, а в мене з нервів напевно пропало молоко. Якось через 3 дні після лікарні при свекрусі я насварилась на чоловіка, знаю що винна, але не стрималася, то вона кричала до мене :істеричка, істеричка, ти істеричка. І після цього почались наші сварки, він ходив надутий, а я сварилась. А ще він мене попрікав що я погана хазяйка, що в мене неприбрано, неприготовано, я засранка і т.д і т.п.
Почались його походеньки вечорами. Майже кожен вечір він приходив пізно додому. Я сварилась, а він казав, що не хоче мене бачити, тому не йде додому. Потім я взнала, що він записував наші сварки на диктофон і давав слухати своїй сестрі і батькам. Вони всі вже були на мене злі, а я постійно плакала і сварилась на нього що не йде додому, до мене і до дитини. Навіть коли ми не були посварені я відчувала холод і байдужість до мене. Якось ми лежали з дитиною в лікарні, мені стало погано я втратила свідомість, а він прийшов і не спитався навіть як я себе почуваю, хоча я з ліжка навіть не могла встати. Все накопичувалися як сніжний ком. Якось при сварці я його назвала поганим словом, а він мене вдарив по лиці, не сильно, але було дуже образливо. А потім почалось, що він постійно хотів, щоб ми з дитиною їхали до батьків в село і були там подовше. Приїжджав раз в 2-3 тижні і ні разу не сказав, що скучив і щоб ми вже їхали додому. Дитина часто хворіла і одного разу ми попали в лікарню в райцентрі, де були в батьків. В палаті було дуже холодно 12-14 градусів, а він приїхав один раз, побув годину розвернувся і поїхав, навіть не сказав, що забере нас в місто. І таких випадків, коли я бачила що ми йому не потрібні було багато. Все і не згадаєш.
Статевих стосунків він зі мною хотів, це напевно єдине що його цікавило в мені, але з часом вже я не хотіла цього.
Можна писати ще багато, як йому зробили операцію і одного вечора я до нього приходжу в лікарню вагітна на 9-му місяці, а в нього сидять два колеги чоловіки і незаміжня когега-дівчина, в цій дівчині, раптом стало погано. Потім їх бачили разом в обідню перерву в торговому центрі. А через півроку після його звільнення я знайшла в телефоні смс і дзвінки до цієї дівчини. Я його запитала, але він казав, що в них просто дружба і все. І через це в нас була сварка. Я емоційна людина, можу на емоціях і не стримати себе, а він постійно гнівався і не розмовляв зі мною.
Ще хочу написати про гроші. Чоловік мені приносив 3000 і я наївно вірила в це, поки мені не потрібно було здавати декларацію про доходи на роботу, і він сказав, що не скаже яка в нього зарплата. Як виявилось потім зарплата в нього 12000-15000 грн. Я ж на собі економила, бо я в декреті, а чоловікові всього треба, бо він ходить на роботу.
Я поступила в декреті на другу вищу освіту, то він кричав на мене, що я дурне придумала, і навчання, і робота моя дурна і я ніхто.
А коли я йому казала щось за походеньки він казав, що я йому ніхто і він живе своїм життям, і якщо мені щось не подобається то він мене не тримає.
Минулого літа їздив сам до своїх родичів на весілля, бо в мене не було плаття, а він сказав що немає грошей і хай мені батьки куплять.
Були в нього просвітлення, і він казав давай жити нормально, я говорила давай, якщо ти будеш вчасно приходити з роботи і приносити зарплату, а він сміявся і казав що ти ніколи не побачиш моєї зарплати, маєш 3000 і радуйся. І квартиру яку я куплю ти також не побачиш.
Останньою краплею стала наступна ситуація. Я йому в сварці сказала ти турок, він підлетів і сильно вдарив мене по голові. Дитина заступилася і він дитину штовхнув ногою з дивана. Він був дуже сердитий. Я почала плакати, казати що ненавиджу його, а він кричав забирайся. Я зібрала речі і поїхала з дитиною до батьків. Ввечері він подзвонив сказав що приїде забере нас. І наступного дня звонила що забере нас. Я сказала ні і що подаю на розлучення. Більше він нічого не казав про примирення. Через місяць я подала на розлучення, ще через місяць нас розлучили. Спочатку мені було добре без нього, а зараз у мене сум і відчуття вини, що якби я на нього не сварилась, то у нас все би було добре і наш син ріс би з рідним татом. Я звонила до нього через кілька днів після розлучення, хотіла помиритись, але він сказав, що немає почуттів до мене і миритись не хоче. Мені зараз дуже тяжко і постійно хочу плакати. Мені здавалось, що я вже його не люблю, а відпустити не можу, і як уявляю його з іншою мені погано робиться. Може позвонити ще просити чи це нічого не дасть?
Вибачте за таку довгу і сумбурну розповідь. Виговорилася і мені стало легше.
