Потрібна порада
Привіт, є ситуація, і я не знаю як правильно вчинити. Хотіла б почути думки зі сторони, не повчання) саме просто: - якщо б у мене так було, я б ....
Як у багатьох, в мене ж свекр та свекруха, а у діток бабушка та дідуся і це чудово. Мої стосунки з нею простими не назовеш, але я завжди з повагою і Великим терпінням ставилася до неї. Але є одне але, я вже мама і трохи не розуміла, не розумію її ставлення до свого сина, до онучок, але ж ми усі різні, я завжди намагаюся сприймати людей такими як вони є, і або нам по дорозі, або ні. Тут звісно, я просто намагалася бути для неї корисною, завжди казала їй так. якщо хтось памʼятає, я вже писала пост, що коли ми разом довго, то це треш:stuck_out_tongue: бо вона вчителька, заслужена, має грамоту, вона реально дуже крута вчителька, але це дає відбиток по життю) вона приймає тільки своє рішення, або так, давай зробимо по твоєму, як я сказала:smiley:. Вона весела, розумна, прогресивна. Я немаю образ натнеї.
Але я не розумію її як мама, маму.
Так от. 25.03.23 тобто рік назад ми перестали спілкуватися, чому?
Вона завжди просила щоб ми віддали дітей їм на літо, доньок. Але я маю вже приклади і не довіряла діток, але ось 25.03, я їм з дідусем дала доньок, а ми з чоловіком пішли поряд на базар, вони пішли на майданчик дитячий, нас не було 30 хв, коли ми вже підходили, я одразу зрозуміла, що щось не так, бо вони були на лавочці а не на майданчику + я побачила, що усі люди які у парку, стоять і дивляться на моїх дітей. Підходжу і бачу що старша тримає хустинку над оком, уся в крові, джинси, плащ. Звісно ми злякалися з чоловіком, шок, і дитина у шоці. Уявляю як вона кричала, що усі дивилися і мовчали, куча серветок і бутилка води, це люди дали. І ось хвилини 3 я приходжу у себе, і спокійно питаю: - Чому ви не подзвонили одразу? Питаю маму, вона мовчить, я повторюю питання, вона каже що це тільки що трапилося. Я розумію що усі і шоці, питаю: -А де ви були? Що відбулося? Бо вони просто мовчали весь час, вони знову мовчать, ну ми ж повинні розуміти що трапилося? Повторюю питання, і тут чую що за спиною стоїть свекр і починає на мене орати, не просто спокійно розказувати, що так і так, вона упала з гойдалки, гойдалка вдарила у брів, і тд. Я розумію що шок, усі злякалися, як би вони просто сказали, що Аня, ми самі у шоці, впала, ми і не зрозуміли як так, бо це секунди і може статися з кожним, і з моїми батьками, і з нами, так ось, чую, що він кричить: - як ти з нами розмовляєш, що ти собі дозволяєш! Які питання ти нам ставиш! Я стою і в мене ще більше шок :open_mouth:, бо я рахую що питання були самі елементарні, він почав виступати, а свекруха поддаківать. Я схопила дитей, щоб діти до травмпункту, а їм сказала, дякую за все, тепер я точно бачу їх відношення до себе, і пішла, звісно емоційно, але я рахую я нічого поганого не сказала. З того дня вони нам не дзвонять, свекруха навіть не питала як старша донька, як себе почуває, подзвонив на слідуючий день свекр запитав як дитина, чоловік розповів, та запитав чого не подзвоните онучці самі? Він сказав, що загубив номер телефону, і наказав подзвонити чоловіку до мами. Все. Більше вони не дзвонили. На свята чоловік вітає їх у родинному чаті, вони вітають його, нас, але напряму нічого. Мені дуже болить за чоловіка, що він страждає, бо він не розуміє їх, до чого діти, вони їх як викреслили, їм ніхто не забороняв спілкування, зустрічей. Я ось думаю, час летить, дівчата ростуть, може я якось спробую скорегувати спілкування, щоб вони бачилися, може і чоловіку стане легше, я не знаю як поступити, я розумію що у них немає того бажання, бо вже б спілкувалися. наче усе просто, але ні...
Яке би ви поступили у цій ситуації?
R9bina 2 квітня, 16:46
Я так скажу, що тут якщо ви на зустріч не підете перша, як більш доросла особистість, то буде дуже довго ця ситуація тягнутися. В мене свекор з дуже схожою моделлю поведінки, раз було рік десь с чоловіком моїм не спілкувався. Через якийсь дріб'язок, я вже і не пам'ятаю навіть що саме було. І довше не спілкувались би аби мій чоловік перший не перепросив.
zolu6ka 2 квітня, 16:50
Я це розумію прекрасно, тому і замислилася, вагаюся.
