Записи в Клубі Marianalov 

Позаростали стежки-доріжки, Там, де ходили милого ніжки.Позаростали зіллям-травою, Де ми любились, милий, з тобою. Нам посміхались місяць і зорі, Щиро вітали у рідному морі.Нам здавалося: буде – навіки, Повнитись будуть радістю ріки. Лише ті, що «дарують свободу», Кинули в край чужого народу.Месників куля вразила в груди –Пісні твоєї більше не буде… І всі доріжки позаростали, І мої коси сивими стали.Вітер про волю пісню співає. І їх тополя віття схиляє, Коренем тисне, серденько крає.Згляньтеся, люди, будьте вже пильні, Більше не множте купи могильні. Хай і по наших землях не ходятьНоги чужинські. Більше не родятьМаків кривавих, кров’ю политі, Поля українські сльозами вмиті.…