Всім привіт. Пишу щоб виговоритися і послухати ваші поради. З чоловіком прожили майже 7 років. Є дитина 5 років.
Коли ми зустрічалися, він ніколи мені не говорив що любить мене і я не відчувала його любові. Але я його дуже любила і мене дуже мучила його байдужість. Особливо образливо було коли я сказала що люблю його, а у відповідь не почула нічого. Розплакалась, а він сказав, що не може себе примусити любити. Після цього хотіла розійтись, але він плакав і я не наважилась. Прозустрічавшись майже рік, я йому сказала: давай або одружуватись або розходитись, щоб не тратити час один одного. І ми одружилися. Пам'ятаю на весіллі в загсі я дуже плакала. Через рік після одруження ми поїхали в гості до його батьків і його тато мені сказав коли ми були наодинці сказав : Чого ти мовчиш як партизан? Я сказала чоловікові про це, а він побіг привів свого тата, почав розборки і потім цілий вечір зі мною не розмовляв, а я плакала і пила Валеріанку. Після того як ми приїхали додому у нас була розмова і чоловік сказав, що не потерпить щоб я ображала його батьків. Я знову плакала. Як виявилось пізніше на той час я була вже вагітна і можливо це співпадіння а можливо і через переживання в мене була серйозна загроза переривання вагітності і мене положили на збереження в лікарню. В лікарні я заразилась вітрянкою і чоловік не переживав за дитину, а за те щоб у мене не було шрамів на обличчі від прищів. Я лікувалася вже вдома, була вся обсипана, з температурою, переживала за дитину, а чоловік залишив мене і поїхав в інше місто на 2 дні на зустріч випускників.
Дитину я народжувала тяжко, була слабка пологова діяльність, капали окситоцин, потім хотіли кесарити, але головка опустилась в прохід, дитину тягнули вакуумом. Після народження дитинка не кричала, а пищала тихенько. Мого синочка забрали в реанімацію, де він був тиждень, а потім перевели в дитячу патологію ще на тиждень. Весь цей час чоловік приходив надутий, майже не говорив до мене, підтримки моральної не було. Коли ми прийшли з лікарні додому, з нами місяць жила моя мама, допомагала, і весь цей місяць чоловік був як меч, а в мене з нервів напевно пропало молоко. Якось через 3 дні після лікарні при свекрусі я насварилась на чоловіка, знаю що винна, але не стрималася, то вона кричала до мене :істеричка, істеричка, ти істеричка. І після цього почались наші сварки, він ходив надутий, а я сварилась. А ще він мене попрікав що я погана хазяйка, що в мене неприбрано, неприготовано, я засранка і т.д і т.п.
Почались його походеньки вечорами. Майже кожен вечір він приходив пізно додому. Я сварилась, а він казав, що не хоче мене бачити, тому не йде додому. Потім я взнала, що він записував наші сварки на диктофон і давав слухати своїй сестрі і батькам. Вони всі вже були на мене злі, а я постійно плакала і сварилась на нього що не йде додому, до мене і до дитини. Навіть коли ми не були посварені я відчувала холод і байдужість до мене. Якось ми лежали з дитиною в лікарні, мені стало погано я втратила свідомість, а він прийшов і не спитався навіть як я себе почуваю, хоча я з ліжка навіть не могла встати. Все накопичувалися як сніжний ком. Якось при сварці я його назвала поганим словом, а він мене вдарив по лиці, не сильно, але було дуже образливо. А потім почалось, що він постійно хотів, щоб ми з дитиною їхали до батьків в село і були там подовше. Приїжджав раз в 2-3 тижні і ні разу не сказав, що скучив і щоб ми вже їхали додому. Дитина часто хворіла і одного разу ми попали в лікарню в райцентрі, де були в батьків. В палаті було дуже холодно 12-14 градусів, а він приїхав один раз, побув годину розвернувся і поїхав, навіть не сказав, що забере нас в місто. І таких випадків, коли я бачила що ми йому не потрібні було багато. Все і не згадаєш.
Статевих стосунків він зі мною хотів, це напевно єдине що його цікавило в мені, але з часом вже я не хотіла цього.
Можна писати ще багато, як йому зробили операцію і одного вечора я до нього приходжу в лікарню вагітна на 9-му місяці, а в нього сидять два колеги чоловіки і незаміжня когега-дівчина, в цій дівчині, раптом стало погано. Потім їх бачили разом в обідню перерву в торговому центрі. А через півроку після його звільнення я знайшла в телефоні смс і дзвінки до цієї дівчини. Я його запитала, але він казав, що в них просто дружба і все. І через це в нас була сварка. Я емоційна людина, можу на емоціях і не стримати себе, а він постійно гнівався і не розмовляв зі мною.