Olga2610 17 липня 2017, 14:43 1
Капец, вот читаю такие истории и мне кажется что это просто прикол. Просится к такому мужу? Та вы дура самая натуральная, извините конечно, но друших слов у меня нет. Живите себе спокойно с ребенком, найдете себе еще. А бревно которое жмет деньги для семьи, да еще и руку подымает гоните нахрен.
mamaliya 18 липня 2017, 00:36
читаю такие посты и складывается впечатление,что тут сидят одни мазохистки.
Agnessa422 17 липня 2017, 14:47
Автор він штовхнув дитину ногою а ви хочете до нього після. Цього?
Elena2216 17 липня 2017, 15:35
Автор, вы уже ничего не склеите с ним и не построите. Он вас не любит. Примите это и идите дальше. Если он хороший отец, то приложит усилия и чтобы обеспечить ребенка и чтобы встречаться
Smyle15 17 липня 2017, 15:47
Він трохи спуповатий. Завжди старався економити на мені і дитині. Ніколи після роботи не приносив ніяких вкусняшок, хіба що я просила щось купити. І на море ми не їздили, хоча я і хотіла, в нього була одна відмовка - немає грошей, хай твої батьки трохи дадуть.
CandyNut 18 липня 2017, 11:02
Ну полный комплект в одном человеке (
Manik 17 липня 2017, 15:49
Я не знаю, чем вы руководствовались выходя замуж за этого человека, возможно вы закомплексованный человек, который понятия не имеет, как должен мужчина обращаться с женщиной...печально, очень печально
Уважайте себя, вы молодая, найдете ещё мужчину своего, имейте гордость, не позволяйте себя обижать никогда!!! Не травмируйте психику своему ребёнку, не нужен ему такой отец, ничего хорошего он ему не даст никогда. Радуйтесь, что судьба вас разлучила и живите полноценной жизнью.
Musetto 17 липня 2017, 15:53 2
У Вас нездорові стосунки з самого початку були, радійте, що розлучені!
Tanusule4ka 17 липня 2017, 16:35 2
На вашому місці я б раділа розлученню, і жаліла б лише про те, що не наважилась на це раніше.
Вибачте, але прочитавши вашу історію, не думаю, що якби ви не сварили його, то життя з ним було б краще. Він і далі б приходив додому пізно ввечері, давав вам 3000, його б абсолютно не цікавило ваше з дитиною життя, жили б як в гуртожитку, от тільки ви б просто мовчки все це тримали в собі і терпіли, що ще гірше. Невже ви так себе не поважаєте?
Авжеж, це ваше рішення, і останнє слово за вами, але перетерпіть, час лікує, знайдіть роботу, заведіть друзів, з якими інколи можна проводити час, гуляти, врешті решт змініть щось у собі, маю на увазі, перефарбуйте волосся, зробіть іншу стрижку, манікюр, педикюр, змініть імідж, нехай сам локті кусає, що втратив вас через свою тупість.
Вибачте, але так як ви його описужте, в мене складається висновок, що сумувати і хотіти помиритися там нема з ким
Smyle15 17 липня 2017, 19:48
Дякую, ви праві
happydream 17 липня 2017, 18:07 1
Да втомлюся повторювати: Ви Живете 1 єдине життя!!! Живіть його щасливо, так як Ви цього хочете!!! Не розмінюйтесь на таких козлів!!! У вас є дитина,і вона не повинна бачити як принижують його маму. Любіть життя, любіть себе, любіть свою дитину і все у Вас буде якнайкраще!!! Бажаю вам знайти достойного чоловіка для себе,і батька для своєї дитини. Забудьте його і живіть щасливо. Боженька допоможе!!!
Smyle15 17 липня 2017, 19:48
Велике дякую!
Коментар видалено
jeni4ka 17 липня 2017, 19:48 2
Моё мнение, вы его не любите, может и любили когда-то но не сейчас это точно!!! Это только привычка.... просто вам страшно остаться одной. Ваша жизнь на протяжении семи лет - жизнь типичной жертвы, и к сожалению вы а какой-то момент смирились с этой ролью. Поэтому вы постоянно ищете ему оправдания и вините себя. Он вас убивает как личность, унижает и еще внушает что во всех его мерзких поступках виноваты вы. ОЧНИТЕСЬ!!! МИР ПРЕКРАСЕН! На нем одной свет клином не сошелся! Не все такие как он. Есть достойные мужчины, которые умеют любить! Я вам искренне желаю встретить порядочного человека, который будет вас любить и ценить! А пока отвлекитесь, займитесь собой, если очень тяжело обратитесь к психологу. Или просто выберетесь куда-то с подругами, знакомыми...Смените обстановку, имидж. В общем делайте всё,что вам нравиться, отчего у вас подымается настроение!!! НО не звоните и не встречайтесь с ним! Это конечно ваша жизнь, но как по мне, если вы постараетесь вернуть отношения, вы только пожалеете об этом, ничего хорошего с этого уже не выйдет!
Smyle15 17 липня 2017, 19:51 2
Вирішила, що дзвонити не буду. Ви праві, його відношення сильно вплинуло на мою самооцінку, до знайомства з ним я була впевненою в собі, а зараз стала розмазнею.
jeni4ka 17 липня 2017, 19:57 1
Вот)) Поставьте себе цель вернуть себя прежнюю!)))