R9bina 3 квітня, 00:53
Якщо діти хочуть спілкування з дідусем і бабусею, чоловік ви пишете теж хоче спілкуватися, то варто піти на зустріч. Всі помиляються, ситуація як ви описуєте була нервова, можу припустити , що свекри перехвилювалися як дитина травмувалася, відчували свою провину і так, то їх ваші питання і тригернули. Але знову ж це припущення, варто було б поговорити про це (ПС . Старше покоління цього не любить зазвичай), а можна просто типу "проїхали" помиритися, типу в гості заїхати та й таке
zolu6ka 3 квітня, 06:44
Спробую відновити саме спілкування з дітьми, дякую
GOLD_ 2 квітня, 16:51 3
в нас років десять назад була схожа ситуація...не спілкувалися зі свекрами пару місяців...вже й не згадаю причину. Я запропонувала чоловікові на Пасху приїхати і привітати і будь що буде..вони дуже зраділи...конфлікт ми не згадували і почали спілкуватися як і до того. Але коли були в конфлікті, то син (онук) дзвонив до своїх дідуся і бабусі...йому тоді було років 8-9.
zolu6ka 2 квітня, 16:56
Дуже дякую що поділилися.
zolu6ka 2 квітня, 16:58
А вони з повагою відносилися і відносяться до сина і до вас? Рахуються з сином?
Tanyssshhhka 2 квітня, 18:12 1
Батьки чоловіка могли не спілкуватися з Вами , конфлікт у вас вийшов з ними , а не з чоловіком і онуками.
Знаю сім'ї, де батьки і син не спілкуються, а вони у чудових відносинах з онукою , я не спілкуюся з колишніми свекрами , але вони з онуком спілкуються дуже добре - є месенджери, є телефон, можна спілкуватися окремо , без Вас.
На мій погляд, це була їм причина не спілкуватися з усіма вами .....
Якщо Ви хочете спробувати відновити відносини онуків і свекрів, то нехай діти їм подзвонять на свято якесь і далі нехай спілкуються . Якщо вони не захочуть надалі спілкуватися з ними - то вони зробили вибір .
zolu6ka 2 квітня, 19:48
З батьком у нього не дуже стосунки, а з мамою завжди були нормальні, спілкувалися кожен день по телефону
Tanyssshhhka 2 квітня, 20:29
То тато може маму накрутив от і маєте .
Загалом , нехай діти поздоровлять їх якось . І дивіться що до чого
zolu6ka 2 квітня, 20:38
Дякую
evita 2 квітня, 18:52 2
Найбільш шкода в цій ситуації дитину. Це ж вона може вважати себе винною у всьому, через своє падіння. А бабуся вчителька невже цього не розуміє. Вона не рак за гороскопом? Вони люблять виховувати і наказувати ігнором.
zolu6ka 3 квітня, 06:44
Саме так, вона доросла для того щоб памʼятати усе, і щось по своєму розуміти.
Oceanlover 3 квітня, 07:39 1
Ну от, якщо дитина не хоче дзвонити, а баба теж не дзвонить, то навіщо щось налагоджувати. А при зустрічі пристидить, що мала не звонила - то так і скажете, що не хотіла, то й не звонила.
Коментар видалено
Aria159 2 квітня, 19:00
Оці підковані вчительки старшого віку, які працювали ще при совку, вони можуть бути дуже розумні, але в них такий пунктик -не дай боже їх повчати, вони ж самі розумні. Налагоджувати спілкування звичайно потрібно, життя коротке. Так, їм треба з проханням, вони прийняли як претензію, вони ж старші. При тому, якщо діти за ними сумують, люблять, чоловік сумує, то потрібно робити уроки на зустріч. Звичайно, якщо будете залишати дітей на них то проговорити з проханням, якщо щось не так подзвоніть, я розумію що ви своїм внучкам поганого нічого не хочете і не зробите, але я мама і я переживаю за своїх дітей
zolu6ka 2 квітня, 20:45
Ви трохи перебільшуєте, я писала що немаю образи на них, я не розумію їх. Як мама, намагалася але не розумію, але ж ми люди і усі різні.
