"Щаслива збитошна пора"
Юрій Винничук
Ми бігали босими по дорогах, по травах і стерні, що цвиркала росою, і не знали, що таке кліщі. Ноги ледь не до колін були запацькані коров’ячими пляцками. Ми були вічно замурзані, заталапані, зі збитими колінами і ліктями, на яких запеклися струпи.
Але жоден струп не залишався без нашої уваги – ми його здирали, не дочекавшись, коли відпаде сам. А коли розбивали палець на нозі до крові чи п’ятку пробивав іржавий цвях, ми витягали його пальцями, промивали слиною, прикладали немиту розжовану бабку, замотували лопухами і повійкою та й бігли далі.
Кісточки на кулаках теж були вічно розбиті, бо ми мусили битися і розбивали їх об чужі зуби. Нігті ми обгризали, а не стригли. До перукарень не ходили, в хаті завше була напохваті машинка. Але коли до фризієрні вирушав дідусь, вбравши свого старого анцуґа з камізелькою і дзиґарком, срібний ланцюжок якого звисав з кишеньки на животі, ми радо його супроводжували, бо там, у фризієрні, можна було вдихати чудові запахи і слухати захоплюючі історії та плітки.
Ми жерли зелені ябка, зелений аґрест, зелені сливки, грушки, абрикоси, виноград і не мали срачки. Ми тріскали огірки й помідори просто з грядки, закушували немитими трускавками, підбирали з землі морву і уплітали з апетитом.
Ми гризли макуху, вкрадену з воза, і крейду, жували смолу, розтоплену для асфальту, і живицю з вишень. Нас п’янили вихлипи з автобуса. Ми забігали ззаду і вдихали їх. Нам подобалися запах бензини і взуттєвої пасти, ацетону і лаку.
Ми лизькали приморожені шиби в хаті, в трамваї чи автобусі, лизали зимні мідні клямки і кульки на перилах.
Ми пили щойно надоєне молоко просто з відра, поверх піни часом плавали стеблинки сіна чи соломи, але ми на це уваги не звертали. Нам робили ґоґолі-моґолі з сирих яєць. Часом ми пили сирі яйка просто з-під курки. Ніхто не чув про якусь сальмонелу.
Ми не мили рук, погладивши кицьку чи песика. Ми не мили писків, коли нас песики й котики облизували. Ми цілувалися з телятком і козенятком. Виціловували курчат, каченят і гусенят.
Ми мандрували лугами, мочарами й лісами, ласували заячою капустою, суницями, грициками, смоктали сік зі стебел, нектар з кульбаби, чебрецю та різних квіток, навіть не задумуючись про те, що всі ці ласощі могли обцюняти зайці, собаки й коти.
Ми запихали стебла в мурашники і, коли їх мурашки покусали, облизували смачнющу мурашину кислоту.
Ми не любили яблук і черешень зі своїх садів, трускавки на чужих дачах смакували нам дужче за свої. Ми просто мусили закрадатися в сусідські сади, а то й навіть їхати на роверах в село і там драпатися на високі черешні. Інколи нас ловили і били кропивою. Ми крали колгоспну конюшину, сіно, буряки і капусту для кріликів. А бувало, що за ті свої наскоки діставали порцію солі в дупу. То колгоспний сторож стріляв зі своєї старої фузеї. Потім доводилося відмочувати дупу в мидниці з теплою водою.
Ми пили пінки з пива і шампанського, таємно цмулили домашнє вино з бутлів, пробували на смак коньяк, курили скруцлі з сухого листя, з чаю і сіна. Бавилися в індіянців і курили люльку миру – насипали тютюн у ямку в землі, запалювали, пропихали крізь землю соломинки, лягали довкола і курили, не затягуючись, бо не вміли.
Влітку ми купалися в бляшаних баліях, які ще зранку наповнювали водою, щоб вони нагрілися від сонця. Раз на тиждень ходили до лазні. В одній кабінці милися тати з хлопчиками, а в другій – мами з дівчатками. А часом задля економії ще й з сусідськими дітьми.
