"Щаслива збитошна пора"
Юрій Винничук
Ми бігали босими по дорогах, по травах і стерні, що цвиркала росою, і не знали, що таке кліщі. Ноги ледь не до колін були запацькані коров’ячими пляцками. Ми були вічно замурзані, заталапані, зі збитими колінами і ліктями, на яких запеклися струпи.
Але жоден струп не залишався без нашої уваги – ми його здирали, не дочекавшись, коли відпаде сам. А коли розбивали палець на нозі до крові чи п’ятку пробивав іржавий цвях, ми витягали його пальцями, промивали слиною, прикладали немиту розжовану бабку, замотували лопухами і повійкою та й бігли далі.
Кісточки на кулаках теж були вічно розбиті, бо ми мусили битися і розбивали їх об чужі зуби. Нігті ми обгризали, а не стригли. До перукарень не ходили, в хаті завше була напохваті машинка. Але коли до фризієрні вирушав дідусь, вбравши свого старого анцуґа з камізелькою і дзиґарком, срібний ланцюжок якого звисав з кишеньки на животі, ми радо його супроводжували, бо там, у фризієрні, можна було вдихати чудові запахи і слухати захоплюючі історії та плітки.
Ми жерли зелені ябка, зелений аґрест, зелені сливки, грушки, абрикоси, виноград і не мали срачки. Ми тріскали огірки й помідори просто з грядки, закушували немитими трускавками, підбирали з землі морву і уплітали з апетитом.
Ми гризли макуху, вкрадену з воза, і крейду, жували смолу, розтоплену для асфальту, і живицю з вишень. Нас п’янили вихлипи з автобуса. Ми забігали ззаду і вдихали їх. Нам подобалися запах бензини і взуттєвої пасти, ацетону і лаку.
Ми лизькали приморожені шиби в хаті, в трамваї чи автобусі, лизали зимні мідні клямки і кульки на перилах.
Ми пили щойно надоєне молоко просто з відра, поверх піни часом плавали стеблинки сіна чи соломи, але ми на це уваги не звертали. Нам робили ґоґолі-моґолі з сирих яєць. Часом ми пили сирі яйка просто з-під курки. Ніхто не чув про якусь сальмонелу.
Ми не мили рук, погладивши кицьку чи песика. Ми не мили писків, коли нас песики й котики облизували. Ми цілувалися з телятком і козенятком. Виціловували курчат, каченят і гусенят.
Ми мандрували лугами, мочарами й лісами, ласували заячою капустою, суницями, грициками, смоктали сік зі стебел, нектар з кульбаби, чебрецю та різних квіток, навіть не задумуючись про те, що всі ці ласощі могли обцюняти зайці, собаки й коти.
Ми запихали стебла в мурашники і, коли їх мурашки покусали, облизували смачнющу мурашину кислоту.
Ми не любили яблук і черешень зі своїх садів, трускавки на чужих дачах смакували нам дужче за свої. Ми просто мусили закрадатися в сусідські сади, а то й навіть їхати на роверах в село і там драпатися на високі черешні. Інколи нас ловили і били кропивою. Ми крали колгоспну конюшину, сіно, буряки і капусту для кріликів. А бувало, що за ті свої наскоки діставали порцію солі в дупу. То колгоспний сторож стріляв зі своєї старої фузеї. Потім доводилося відмочувати дупу в мидниці з теплою водою.
Ми пили пінки з пива і шампанського, таємно цмулили домашнє вино з бутлів, пробували на смак коньяк, курили скруцлі з сухого листя, з чаю і сіна. Бавилися в індіянців і курили люльку миру – насипали тютюн у ямку в землі, запалювали, пропихали крізь землю соломинки, лягали довкола і курили, не затягуючись, бо не вміли.
Влітку ми купалися в бляшаних баліях, які ще зранку наповнювали водою, щоб вони нагрілися від сонця. Раз на тиждень ходили до лазні. В одній кабінці милися тати з хлопчиками, а в другій – мами з дівчатками. А часом задля економії ще й з сусідськими дітьми.
У нас не було телефонів, тому ніхто не міг нікого попередити про свій візит, та й ми не могли. Двері в нашій хаті завше були відчинені. Сусіди приходили то за сіллю, то за сірниками, то поговорити, то подивитися єдиний на всю вулицю телевізор. Бабуся завше вбирала до телевізора хустину і чемно відповідала на привітання дикторки. Ми знали, що на обід у сусідів, а вони знали, що на обід у нас. Ми часто ходили в гості й приймали гостей у себе. З сусідами вирушали на пікніки, на річку, на гриби. Ті посиденьки за розстеленою капою з закусками і напоями неможливо зрівняти з теперішніми фуршетами.
Купаючись в озерах і ріках, ніколи не боялися ненароком заковтнути воду. В річці могли киснути годинами. Ніхто тоді не думав про те, що у тій воді можуть бути якісь небезпечні речі – сики водяних щурів, корів і коней, бруди з помитих машин. Ми запихали руки в глибокі нори під берегом і ловили риб і раків, не боячись, що якась холєра нас хапне за пальці.