Lyoka 17 липня 2017, 21:50
2 высших образования автора не спасло
Коментар видалено
NadyushaD 17 липня 2017, 22:49 1
Если хватило разума развестись, значит. ещё не всё потеряно. А вот самооценку нужно повышать.
Katya_m 17 липня 2017, 23:51
Таке враження,що переглянула випуск "Вагітна у 16"... Там такі моделі сімей представлені. Але на цю передачу йдуть 15-16 річні дурочки,переважно з неблагополучних сімей,які розуму ще не мають. Вам багато вище написали-прислухайтесь! Пожалійте сина,а то як поживе в такій атмосфері,то і свою майбутню сім'ю не побудує нормально!
ElenaKir 17 липня 2017, 23:54
Девушка, у вас есть ребенок, живите для ребенка. И лучше пусть будет любящая мама, и ребенок растет в нормальной обстановке, чем с папой в вечных скандалах. Я сама с мужем рассталась, когда сыну был год (сейчас уже 11лет).
Любите себя, своего ребенка и все у вас будет хорошо. Не стоит унижаться перед человеком, который не ценит вас. Я вообще не понимаю, как может взрослый дядька пнуть ребенка ногой, блин да он тот человек, который должен был защищать и оберегать вас...
Я конечно, не претендую на истину в последней инстанции, но мужиков может быть много, а ребенок (или дети) только ваши. И ни один мужик, сколько б он и чего не делал вот не стоит, того чтоб ребенок видел как его маму обижают..
Lenochta 18 липня 2017, 00:08
Живите дальше для себя и ребенка, но не ради того, чтобы бывший муж увидел как все у вас без него хорошо!
Просто живите и радуйтесь!))) Все забудется, все наладится, жизнь яркая и многогранная, просто не стоит зацикливаться на нем...
С нуля!!! С гордо поднятой головой! Счастье рядом!
mamaliya 18 липня 2017, 00:35
верите,не жалко вас ни капли!Пока вы не научитесь любить,ценить себя,никому вы не нужны в этом мире!Думайте сейчас прежде всего о ребенке,о его травмированной психике,водите к психологу.Чтобы не стал таким придурком как его папаша.Ссори,за оскробления,но по другому таких как он назвать язык не поварачивается.Так и не поняла,чем он вас так долго возле себя держал?Нелюбит,жмот,хам,неудачник.
Ylibka 18 липня 2017, 07:43
Вы пишите ребенок с родным отцом . Что ребенок увидит в этой семье? Постоянные скандалы, рукопрекладство? Ребенок должен расти в любви. А ребенок выростет? Думаете скажет Вам "спасибо ?
lena_sych 18 липня 2017, 08:01
Сначала читала Вашу исповедь и было мне до слез обидно за Вас, автор. Но концовочка... Вы-потенциальная жертва, и пока Вы не измените отношение к СЕБЕ, никто к Вам не станет относиться по-другому. Почитайте, как повысить самооценку, займитесь спортом, сдайте на водительские права! Это реально помогает. Начинайте потихоньку себя любить. Телефон смените, его номер вытрите и забудьте, чтоб даже в пылу каких-то эмоций не было возможности позвонить. На диктофон он записывал... Фу, мразь какая! Нет возможности к психологу? Есть масса психологической литературы ( можно с Луизы Хей начать). Вы хотите себе помочь? Хватит сидеть здесь и муссировать эту тему. Вы же рану бередите этим. Идите вперед и не оглядывайтесь. Время лечит не сразу. Очень надеюсь, что Вы примите правильное решение и все у Вас будет хорошо.
LydMilka 18 липня 2017, 09:07
Судячи з усього написаного, автор Ви-порядна і СОВІСНА людина, тому й мучить Вас совість. Але, повірте, що Ваш вже колишній чоловік не зміниться...вірніше-зміниться, але тільки в гіршу сторону! Це той тип людей, що любить лише себе і свій комфорт. Головна небезпека в тому, що Ваш син, бачачи таке відношення батька до матері і до нього, цілком ймовірно, що в майбутньому і сам буде відноситись так же до Вас! Тут в першу чергу потрібно думати про себе і свою дитину.
Постарайтесь переключити свої мозги на щось приємне: на себе, дитину, роботу, спорт...на будь що, щоб Вас відволікало і приносило Вам задоволення.
Я думаю, що Вашого чоловіка не мучить совість ні по відношенню до Вас, ні по відношенню до його дитини!
Мудрого Вам рішення! Все буде добре! Воно у Вас вже є добре, бо Ви позбавились від садиста і деспота!
Smyle15 18 липня 2017, 12:05
Дякую!
Tanyushka 18 липня 2017, 09:41
Знаете, автор, мне кажется не слышите вы, что вам пытаются сказать, и уверена, что будете звонить 100% и просится назад. А ребенка вашего очень жаль, что он это все будет видеть и терпеть.