У нас не було телефонів, тому ніхто не міг нікого попередити про свій візит, та й ми не могли. Двері в нашій хаті завше були відчинені. Сусіди приходили то за сіллю, то за сірниками, то поговорити, то подивитися єдиний на всю вулицю телевізор. Бабуся завше вбирала до телевізора хустину і чемно відповідала на привітання дикторки. Ми знали, що на обід у сусідів, а вони знали, що на обід у нас. Ми часто ходили в гості й приймали гостей у себе. З сусідами вирушали на пікніки, на річку, на гриби. Ті посиденьки за розстеленою капою з закусками і напоями неможливо зрівняти з теперішніми фуршетами.
Купаючись в озерах і ріках, ніколи не боялися ненароком заковтнути воду. В річці могли киснути годинами. Ніхто тоді не думав про те, що у тій воді можуть бути якісь небезпечні речі – сики водяних щурів, корів і коней, бруди з помитих машин. Ми запихали руки в глибокі нори під берегом і ловили риб і раків, не боячись, що якась холєра нас хапне за пальці.
Ми любили спати в садку на розкладачках разом з котами. І комарі нам не докучали.
Ми вибігали роздягнені взимку на мороз і качалися у снігу. Хотілося застудитися, лежати в теплій хаті і не ходити до школи. З цією світлою метою ми вдихали морозяне повітря на повні груди і їли сніг. Правда, сніг ми їли й просто так, без бажання застудитися. Сніг нас не брав. Поверталися ми з санок і нартів мокрі, як хлющ, часом з зашпорами у пальцях.
Ми всі страшенно любили хворіти на застуду. Але це щастя траплялося рідко. Тому таємно нагрівали градусника в гарячому чаї. І з насолодою потому пили настій алое з медом і чай з трав, мужньо терпіли гірчичники і не менш мужньо сьорбали гаряче молоко з содою і маслом.
Ми стрибали з дерев, з повіток і хлівів з парасольками або без. Гойдалися на гілках і молодих деревах, переходили, зажмурившись, вузенькі кладки. Ми не боялися ні висоти, ні глибини. Цей страх прийшов значно пізніше.
Ми провалювалися під лід і у вигрібні ями, падали на паркан з ровера, роздирали колючим дротом руки, ноги й обличчя.
Ми тягли з хати старі лахи, коли чули торохтіння возу лахмітника. А він нам давав за них глиняні свищики. Ми обступали точія ножів і слухали, як диркотить його станок. Ми визволяли з кліток собак, яких упіймали гицлі.
Ми любили велелюдні ярмарки за містом. Одного разу мені дали батьки три карбованці, щоб я купив собі якісь ласощі, а я купив поросятко за три гривні. Разом з мішком. І треба було бачити, як я ніс того кувікаючого лантуха на плечах, вбраний у чистеньку білу сорочечку.
Ми робили збитки – перетягали вечорами вулицю нитками, серед ночі кидали кицьку у чиюсь відчинену кватирку, забивали цвяхами фіртку, писали на парканах «Фантомас» і чіпляли до авт бляшанки, аби вони торохтіли. Ми запихали соломинки жабам в дупу і надували їх.
Ми мали дитинство, якого тепер не має ніхто.
26.06.2016
Yuliya__ 26 червня 2016, 23:04
Как вкусно)
mariana__ 28 червня 2016, 16:59
Hrystia, ви закрили мене в дитинство... Певно відсотків 80цього всього ми робили в дитинстві. Тільки сирі яйця й молоко не про мене, бо взагалі ніколи не любила. Зате вилізати на сарай, щоб подивитися, як курка несе яйце любила. Уявляєте бідну курку, що сидить несеться, а я її ззаді припіднімаю, щоб побачити процес.
mariana__ 28 червня 2016, 16:59
Закрили-занурили
Hrystia 28 червня 2016, 22:38
))))))))))Уявляю))))))))
Anette 26 червня 2016, 23:05 1
Классно , но как то грустно стало ...
Hrystia 26 червня 2016, 23:11
бо ми виросли і з нами і виросли супербактерії і пропала екологія))) а ще нам навязали страх)) всюди страх, паніка, всюди "купи,захисти себе" як співають у одній пісні "у пошуках хвороби-звертайтесь до аптеки")
Anette 26 червня 2016, 23:28
Согласна с вами , наши дети растут со словами "нельзя, не трогай , не лезь " . Планшеты , смартфоны , интерактивные игрушки стали намного интереснее уличных игр.
