Моя бабуся стор. 4

Просто хочу поділитись.

На фото бабуся, мама і я.

Вона народила і виростила разом з дідусем 7 дітей. Думаєте вона думала чи буде у що їх взути? Одягти? Чи буде чим нагодувати? Я її питала, відповідь була: « Ні, Наталка, не думали ми, просто знали що будемо працювати більше»

4 дівчат і 3 хлопців. Моя мама третя з кінця) До бабусі ми переїхали жити коли мені було 2.5 роки. Мама з татом вдарились в роботу, молоді спеціалісти на селі, а я весь час з бабусею. Вона завжди любила співати, коли готувала на кухні. Я гралась біля неї і так затишно мені було.

А ще вона була велика видумщиця) Мама часто вночі ходила по селу і збирала своїх робочих на вигризку вугілля, тато ходив з нею, а ми не могли заснути з бабусею, хвилювалися і вона розповідала різні історії, веселі і смішні, я думала то все з життя, але потім виявилось що вона все видумувала!!!! А знаєте як виявилось? Я попросила повторити одну з історій і навіть підказувала, задавала питання а бабуся забула її і призналась.

Вона завжди чекала листи від своїх дітей і внуків, а зір був поганенький і вона повільно читала, а я просила прочитати ще раз) Одного разу вона мені сказала: « Ну коли ти будеш мені читати?» І настав той час, я пішла до школи, і вже читала їй листи а вона мене просила перечитати ще раз.

Бабуся закінчила 3 класи, але коли за сніданком тато мені задавав задачки на повторення матеріалу і щоб потренувати мою пам'ять, бабуся поралась біля плити і все слухала, а коли я задумувалась і не могла відповісти – вона мені очима і жестами підказувала відповідь на задачки у 4 класі.

Вона мене завжди захищала перед батьками, бо ми з нею були подружками. З мене сміялись в класі діти, тому що коли починався дощ, під школою з резиновими чобітками і парасолькою стояла моя бабуся. На свята і ранки теж приходила вона, бо мама на роботі і втекти нема як, а я розповідала віршик на 8 березня не про маму а про бабусю, бо моя вчителька знала хто до мене прийде.

Моя бабуся була модницею) Коли її дочка приїздила з Германії у новій кофтинці, з люрексом, бабуся її питала: « Лідуня, а ти ще будеш носити ту кофтину?», «- Ні, казала Лідуня, беріть собі, мамо, як Вам подобається, бо вона мені не йде» І бабуся з радістю міряла і ховала у шафу, а кофтина була нова, просто дочки знали свою маму). У неї завжди була помада і пудра. Раз в місяць вона їздила у місто отримувати пенсію і завжди була при повному параді. А пенсія у неї була 35 рублів. Вона платила за квартиру (у неї була в Бердичеві) роздавала внукам найближчим територіально, купувала мені тістечка «пеньок» і «заварне» і залишала собі 5 рублів. Ніколи я не чула що їй мала пенсія, чи нема грошей.

Ще мої батьки завжди були на дієті, але іноді нам з бабусею дієта набридала і тоді ми з нею робили жаркоє!!! Купували  кільку в томаті, помідори з грядки і в нас було свято. Часто мама з татом забували про дієту свою і наминали разом з нами)

Ще одна історія і все. Тільки не судіть строго, бо історія така собі. Зателефонував старший син бабусі і сказав що буде проїздом в селі. Готувати було ні з чого, і коли на обідню перерву прийшов мій тато то бабуся попросила зарубати індичку. А мій тато пообідав і втік, бо він дуже жалів курей, індиків, кролів і не любив їх різати. Бабуся розхвилювалась, сіла на пеньок і плаче. І тут я подумала, невже я того індика не зарубаю… Сто раз бачила як це роблять. Не врахувала тільки що він важкий і його одною рукою треба тримати а іншою сокиру…Починала я ту справу криваву сама а закінчували ми вже разом, а потім поридали трохи над ним а коли общипували то вже сміялись і сварили мого батька)))

Бабусю мою звали як і мене, Наталкою. І з 9 внуків 4 дівчинки з ім*ям Наташа. Остання Наталка вже народилася через пів року як бабусі не стало. І ніхто не здивувався чому її так назвали.

Є у мене і смішні історії пов*язані з бабусею, але якось потім напишу.

Маленька частина дітей і внуків) Бабуся з дідусем поряд, зліва.