Доброго дня, дівчата! На клумбі давно, а познайомитися так і не вдалося). Буду виправлятися)). Мене звати Ліля. Я жителька прекрасного міста Львів і мама маленької дівчинки Софії.
Часто читаю історії дівчат, які опиняються в безвиході у стосунках з чоловіком, коли здається, що єдиний вихід - розлучення. Хочу розказати Вам свою історію.
В 20 вийшла заміж, будучи знайомою дуже поверхнево з майбутнім чоловіком, лише місяць часу. І почалось... таке ж пекло, як у багатьох дівчат зараз. Біда була в тому, що я ще й завагітніла через 1,5 місяці після весілля. Всю вагітність згадую як страшний сон: дика залежність, сльози без кінця і чоловік, який гуляє з друзями, а я чекаю дома. Народилася дочка, нічого не змінилося. Не могла терпіти, далі плакала, думала про розлучення. Врятувала ситуацію свекруха. Вона навчила, як вернути чоловіка в сімю. Я пішла на навчання на вечірню зміну, а вона щодня по 4 години сиділа з дитиною. Це змусило мене при виході в люди привести себе в порядок, зробити зачіску, знову почати красиво одягатися. У моєму житті почало щось відбуватися окрім сліз і памперсів. Чоловікові такі переміни стали цікавими. Все частіше я приїжджала з пар, а він не гуляв з друзями, а чекав дома. Іноді ми вечеряли разом, а іноді (за порадою свекрухи) я казала, що у мене був дуже насичений день, не маю сил ні на що і йшла спати до донечки. Тоді наступного вечора він чекав уже з нетерпінням.
Так минуло 3 місяці і свекруха сказала, що тепер в один з вихідних вона залишатиметься з дочкою від 12 години дня і до самого вечора і вкладатиме спати, а я в цей час маю завойовувати чоловіка. Я приходила до нього в кімнату і пропонувала кудись поїхати, він відмовлявся. У відповідь на це я мило посміхалася і казала, що зайду собі іншу компанію і без подальших попереджень їхала з дому на весь день (ми в той час жили за містом). Перші два рази реакції не було. На третій раз він подзвонив злий злющий і спитав де я шляюся. На четвертий раз - приїхав перевірити, чи я справді в театрі з подругою. А після цього почав складати компанію і навіть сам пропонувати часопроведення. Так ми наладили наші стосунки, я перестала бути залежною, у мене появилися якісь життєві інтереси, я повернулася до старих хоббі і знайшла нові, а головне - я знову стала цікавою своєму чоловікові))
На той час нашій дочці був 1,4 роки і чоловік з нею зовсім не займався. Тому наступним етапом є зближення його з дочкою. Для цього за моєю ініціативою ми переїхали жити оккремо від батьків, я знайшла роботу на дому з вільним графіком (ми змогли дозволити собі зйомну квартиру). Я навчила донечку дуже любити тата, називаи його не інакше, як "татко", ми для нього малюємо, з віку 1,6 вчимо віршики, які я сама пишу про нашого тата, носимо йому на вихідних сніданок в ліжко, який ми готували разом. І...татове серце тає. Вони починають по трошки бавитися разом. І це моє найбільше досягнення.)))
А поміж цим усім було море образ, ріки сліз в подушку і безсонних ночей, жахливого настрою, про що мій чоловік ніколи не дізнається, бо я збирала всю силу волі в кулак і він бачив лише посмішку.
Розумію, що мені не вдалося б зробите це диво в масштабах мого маленького всесвіту, якби не допомога інших людей, які няньчили мою малечу, поки я няньчила чоловіка. Також розумію, що не всі мають змогу залишити з кимось малюка. Але сподіваюся, що для тих, хто має, це історія буде повчальною))) Основною моєю проблемою було те, що я просто розчинилася в своєму коханому і стала йому не цікавою.
П.С. Це мій перший запис в клубі не судіть строго і навчіть сховати текст під кат)
Yepik 13 грудня 2015, 14:55
Лиля вы умница, и кланяйтесь в ноги мудрой женщине, встретившейся на вашем пути
White_twinkle 13 грудня 2015, 15:07
Так і роблю! От подарунки збираю)) У нас прийнято на Миколая вітати)
Lisa_405 13 грудня 2015, 15:06
Привіт. Дуже розумний підхід. Та ще й море витримки. Будем дружити
White_twinkle 13 грудня 2015, 15:11
Сподіваюся! Мені дуже подобається приємна атмосфера клумби (поки не доходить до вирішення питань з продажами), хотіла б мати тут подруг, яким можна просто написати, спитати як справи, поділитися приємними враженнями))
Karidiana 13 грудня 2015, 20:12
С удовольствием с Вами бы общалась))) добро пожаловать
Meggie 13 грудня 2015, 15:29
свекровь, конечно, молодец. Но позиция мужа мне непонятна... Врпрос кто еще кого завоевывать должен...