Ще хочу написати про гроші. Чоловік мені приносив 3000 і я наївно вірила в це, поки мені не потрібно було здавати декларацію про доходи на роботу, і він сказав, що не скаже яка в нього зарплата. Як виявилось потім зарплата в нього 12000-15000 грн. Я ж на собі економила, бо я в декреті, а чоловікові всього треба, бо він ходить на роботу.
Я поступила в декреті на другу вищу освіту, то він кричав на мене, що я дурне придумала, і навчання, і робота моя дурна і я ніхто.
А коли я йому казала щось за походеньки він казав, що я йому ніхто і він живе своїм життям, і якщо мені щось не подобається то він мене не тримає.
Минулого літа їздив сам до своїх родичів на весілля, бо в мене не було плаття, а він сказав що немає грошей і хай мені батьки куплять.
Були в нього просвітлення, і він казав давай жити нормально, я говорила давай, якщо ти будеш вчасно приходити з роботи і приносити зарплату, а він сміявся і казав що ти ніколи не побачиш моєї зарплати, маєш 3000 і радуйся. І квартиру яку я куплю ти також не побачиш.
Останньою краплею стала наступна ситуація. Я йому в сварці сказала ти турок, він підлетів і сильно вдарив мене по голові. Дитина заступилася і він дитину штовхнув ногою з дивана. Він був дуже сердитий. Я почала плакати, казати що ненавиджу його, а він кричав забирайся. Я зібрала речі і поїхала з дитиною до батьків. Ввечері він подзвонив сказав що приїде забере нас. І наступного дня звонила що забере нас. Я сказала ні і що подаю на розлучення. Більше він нічого не казав про примирення. Через місяць я подала на розлучення, ще через місяць нас розлучили. Спочатку мені було добре без нього, а зараз у мене сум і відчуття вини, що якби я на нього не сварилась, то у нас все би було добре і наш син ріс би з рідним татом. Я звонила до нього через кілька днів після розлучення, хотіла помиритись, але він сказав, що немає почуттів до мене і миритись не хоче. Мені зараз дуже тяжко і постійно хочу плакати. Мені здавалось, що я вже його не люблю, а відпустити не можу, і як уявляю його з іншою мені погано робиться. Може позвонити ще просити чи це нічого не дасть?
Вибачте за таку довгу і сумбурну розповідь. Виговорилася і мені стало легше.
Marina2 17 липня 2017, 10:28 1
Какой кошмар,вы молодец что разошлись .
Smyle15 17 липня 2017, 10:29
Дякую, кілька разів хотіла і не наважувались піти, а цього разу дуже злякалась за дитину і за себе. Він в гніві себе не контролює.
mADAM_Elvira 17 липня 2017, 10:33 1
Ужас, оно вам надо? Да полюбите себя и своего ребенка. Даже если бы вы были душкой, он бы не полюбил, а всю жизнь на***вал вас. Извините за такие слова, но я бы послала его ещё будучи беременной
maksim 17 липня 2017, 10:34 3
Молодец , что развелась !!! У тебя сейчас обычная эмоциональная зависимость . Не более того. Это не любовь . Молодая , свободная , мама . Пройдёт время и ты сама себе скажешь спасибо . За то , что ты стала сильнее и мудрее. Пока ты ещё этого не поняла и не осознаешь. А надо . Живи сейчас для себя и ребёнка. И Бог тебе ещё подкинет счастье . Только не связывайся с козлами. И ещё надо повзрослеть . Стараться меньше ругаться из -за ерунды . Немного быть рассудительнее. Иногда многих скандалов или выяснений не было бы в нашей жизни , если бы лишнего не говорили , не спорили . Нет это не значит, что быть муму. Просто думать надо , прежде чем ляпнуть лишнее. Береги себя и ребёнка. Заставь себя не звонить . Удали номер пока не отпустит тебя .
Smyle15 17 липня 2017, 10:42
Тепер розумію, що не потрібно було кричати, а розмовляти, але в мене тоді була образа на нього за його відношення що не могла стриматися. А він також нічого не робив щоб нормалізувати стосунки. Мені здавалось що йому все в мені не так. Його постійні докори - не так одяглась, не так покрасила волосся, не така зачіска, не так прибрала, їжу пересолила, їжу недосолила, не так одягла дитину, неправильно виховую дитину і т.д.