Дякую вам за ваші поради
Aria159 2 квітня, 21:51
тут з розряду не розуміти, а як в приколах "понять и простить", я для себе це сприймаю напевне як підвищення цін, чи можу я це зрозуміти - не можу, чи можу з цим щось зробити - не можу, просто прийняти що так є
zolu6ka 2 квітня, 21:56
Це точно
Reina 2 квітня, 20:59
Старші люди ніколи не подзвонять першими, до кінця життя триматимуть образу на вас. Тому не чекайте, що щось зміниться, змінюйте самі. Я б подзвонила перша (без якогось приводу, просто так), і спитала як їхні справи, сказала б, що чоловік і діти дуже сумують за ними і хотіли би побачитись і поговорити. Запросила їх до себе чи спитала, коли можно прийти до них. Я теж не в найкращих стосунках із батьками чоловіка, тому намагаюсь щоб більше часу вони проводили з сином і онуками без мене.
zolu6ka 2 квітня, 21:24
Дякую
Dastish 2 квітня, 21:46 3
не знаю. мабуть я б не дзвонила. я не зрозуміла, раніше свекри допомагали Вам з вашими дівчатами? мені ніхто ніколи не допомагав з донькою. колись ображалась. а зараз розумію, що дитину ми народжували лише собі з чоловіком, тому це тільки наш клопіт. але мала, вже 18-й рік, каже мені - мама, а на фіга мені ті родичі? мені ніхто ніколи не напише, не подзвонить, не спитає, як ти? тому я не ображаюсь на свекрів, але й не сильно переймаюсь їх проблемами. але це я.
zolu6ka 2 квітня, 22:01
Ні, я не давала дівчат, бо вони трохи не уважні з ними
Valia 2 квітня, 21:51 2
В Вашій ситуації один великий плюс - Вас повністю підтримує Ваш чоловік. І те, що його батьки з ним не спілкуються - їх трьох особиста проблема. Якщо ваші діти хочуть спілкуватись з бабусею і дідусем, то нехай подзвонять, між ними конфлікту не було. А ви робіть, як хочете, наладиться, то добре, ні то й ні. Якщо бачите, що дитина дійсно їх потребує, то налаштуйте її, щоб сама дзвонила, а там по ситуації. Як би я поступила у Вашій ситуації не знаю, бо навряд чи в мене таке можливо. Якби щось сталось з дитиною, свекруха могла б з переляку не подзвонити одразу, на мої наїзди, могла б образитись, але мовчки. Але найголовніше в той момент була б дитина. Чоловік би мій зробив винними всіх і маму свою і мене і ще кого згадає:slight_smile: я далеко не завжди розумію свою свекруху, конфлікти були, але і думки не було не спілкуватись, перебісились і все ок. Хоча ми не спілкуємось часто, лише по ділу, ну і коли в гості один до одного приїжджаємо.
zolu6ka 2 квітня, 22:06
Дякую, ви праві
Скоріш за все я спробую налагодити спілкування дітей і бабусі з дідусем, сподіваюся вони підтримають це а не будуть звинувачувати дитину, бо це у дусі свекрухи, викликати відчуття провини.
bondar_vv 2 квітня, 22:32 1
Автор, я Ввс розумію...
От те ж саме було у мене...Ми ріщні з моїми свекрами... Я знаю, що не подобаюсь їм... вони щнабть, що не подобаються мені...Було всякого...Але відверто ніхто нікого нікуди не посилав... відвертих розмов не було. Але взаємних образ...вагон та повний возик))).
Мені важко і не приємно від того... Я чітко розумію, що то не нормальні відносини, так не має бути, не про таке я мріяла...
Але є те, що є.
На сьогодні( це цезультат спільних зусиль) ми їздимо одне до одного суто на свята. Ми не зізвонюємось. Інколи донька заходить до бабусі після школи( але лише за потреби.. типу додому їхати довго, а у бабусі пообідає і поїде до репетитора)..Ссма бабуся ло внучки не дзвонить... Але при цьму( вона працює в банку) зібрала малій колекцію колекційних монет.
То все про мене... Але головне тут , це почуття чоловіка та дітей...І ми, жінки, мусимо знаходити компроміс... Бо то є його мама та бабуся... вона є..іншої не буде...І вона( та мама і бабуся) їм дуже- і дуже потрібна...
zolu6ka 3 квітня, 06:47
Ви праві
Olga_Helga 2 квітня, 23:50 1
Боже…сядьте в машину і приїдьте без попередження до батьків на паску, а потім додому у вечері ( чи наступного дня, якщо далеко живете), ніхто на довго там вас залишатись не змушує.Поважайте старість -подайте руку перша( не в образу- з вас корона не впаде), а вони хочуть хай спілкуються-не хочуть не спілкуються, але на родинні свята треба батьків відвідувати які б вони хороші чи погані в ваших очах не були.