Ми любили спати в садку на розкладачках разом з котами. І комарі нам не докучали.
Ми вибігали роздягнені взимку на мороз і качалися у снігу. Хотілося застудитися, лежати в теплій хаті і не ходити до школи. З цією світлою метою ми вдихали морозяне повітря на повні груди і їли сніг. Правда, сніг ми їли й просто так, без бажання застудитися. Сніг нас не брав. Поверталися ми з санок і нартів мокрі, як хлющ, часом з зашпорами у пальцях.
Ми всі страшенно любили хворіти на застуду. Але це щастя траплялося рідко. Тому таємно нагрівали градусника в гарячому чаї. І з насолодою потому пили настій алое з медом і чай з трав, мужньо терпіли гірчичники і не менш мужньо сьорбали гаряче молоко з содою і маслом.
Ми стрибали з дерев, з повіток і хлівів з парасольками або без. Гойдалися на гілках і молодих деревах, переходили, зажмурившись, вузенькі кладки. Ми не боялися ні висоти, ні глибини. Цей страх прийшов значно пізніше.
Ми провалювалися під лід і у вигрібні ями, падали на паркан з ровера, роздирали колючим дротом руки, ноги й обличчя.
Ми тягли з хати старі лахи, коли чули торохтіння возу лахмітника. А він нам давав за них глиняні свищики. Ми обступали точія ножів і слухали, як диркотить його станок. Ми визволяли з кліток собак, яких упіймали гицлі.
Ми любили велелюдні ярмарки за містом. Одного разу мені дали батьки три карбованці, щоб я купив собі якісь ласощі, а я купив поросятко за три гривні. Разом з мішком. І треба було бачити, як я ніс того кувікаючого лантуха на плечах, вбраний у чистеньку білу сорочечку.
Ми робили збитки – перетягали вечорами вулицю нитками, серед ночі кидали кицьку у чиюсь відчинену кватирку, забивали цвяхами фіртку, писали на парканах «Фантомас» і чіпляли до авт бляшанки, аби вони торохтіли. Ми запихали соломинки жабам в дупу і надували їх.
Ми мали дитинство, якого тепер не має ніхто.
26.06.2016
Tanny 27 червня 2016, 21:52
точняк 70% точно и это в городе с редкими выездами на дачу к родычам. эх...
Tanya_mama 27 червня 2016, 21:59
Какой ужас :'(
Сама не люблю села, и ребёнка никогда туда не отпущу!!
Нам, детям асфальта, никогда не понять такого "счастья" :|
Hrystia 28 червня 2016, 01:14
погоджуюсь)
Tanya_mama 28 червня 2016, 09:13
aless9, ну так комфортное с душем и унитазом в доме, а не на улице в будке с пауками это можно)))
Я вообще хочу загородный дом. Такой капитальный))) и огорода соток 7-10. У меня там будут фруктовые деревья, малина, смородина, с лесяток кустиков помидорок/огурчиков /перца и РОЗЫ :) много-много разных кустов роз :)
А то как вспомню, как мама ездила на дачу целине поднимать....
Или вот сейчас к мужа бабушке в село иногда ездим...Хочется обреветься!!! Вот именно тот случай, когда 20 соток картошки на солнцепеке и ее надо от жуков оббирать :/ главное - картошка фиговая всегда.... но приехать в село и не впахивать...не поймет бабушка... Вот потому и не езжу. Ну их!
Муж все детство в селе провел летом. У родителей была возможность и в лагерь отправить, и на море поехать, а ребенок седельный в селе. Он вот тоже с содроганием вспоминает те года...
Конечно, покушать малину/землянику прямо с куста - это вещь :+1:
Hrystia 28 червня 2016, 14:43
в мого чоловік таке ж село і з "панщиною" щоб бабцю не образити)))
Nadja 27 червня 2016, 23:29
Ностальгія накрила мене! А діалект такий рідний, мова бабусі! Я десь 70% робила з перечисленого, а ще лентами із касет перемотували дорогу і чекали на когос, щоб йшов...
aless9 27 червня 2016, 23:54
бешкетники))
Myrashka 28 червня 2016, 00:41 1
В колгосп ходили, по комбайнам лазяли, потім від сторожа тікали, але, все одно, тихенько наступного разу пробирались і лазили, а ще як кабіну знашли, яку відчинену, то аж а животі спазмило від авантюризму :-) і завжди бабусю простили з нами на сіновалі спати, бо ще малі були - страшно самим було, а з бабусею так добре, ніч тепла, зірки - задивитись можна, молочний шлях, як на долоні, там зірка промайнула, і хочеш швидко-швидко щось загалати, але на умі тільки - "швидше думай!" а щірка вже впала і знову видивляєшся, яка б ще пролетіла, десь собака погавкує, цвіркуни цвіркочуть, сіно запашне пахне.. і така безтурботність!