Коментар видалено
White_twinkle 13 грудня 2015, 16:33
Так спочатку Він і завойовував, завоював так, що дихати без нього не могла, ледь його не задушила своєю любовю, от і почав від такого щастя тікати подалі))
EShvetz 13 грудня 2015, 16:24
Ліля - молодець!
Щастя Вам!
KetrinG 13 грудня 2015, 17:03
Ви велика молодець!!!! Ваша донечка буде Вам дуже вдячна за цей труд!!)
IrinaNM 13 грудня 2015, 17:37
бесспорно вы молодец, чего хотели вы добились и этим фактом стоит гордится, но можно же просто изначально найти человека, которому не надо доказывать что ты не верблюд, мне просто не понятно зачем себе так усложнять жизнь, ведь теперь вам надо будет "держать марку" и не расслаблять булки всю оставшуюся семейную жизть. Но в любом случае удачи вам в этом не легком деле.
White_twinkle 11 січня 2016, 23:36
Можна було, та на це в свій час розуму не хватило) Так що ж тепер робити? прийшлось шукати вихід))) Краще, ніж розлучення, як на мене...
Nataliya_pokupatel 13 грудня 2015, 19:27 1
Вы умничка) но в моей жизни завоевывали меня.
Я наверное бы просто не прикладывала столько усилий, просто ишла своей дорогой. Живу по принцыпу, мои люди, деньги, друзья всегда будут со мной,
кто отходит не мой человек.
White_twinkle 11 січня 2016, 23:38
Погоджуюся, і я б так зробила, якби не було шкода дитини, ніхто не знає, як життя складеться, а рано чи пізно дочка спитає, де її тато. Що я скажу? Що мама була горда?)))) ні, хай краще так)
Іра О. 13 грудня 2015, 21:40
В мене дуже гарна свекруха, а у вас то просто супер!!! Умнічки ви обидві))))
anmig 13 грудня 2015, 23:32
Супер, рада за вас, и свекровь у вас классная. А мы хоть и живем уже 8 лет под одной крышей, а все равно не с кем ребенка оставить (2,2 годика), да и не поворачивается язык попросить, поэтому брак наш просто юридический, эмоционально он давно себя изжил.
Aglaja 13 грудня 2015, 23:36
Если Вы через все это прошли,значит понастоящему любите своего мужа.А настоящая любовь- такая редкость.Удивляюсь,как Вы можете скрывать свои чувства.У меня все всегда написано на лице.А с свекровью реально повезло.Я бы хотела быть такой свекровью.Скажите,а Ваш муж ее единственный ребенок?
White_twinkle 11 січня 2016, 23:38
Так,єдиний син, єдиний внук, до чортиків розбалуваний.
Galina_ 16 грудня 2015, 14:47
Какая вы умничка!Свекровь у вас тоже сокровище! Она передала вам свою мудрсть,не дла опустить руки,такие люди очень нужны в жизни каждому человеку.Будте счастливы,пусть муж вас ценит и любит ,так же сильно,как и вы его!
Marisabelka2016 22 грудня 2015, 05:21
Ви - просто розумашка!
Anastasia1992 11 січня 2016, 23:23
Не все могут простить и в дальнейшем бороться за спасение семьи... Вам повезло,что свекровь Вам помогала ...) Таких Свекровей редко встретишь!!! Главное не терять себя ,быть всегда интересной себе и окружающим и тогда мужчина будет ценить и все время завоёвывать.. а не думать,та кому она нужна,никуда она не денется.... Вопрос- почему вы через месяц встречаний вышли за него замуж???
White_twinkle 11 січня 2016, 23:39
Любов)) Здавалось тоді, що кращого в світі немає. Гормони вони такі - підступні)
Radisna_N 14 березня 2016, 15:27
:)
Oli4ka_Vovk 1 березня 2016, 17:29
дружим
Ingysya 29 березня 2016, 15:42
https://kashalot.com/club/post-1932605/ дружба :wink:
Yulyaha 3 липня 2016, 21:43
Вы большая умничка, дружим)