Irina_Irina 17 липня 2017, 10:51 1
Ну так это просто самоутверждение за счет вас.И еще мне очень не нравится, что он критиковал все ваши начинания.И второе высшее не нужно, и работа не такая...Правильно, нужно, чтобы вы были забитой, и еще и полностью зависели от него финансово.Тогда он король((
lena4_ 17 липня 2017, 10:36 4
Ужас!!!! Вы что себя на помойке нашли и ищите, кто бы об вас ноги вытер? Чему учится ваш ребенок? Ушли и забудьте о нем. С ним никто не будет счастлив. Все бабы от такого мужика убегут. А вы ещё найдете своё счастье
Smyle15 17 липня 2017, 10:42
Дякую
Agnessa422 17 липня 2017, 14:58
Скільки вам років,автор?
Smyle15 17 липня 2017, 15:44
32
Nataly37 17 липня 2017, 10:36 4
Милая автор,вытирайте слёзы,поднимайте носик и головку вверх и,держа своего сынулю за ручку,смело и гордо топайте по жизни дальше,вычеркнув и забыв те ужасные 7 лет вашего существования!Научитесь себя любить-Вас и другие полюбят..Вспомните,наконец,что Вы-Женщина,а не жертва и на зло бывшему станьте по-настоящему счастливой!От всей души желаю Вам душевных сил,стойкости огромного женского счастья,а Вашему сынуленьке-здоровья и улыбок!) Крепитесь!!!
Smyle15 17 липня 2017, 10:42
Дуже дякую за добрі слова!
Chumachechaya 17 липня 2017, 10:49 9
Автор извините меня заранее, но я таки скажу. Дура Вы!!!!!! Он ее пинает ногами, он ребенка пинает ногами, он ей копейки как косточку бросает, что б она на копейки жила, и их между прочим ребенок, она как бомж ходит на себе экономить, он обсирает ее со своими родителями, он унижает ее, он в лицо Вам говорит, что вы ему никто, а она ДУРА ЕМУ ЗВОНИТ И ЕЩЕ МИРИТСЯ ХОЧЕТ???????? С кем, с тем который Вас за женщину не считает??????? С тем который об Вас ноги обтирает?????? Женщина, Вы что себя на мусорке нашли???? Прекратите заниматься ерундой, плюньте на него. Надите достойного мужчину, который будет мужчиной, а не галимым чмом. Пусть Ваш будущий мужчина на руках Вас носит. Желаю Вам найти достойного человека!
Smyle15 17 липня 2017, 12:41
Ви праві, дякую
Katie 18 липня 2017, 02:46 2
- Отдать тебе любовь?
- Отдай!
- Она в грязи...
- Отдай в грязи!..
- Я погадать хочу...
- Гадай.
- Еще хочу спросить...
- Спроси!..
- Допустим, постучусь...
- Впущу!
- Допустим, позову...
- Пойду!
- А если там беда?
- В беду!
- А если обману?
- Прощу!
- "Спой!"- прикажу тебе..
- Спою!
- Запри для друга дверь...
- Запру!
- Скажу тебе: убей!..
- Убью!
- Скажу тебе: умри!..
- Умру!
- А если захлебнусь?
- Спасу!
- А если будет боль?
- Стерплю!
- А если вдруг - стена?
- Снесу!
- А если - узел?
- Разрублю!
- А если сто узлов?
- И сто!..
- Любовь тебе отдать?
- Любовь!..
- Не будет этого!
- За что?!
- За то, что
не люблю рабов.
Рождественский
Maryana32 17 липня 2017, 10:51 6
Або я дурна, або лижі не їдуть. У вас є гордість і відчуття власної гідності? Чесно, не розумію жінок об яких ноги витирають а вони ж потім самі ще й пробачення просять. Люди з вами ведуть себе так, як ви самі дозволяєте! Гепнули би раз-другий по хребті (утрірую) то би потім думав, що не варто так себе вести. Почніть кінець кінцем себе поважати! Виростіть вже в себе хребет! Тоді і інші вас поважати будуть
your_style 17 липня 2017, 11:14 4
боже мой,читая это все я постоянно задаю один вопрос...КАК???как можно до такой степени себя не уважать??шок
в чем вы себя чувствуете виноватой???в том,что отрезок жизни об вас вытирали ноги?относились как к вещи?
прозрейте наконец и полюбите себя!
тогда и найдется тот,кто полюбит вас и вы увидите,что такое нормальное отношение!