Marika 26 червня 2016, 23:06
Дякую.Згадала дитинство і чомусь плачу...
Hrystia 27 червня 2016, 12:49
морва це шовковиця)
lepotica 28 червня 2016, 17:00
я спочатку подумала, що це морква без К ))))))))))))
N_a_t_a_l_i 28 червня 2016, 23:21
А мій дід- прадід кожного ранку співав "Боже, царя храни" . І це при радянській владі
Vitaminka 26 червня 2016, 23:08
Неймовірно!Класно!
Snezhka22081992 26 червня 2016, 23:09 1
Приємно до сліз...(
Natasha_Matvey 26 червня 2016, 23:09
Класс! Дійсно майже все це ми переживали на літніх канікулах у бабусі!
gricenko 26 червня 2016, 23:13
балія усміхнула, в нас у бабусі вже третій день як гріється на сонці, вчора Софія обскубала бабусину розу-плетучку і повкидала в балію, так купалася))
gricenko 26 червня 2016, 23:20
)))
Nissa 27 червня 2016, 00:33
Черниговская область: у нас тоже была балия)
eduardovna 28 червня 2016, 17:06
Київська обл...Теж балія була)
aless9 26 червня 2016, 23:14
рассказ про наших бабушек,дедушек, мами пап... Только можно добавить,что во время голода они ели дары леса,в т. ч щавель,очистки от картофеля и ботву.Фантомаса я увидела только в нач. 90-ых,смолу на вишнях есть научил дедушка, а зеленые фрукты дети и сейчас пробуют),пьют молоко и сырые домашние яйца,лижут сосульки,когда не видят родители)
Hrystia 27 червня 2016, 12:52
)) ну справа в тому ,що деякі люди справді вважають що це Саме "біднота") а не прикольне дитинство))) Багато людей в селі зараз живуть покруче будь-якого там міщанина)) і тоді таке було)) Завдяки такому босоногому дитинству я до цього часу можу адекватно босяком тусуватись по річковому камінню)))))
irina12345 27 червня 2016, 14:49
А нам бабушки запрещались постоянно в обуви ходить, только босыми и по камушкам. И никакой тебе ортопедической обуви. Не помню порезаных ног
aless9 27 червня 2016, 22:46
и я не помню,потому что ходила босиком не постоянно,а только тогда,когда хотела. А про босоногих я писала в контексте своей родни,может и не бегали постоянно босыми,если б имели что одеть на ноги... Тут сразу всплывает название беднота и, что не понимаю про прикольное детство... Спросите у своих бабушек и дедушек,чем отличалось их детство от вашего и они скажут,что очень много общего и много различий.
Svetik_K 26 червня 2016, 23:15
Да, большая часть про моё детство. Все думала, будет про клей с вишен. Естественно)) спасибо!
irina12345 27 червня 2016, 07:18
А мы еще чистотелом могли намазаться
Svetik_K 27 червня 2016, 09:08
Да, чистотелом. Соком жёлтым. Я и сейчас не могу спокойно мимо пройти)
Hrystia 27 червня 2016, 12:52
))))))) і я))
Barbus_ 26 червня 2016, 23:17 1
Это мои родители так жили, я ребенок бетона. Прочитала с удовольствием !
Hrystia 27 червня 2016, 00:08
))) приємно що сподобалось)
Tanjushka 26 червня 2016, 23:23
менi знайомо майже все:))) так приемно...
Hrystia 27 червня 2016, 00:09
і мені)) улибнуло, просльозило))) корисно все ж поринути в спогади)))
Oksana_S 26 червня 2016, 23:23
Христю, дякую. Так багато всього з дитинства). Коти-песики,яйця з під курки, сусідські черешні, полуниці в житті ніхто не мив. А ще ми ходили далеченько за місто в старий колгоспний сад їсти чорні черешні - здоровенні (таких більше і не бачила ніколи), а в зарослому ставку жила черепаха). Рада, що діти мої діти мають хоч влітку краплину такого дитинства - головне увечері піймати і хоч трохи бруд відшкрябати)).