ulvina 3 квітня, 00:13
Я посварилася зі свекрухою коли донці був рік,ну як посварилася ,вона завжди пхала свого носа всюди,дитина хворіла і ми її не так лікували ,навіть з лікарями вона сварилася,що щось не так роблять ,поки я не в сказала все що про це думаю.Пів року ,а може навіть і більше ми не спілкувалися,але спілкувалися з її донькою,а потім свекруха інколи почала приходити до онучки .Ми потрохи помирилися ,ніхто не вибачався ,але свекруха перестала сунути носа не у свої справи,навіть якщо починала ,потім дивилася на мене і говорила ,а загалом роби як сама знаєш,та і я почала її повчання деколи мимо вух пропускати,хай балакає ,а я своє роблю.
ulvina 3 квітня, 08:41 1
Ви знаєте ,якщо так відчуваєте ,то так і зробіть ,гірше від того не буде.Я перша не мирилася,бо інша ситуація і я знала,що якщо буду перша миритися,то свекруха ще більше почне лізти в наше життя .
ulvina 3 квітня, 08:52
У доньки доречі зі свекрухою теплі стосунки так і не склалися,все із-за її характеру командувати і вказувати що робити .Як маленьку залишали,то вана грається не так ,то спати потрібно рано,а донька не хоче. Вона не хотіла у свекрухи залишатися,а винна я ,що не можу дитину відпустити .Але мені вже було байдуже,нехай думає і каже що хоче .Доречі стосунки саме в мене з нею не погані ,я не дзвоню їй кожного дня,тільки по святам і за потреби ,але завжди її запрошую до себе на всі свята ,завжди підтримаємо одне одного,якщо потрібно .
zolu6ka 3 квітня, 09:02
що ж подивимося, що з цього вийде)
спробую скоріш за все, скоро у неї др
Zhadana 3 квітня, 02:54
Я не знаю передісторія ваших стосунків зі свекрами. Тому оцінюю лише ситуацію з гойдалкою. Ви всі злякалися за дитину. Свекри в душі розуміли, що вони прошляпили малу, але, будемо чесні, визнавати вголос це важко. Тому все що сказане, сказане на емоціях. Може і ви не відчули тембр свого голосу. Все-таки ваша дитина стоїть вся у крові, навряд чи якась мама при такому вигляді залишиться рівною та спокійною. А може і свекри занадто гостро зреагували на логічні запитання.
От те, що вони типу горді та незалежні - дивно виглядає. Думайте. Дівчата дуже скучають за дідом та бабцею, які про них не згадують? Якщо діти прям тягнуться-тягнуться, то можна і спробувати налагодити спілкування наново. Але якщо дівчатам рівно, а бабі та діду пофіг (бо на це вказує цілий рік мовчання), то тоді навіщо?
Плюс, якщо чоловік страждає, то варто з ним проговорити ваші переживання. Може він краще скаже, як діяти?
zolu6ka 3 квітня, 06:53
Поговорили вчора, він поки що сам не знає чи хоче чи ні, з одного боку він скучив і сумує, з другого боку він розуміє що вони приспокійнісенько живуть без нього і онуків. Ну і тд.
Дякую вам за відповідь
Nirvanka 3 квітня, 06:42
Скільки рочкив донькам, як так сталося що більше року ніхто нікому не дзвонить, мої б уже рвалися до бабусі чи хотіли б подзвонити...чи то такі стосунки, з чоловіком треба розмова, чого він хоче і подзвонити чи зустрітись, як що батьки чоловіка признають свою провину тоді є сенс щось змінювати.
Nirvanka 3 квітня, 07:16 2
Вибачте але навіщо тоді? Кому це потрібно?
Oceanlover 3 квітня, 07:34 4
Ну й для чого такі токсичні відносини вам і вашим дітям, подумайте. Пристидить дитину і ви хочете на це погодитись? Не звонила, значить були причини. То в них такі упередження, що молодші мають старших слухатись, хоч ті й не праві, а ви чомусь хочете підлаштовуватись.
Valia 3 квітня, 10:00 4
То і ви пристидіть її, чого вона рік до дітей не дзвонить.
