Моя бабуся стр. 4

Просто хочу поділитись.

На фото бабуся, мама і я.

Вона народила і виростила разом з дідусем 7 дітей. Думаєте вона думала чи буде у що їх взути? Одягти? Чи буде чим нагодувати? Я її питала, відповідь була: « Ні, Наталка, не думали ми, просто знали що будемо працювати більше»

4 дівчат і 3 хлопців. Моя мама третя з кінця) До бабусі ми переїхали жити коли мені було 2.5 роки. Мама з татом вдарились в роботу, молоді спеціалісти на селі, а я весь час з бабусею. Вона завжди любила співати, коли готувала на кухні. Я гралась біля неї і так затишно мені було.

А ще вона була велика видумщиця) Мама часто вночі ходила по селу і збирала своїх робочих на вигризку вугілля, тато ходив з нею, а ми не могли заснути з бабусею, хвилювалися і вона розповідала різні історії, веселі і смішні, я думала то все з життя, але потім виявилось що вона все видумувала!!!! А знаєте як виявилось? Я попросила повторити одну з історій і навіть підказувала, задавала питання а бабуся забула її і призналась.

Вона завжди чекала листи від своїх дітей і внуків, а зір був поганенький і вона повільно читала, а я просила прочитати ще раз) Одного разу вона мені сказала: « Ну коли ти будеш мені читати?» І настав той час, я пішла до школи, і вже читала їй листи а вона мене просила перечитати ще раз.

Бабуся закінчила 3 класи, але коли за сніданком тато мені задавав задачки на повторення матеріалу і щоб потренувати мою пам'ять, бабуся поралась біля плити і все слухала, а коли я задумувалась і не могла відповісти – вона мені очима і жестами підказувала відповідь на задачки у 4 класі.

Вона мене завжди захищала перед батьками, бо ми з нею були подружками. З мене сміялись в класі діти, тому що коли починався дощ, під школою з резиновими чобітками і парасолькою стояла моя бабуся. На свята і ранки теж приходила вона, бо мама на роботі і втекти нема як, а я розповідала віршик на 8 березня не про маму а про бабусю, бо моя вчителька знала хто до мене прийде.

Моя бабуся була модницею) Коли її дочка приїздила з Германії у новій кофтинці, з люрексом, бабуся її питала: « Лідуня, а ти ще будеш носити ту кофтину?», «- Ні, казала Лідуня, беріть собі, мамо, як Вам подобається, бо вона мені не йде» І бабуся з радістю міряла і ховала у шафу, а кофтина була нова, просто дочки знали свою маму). У неї завжди була помада і пудра. Раз в місяць вона їздила у місто отримувати пенсію і завжди була при повному параді. А пенсія у неї була 35 рублів. Вона платила за квартиру (у неї була в Бердичеві) роздавала внукам найближчим територіально, купувала мені тістечка «пеньок» і «заварне» і залишала собі 5 рублів. Ніколи я не чула що їй мала пенсія, чи нема грошей.

Ще мої батьки завжди були на дієті, але іноді нам з бабусею дієта набридала і тоді ми з нею робили жаркоє!!! Купували  кільку в томаті, помідори з грядки і в нас було свято. Часто мама з татом забували про дієту свою і наминали разом з нами)

Ще одна історія і все. Тільки не судіть строго, бо історія така собі. Зателефонував старший син бабусі і сказав що буде проїздом в селі. Готувати було ні з чого, і коли на обідню перерву прийшов мій тато то бабуся попросила зарубати індичку. А мій тато пообідав і втік, бо він дуже жалів курей, індиків, кролів і не любив їх різати. Бабуся розхвилювалась, сіла на пеньок і плаче. І тут я подумала, невже я того індика не зарубаю… Сто раз бачила як це роблять. Не врахувала тільки що він важкий і його одною рукою треба тримати а іншою сокиру…Починала я ту справу криваву сама а закінчували ми вже разом, а потім поридали трохи над ним а коли общипували то вже сміялись і сварили мого батька)))

Бабусю мою звали як і мене, Наталкою. І з 9 внуків 4 дівчинки з ім*ям Наташа. Остання Наталка вже народилася через пів року як бабусі не стало. І ніхто не здивувався чому її так назвали.

Є у мене і смішні історії пов*язані з бабусею, але якось потім напишу.

Маленька частина дітей і внуків) Бабуся з дідусем поряд, зліва.

Темы: Багатодітність

156 комментариев

  • Alspring 3 мая 2017, 19:08

    Бабусі вони такі)
    Позвоню своїй рідненькій бабулі)

  • Svetlana_Poland 3 мая 2017, 19:47

    Наташенька, очень понравилось...

  • NathaliaYa 4 мая 2017, 12:40

    Дякую)

  • serbova 3 мая 2017, 21:39

    Я вспоминаю свою бабушку тоже, очень любила ее истории. Пронял меня ваш рассказ аж до сльез

  • NathaliaYa 4 мая 2017, 12:40

    Бабусиноїітей історії))) так і назву наступну розповідь

  • Len_ok 3 мая 2017, 22:14

    Щиро дякую вам за розповідь, відразу згадала своїх бабусь і на душі стало так тепло ..дякую вам

  • NathaliaYa 4 мая 2017, 12:39

    І Вам дякую що зайшли

  • Irinika 3 мая 2017, 22:25

    Получила огромное удовольствие от прочтения ваших воспоминаний, так сразу тепло на душе стало и слёзы наворачиваются, хорошо когда есть что вспомнить и особенно хорошо, когда эти воспоминания греют душу...

  • NathaliaYa 4 мая 2017, 12:39

    Дякую)

  • Oksysha 3 мая 2017, 23:35

    Дякую! Ваша історія пронизана любов'ю! Защимило і моє серце від теплих спогадів. Моя прабабця теж 1914 року, не стало її коли мені було 14(( деякі речі, яким вона мене навчила запам'ятала назавжди)) давала мені листочок в клітиночку і я мала ручною швейною машинкою вчитися робити рівненькі строчки))
    як добре, коли маєш такі спогади...

  • NathaliaYa 4 мая 2017, 12:38

    І Вам дякую що зайшли)

  • Viksya 4 мая 2017, 14:46

    Ваша бабуся просто один до одного - моя баба Саша! Зовнішньо схожість 99.9 відсотків. Дуже подібна, в мене аж все перевернулося всередині від фотографій...
    Читати було дуже цікаво, історія пронизана теплом і безмірною повагою!
    Я маю складний характер і завжди думаю про те, а як мої внуки ставитимуться до мене, до такої вредної.
    Це найвища нагорода, такі теплі спогади улюбленої онуки!

  • NathaliaYa 4 мая 2017, 15:19

    От і таке буває))у моєї в молодості теж був лихий характер, вони з дідусем до дітей були дуже строгі, бо інакше вони б їх такими не виховали. Але внуки то інше)

1 2 3 4
Для комментирования нужно войти или зарегистрироваться

Вернуться в Клуб