Hrystia 28 червня 2016, 01:15
так мило І солодко)
Marian 28 червня 2016, 09:48 1
Просльозилася)) найкращі миті)) робили з того десь 70%, і в пастухах уроки вчилися, і в річці мокли по 7годин), і працювали важко. А ще в нас навколо були колгоспні поля, і як прогавимо корову, то приїжджав колгоспний "бобік" і лякав, що забере корову в колгосп)))) ми ревіли, просилися.....але як заграємося, чи в суницях засидимося, то історія повторювалась)) А ще пірнали з відкритими очима, ловили рибу на "тичку"і в "бабиному"лісі в одних труселях і босяком бігали)))) печенку в пастухах пекли,а ввечері,сідали на гойдалку і співали всі пісні, які знали))) класно було))) ми родом звідти))) то Все було таке класне і цікаве)) зараз того нема(( Технічний прогрес, то добре....але іноді , таке враження, що краде душу((( діти черстві якісь і жорстокі стають... еееех плачу.... десь в душі ще та ж дитина.....не стало мами і обірвалося то все дитинство((((
Hrystia 28 червня 2016, 22:41
))) все так))
ninash 28 червня 2016, 09:51
Боже,які гарні були часи,мені тато розповідав,що пили воду з калюжі і бігали босоніж,а в наш час спробуй випити води,не те,що козлятком можеш стати,а вмерти.
Marian 28 червня 2016, 09:52
))))
Xadijka 28 червня 2016, 23:04
после чернобыля пили?..
Kumasya 28 червня 2016, 10:40
А вот интересно, кто привязывать к ниточке чёрную смолу или пластилин и дразнил пауков в норке!
Oksana_S 28 червня 2016, 10:52 1
О, брат мой так делал, а я орала как резаная). На полях у нас жили мохнатые огромные пауки.Бррр.
Hrystia 28 червня 2016, 22:42
))) жесть)
M1606 28 червня 2016, 14:33
Дякую Вам за цю ностальгію(((. В нас все так і було! Як хочеться повернути час назад і побачити там знову своїх друзів, таких ще щирих і на все готових заради дружби...
Як жаль, що в моєї донечки зараз все не так :(((
Hrystia 28 червня 2016, 22:42
та на здоровя)) все корисно згадувати)
Amon_Ra 28 червня 2016, 22:05
После такого поста хочеться своим детям дать хоть капельку того ,что испытали мы в детстве...Спасибо вам за ностальгию)))
Hrystia 28 червня 2016, 22:42
))) 100%
Xadijka 28 червня 2016, 23:00
и у меня было детство. Село то, сейчас уже не то.. ни фермы ни детей кучи, поля полупустые.
Не как раньше. Даже не знаю почему все так аж изменилось.
Люди коров (?) перестали держать. Это вообще поразило. Старики стареют а молодежь ленивая до ужас какаято
ivanochka 28 червня 2016, 23:01
Моє дитинство))). Я з Львівської обл. у нас в селі все так як у дитинстві, правда більш цивілізовано. Зараз приїхала з своїми донечками до батьків, то старша доця (їй майже 6) відривається на повну))) корову з дідом на пасовиско жене, з дітьми на вул. хованки та ін ігри грає. Весь день ганяє лиш поїсти забігає. До дому приходе грязнюча але довольна. А я коли чую пісню "едем едем в соседнее село на дискотеку" зразу себе згадую, всі дискотеки з однокласником обїздили, правда не на машині а на мотоциклі)))
Flash 28 червня 2016, 23:26
А мне грустно от воспоминаний детства, школы, ранней молодости. Грустно до боли, до слез, прямо до депрессивного состояния... Стараюсь редко вспоминать, чтоб не впадать в эту ностальгию
N_a_t_a_l_i 29 червня 2016, 00:16
І ми на дискотеку ходили в сусіднє село, і на мотоциклі їздили. А ще літом завжди згадую вишню нанизану на стебло деревію... Ох, і запашна ж ! Робила таке своїй старшій, але вона здається не оцінила. А пам'ятаєте хліб, змочений водою і посипаний цукром? Такі в нас були солодощі, не те що теперішнє ГМО.
Mama_Alisu 29 червня 2016, 09:18
Хліб з водою і цукром... ням-ням))) а ще з сметаною і цукром)))
Hrystia 29 червня 2016, 09:45
))))))Ой як він поправляє дупку)))))памятаю як мене мама вічно пресувала за ткі наїдки))) а тепер відкрила цей кулінарний шедев моєму старшому)) і Він так інколи захоплюється що по 3 рази в день готує)))) Я тіки хожу по кухні і за ногами цукор ношу)) думаю звідки тут так багато цукру?)))) Сварюся з ним за це , бо він трохи пишненький також
Rudenka 4 липня 2016, 15:12
Эх