Oceanlover 3 квітня, 07:30 5
Вам немає чого вибачатись перед ними. Чоловік страждає від чого? Не розкмію вам навіщо бути хорошою для всх? Вам дійсно некомфортно, що не спілкуєтесь з ними? Чи просто відчуваєте, що не можна бути поганою дівчинкою? Відчуваєте вину за те, що свекри не дзвонять, що чоловік страждає, діти баби-діда не знатимуть і думаєте, що ви в усьому винна і повинні все виправити? Вони не догледіли дитину. Вони взяли відповідальність і не угледіли, мали б вибачитись. Але для них вибачитись перед невісткою - нижче достоїнства, мабуть. Тому й не дзвонять, тому й кричали, тому й толі одразу не повідомили. В цій ситуації винні не ви, тому відпустіть і живіть своєю родиною. Чоловік має зрозуміти, що його батьки - його родичі, не ваші. Що ви ні в чому не винна, хіба що в тому, що довірили їм тоді дітей. Ви мати і головна в своїй родині. На мою думку, вам не треба налагоджувати контакт, бо не з вашої вини він розірвався.
zolu6ka 3 квітня, 08:19 1
Ех, таке життя, наче все просто, але ж як складно. Якби це були не батьки чоловіка, ні бабуся і дідуся, я б забула давно.
Дякую за вашу відповідь
Oceanlover 3 квітня, 13:35
Та навіть якби й ваші батьки - токсиків геть з оточення.
Emma____ 3 квітня, 09:28
Сложно сказать как бы поступила я поскольку вы выложили ситуацию со своей стороны. Как мама могу предположить что вы тоже ( будучи в шоке и на эмоциях) не просто задали вопрос что случилось а задали его на повышенном тоне. возможно еще добавили пару фраз. Такая сит на площадке может произойти и при родителях и это может быть как случайность и как недосмотр. Если у вас присутствует мудрость то наберите свекровь и поговорите с ней. За год, я уверенна, все эмоции уже прошли.
zolu6ka 3 квітня, 09:35
Дякую
Justyna 3 квітня, 10:38 6
Я б просто жила далі, час розставить все по своїх місцях. Всі дорослі люди. Дітям би так і пояснила, що бабуся з дідусем не хочуть спілкуватись, так буває, це їх рішення. Шкода в цій ситуації вас, бо танцюєте перед всіма, ніби всі інші в дитсадочку.
Коментар видалено
Rita_Rita 3 квітня, 16:27
:rofl:
Rita_Rita 3 квітня, 16:29
:person_facepalming:
evita 3 квітня, 15:42 6
Вони добре знають, що Вам і їх синові погано від цієї мовчанки і вичікують, коли Ви прийдете з вибаченнями, а вони будуть переможцями. І надалі ще більше контролю над сином, бо Ви боятиметесь повторення ситуації. На почуття дітей, таке враження, що вони взагалі не вважають.
zolu6ka 3 квітня, 16:35
Я себе зараз відчуваю, на вагах, і слухаю і кожну пораду, бачу зерно правди) і ніяк не переважить Гг
Дякую
Oceanlover 3 квітня, 18:01 5
От ще подумати: люди не угледіли дитину, при цьому зробили вас винною, нагримавши на вас (хай вони були на емоціях, але ви теж були на емоціях), нехай вони потім заспокоїлись, то мали б все ж якось спробувати виправдатись, якщо вибачатись не вміють. Натомість вони рік не намагались побачитись, поговорити. Це проста неповага до вас, байдужість до сина і онук. Тоді чому ви хочете з ними налагодити спілкування? Тільки через те, що то батьки? Думка про те, що діти повік винні батькам, хибна. Але є інший можливий варіант: часто люди того покоління не вміють висловлюватись, не знають, що говорити Зі старістю приходить вразливість й образливість. До того ж, якщо людині властиві ці почуття в молодості, то в старості вони загострюються. І, можливо, батьки вважають, що ви настільки на них ображені, що ніколи не вибачите, тому й не хочуть нав'язуватись. Якщо це ваш випадок, то краще говорити напряму, щиро: "Добрий день, мамо! Хочу з вами відверто поговорити. Ви рік не спілкувались, не цікавились життям дітей. Вам настільки байдуже чи ви вважаєте, що я не дозволю спілкування через той випадок?" Якщо підуть звинувачення, образи, тоді "я вас почула, прощавайте". Якщо теж зможе щиро пояснити і сказати, що скучали і хочуть бачитись, тоді чітко окреслити, що дітей на них не лишите, бо вам так спокійніше як матері і ви маєте на це право, але бачитись і приходити в гості - то будь ласка.
zolu6ka 3 квітня, 21:34
дуже дякую за пораду
Якщо дзвонити, то то буде чоловік) а я просто йому поясню що казати, бо він не дуже вміє це робити(як усі чоловіки), у них в родині не прийнято обговорювати "непорозуміння", а у мене прийнято)