Lapshakova 17 липня 2017, 11:31 2
Я не хочу быть грубой.. но где вы все такие берётесь ? Понимаю, что от сумы не зарекайся. Но блин. Такое кол-во лет просто в топку! Слава Богу, что сын здоровенький и дай бог ему здоровья. А если бы нервы ещё больше дали своё ? Я понимаю, вас, автор, как ужасно, когда тебя ударили. У меня были такие отношения. Но я даже не раздумывала над тем, чтоб все наладилось. В течении 2 минут меня и след простыл. А здесь... ещё и скучаете... жесть. У вас вообще любовь к сыну есть, блин??? Я уже про самолюбие и самоуважение не говорю
Katya_Barbaruk 17 липня 2017, 12:36 8
Есть женщины, которые любят, чтобы просто все было хуево. Чтобы мужик хамил, изменял, чтобы член не стоял, и чтобы все твои друзья его ненавидели. А она такая сильная, хуярит против судьбы, ссыт против ветра, все сможет, все стерпит, выстрадает свою трудную любовь - героиня-дура. (с)
Lemurchik 17 липня 2017, 12:36
Не читала коментів попередніх. Автор, з вами все гаразд?! Сказати, що у мене шок - це не сказати нічого. Невже у вас немає відчуття елементарної гідності. Вам потрібна не підтримка і поради, а великий і чарівний тапок-пендель. Не думаєте про себе, про дитину подумайте, яка бачить таку нездорову модель сім'ї. Як вас може чоловік поважати, якщо ви сама себе не поважаєте...він вам з самого початку сказав чесно...почуттів немає і зараз ви це бачите(надіюсь на це) Зверніться до психолога, на лице нездорова психологічна прив'язаність, у вас роль жертви у вашій сім'ї, самі ви не можете і не хочете з цим справлятись.
Lemurchik 17 липня 2017, 12:40
Відріжте цей відрізок свого життя і забудьте, зітріть з пам'яті. Займіться чимось корисним для себе, а не для себе-то для дитини, займіться її розвитком, відволікайте себе від дурних думок про колишнього чоловіка. Тільки звільнивши місце від старого, ви отримаєте нове. Дозвольте собі стати щасливою. Бажаю вам успіху і справжнього жіночого щастя.
Smyle15 17 липня 2017, 12:43
Дякую
Kosmonatka 17 липня 2017, 13:06
дурдом... це не життя.
А почуття провини пройде, ще й як. Ви живете в спокої, і дитина виховується в спокої. Навіть якщо зараз на нервах, то з часом буде повна гармонія.
Mysya 17 липня 2017, 13:18
Зрозумійте, що чоловік якщо не любить, то особливо церемонитись не буде. Не лізьте в ж...пу без мила, він вас не цінить, не поважає, ви для нього ніхто, тому візьміть себе в руки і навчіться жити для себе. І ніяких дзвінків, не просити, не принижуватись, у вас не було сім'ї, і втрачати особливо нічого. Вважайте, що він був донором сперми для народження дитини.
LeNaDobraJ 17 липня 2017, 13:18 4
Якась вы дура....
balalan 17 липня 2017, 13:35 1
Вы виноваты только в том, что женили его на себе. Зачем? С вами он ведет себя как тиран и деспот. Не портите себе жизнь никогда больше.
Olga_Gris 17 липня 2017, 13:49
Я зустрічалася з хлопцем, любила його дуже, розійшлися по його ініціативі, років 12 назад. Ви описали те, чого я уникнула. Я рада, що ми розійшлися, отриманий досвід - безцінний у стосунках з теперішнім чоловіком, я люблю і любима. Хоча боліло довго. Почитайте про любовну залежність, це воно. Рабів не люблять. В інших стосунках ви будете іншою, тільки дайте собі час заспокоїтись, усвідомити.
Vikysa27 17 липня 2017, 14:03
вот. верно написали. а то я уже не знала как корректнее ответить
Innell 17 липня 2017, 14:04
отдавать 20-25 процентов зароботка неработающей жене с родным ребенком? Ну вы даете!!!
Tanya_mama 17 липня 2017, 14:21 3
Я когда читаю такие истории, у меня только одна мысль: это ж на сколько надо НЕ уважать себя, чтоб позволять такое отношение к себе??? Объясните мне, пожалуйста!!! Чем думают женщины, когда замуж выходят за мужчин, которые их не любят (еще и сами подталкивают к этому шагу), а потом живут и терпят издевательства над собой и - что хуже всего! - над своим ребенком???
Вы молодец, что решились разорвать эту связь! А вот чувство вины и ваше желание ПРОСИТЬ его о примирении... Зачем? А? Ну, зачем????!!!!
Millenka 17 липня 2017, 14:22
Бить Вам и ребенка это круто. Правильно сделали.