vera2016 27 червня 2016, 00:36
А ми i теперь прикрашаемо фiртку,хату ,город ,букетами польових квiтiв на Iвана купала
Hrystia 27 червня 2016, 00:43
і ми також)) ця траиція ще жива)
Svetik_K 27 червня 2016, 01:03
И мы на даче)
Natura 26 червня 2016, 23:25 2
Да, и мама в темных воротах с лозиной, когда затемно с подругами загуляешься) и провожаешь друг-друга по десять раз) проскочишь мимо, под кровать залезешь и хихикаешь ) и мама слышу уже улыбается
Natura 26 червня 2016, 23:30
И клещей кстати вполне знали) отловишь барбоса Боцмана а на ушах аж гроздья, прочистил и дальше поскакали. правдп мысли везти каждую тварючку на анализ и в помине не было
Hrystia 26 червня 2016, 23:40
Ой де я лиш тих кліщів нее мала:-):-) був і в пупці і від діями затусувався разульку
Gramochka 26 червня 2016, 23:26
все, кроме рассказов о зиме - из моего детства в деревне.
и сейчас бы с радостью на недельку туда бы, так же время провести-да вот некуда, от этого и грустно :-#
Hrystia 26 червня 2016, 23:41
А я і в зимі себе згадала:-)
Gramochka 26 червня 2016, 23:48
зимой дома, в городе, а на все лето к бабушке в деревню:)
и не было ведь не то, чтобы мобильных, а и стационарных телефонов!
мама справлялась о детях только на выходных.
помню, даже письма бумажные домой писала, что жива-здорова. и все было замечательно!
PUSTUNCHIK 26 червня 2016, 23:30
Да, спасибо моей любимой бабуле, 50% процентов испытала на себе на каникулах, особенно жаб прикололо ловить на удочку на цветочек, а потом надувать и кидать возле дамбы когда тётки стиркой занимались, воплей то сколько было....
Hrystia 26 червня 2016, 23:42
О! та ви Пустунчик:-):-):-):-):-):-)
PUSTUNCHIK 27 червня 2016, 00:10
Вспомнилось как приятно рано утром босыми ногами по траве в росе пробежаться и на завтрак свежее молоко с домашним хлебом и мёдом.
Hrystia 27 червня 2016, 00:22
аж запахло і відчула різне ,мокре налипше насіння на ногах що залишається на ногах після такої пробіжки)
Talantiche 26 червня 2016, 23:36
И я с удовольствием вспомнила свое детство ( незабываемые ежегодные каникулы) у бабушки и дедушки. Свои проделки ( очень многое похоже), и так тепло и приятно стало на душе от этих воспоминаний. Спасибо Hrystia за такой чудесный пост )))
Hrystia 27 червня 2016, 00:54
Вам дякую)) радію ,що всі поринули і згали трохи себе дітками)
Aleksandra__ 26 червня 2016, 23:38
В е каникулы и выходные были у бабушек и у дедушек в селе...
У папиных родителей нас любили как бы больше. Обстановка потеплее,работой загружали мало. Там речка...самые теплые воспоминания..
А у родителей мамы работа ч утра и до ужина)) но тоже самые хорошие воспоминания.
обожаю те времена....
Мне бы туда сейчас....
Yuliya__ 26 червня 2016, 23:58
Мне бабушка все сахара уксусом и настойкой из березовых почек) от мозоля до больного зуба. И все проходило )))
Yuliya__ 26 червня 2016, 23:58
Сахара-мазала
Hrystia 27 червня 2016, 00:05
Так))) Комент Саші)) мій чоловік теж їздив до батькових батьків частіше бо їх там не заставляли до праці))))))))))))) Казав що в маминому селев 5-й ранку звучало лиш "хлопці, шо то є???? то як то тако довго спати , ану бігом корову гнати на пасовисько!!" А в татових ,а це доречі в Дністровському каньйоні)) лише вудка, рибалка, дністер, і наїдки від пуза)))
M_ALENA 26 червня 2016, 23:53
Почти все истории слышала из уст мужа,он свое детсво проводил у бабушек-дедушек,мягко говоря они меня шокируют))))так же как и рассказ.
Я жила в небольшом городке но у меня все намного культурней проходило,из рассказа процентов 25,не было срачек)))бега по какашкам,сырых яиц и молока из под коровы...бееее.
Но детсво было и было веселым...фрукты и ягоды с грядки,речка под домом,по деревьям лазила,целые дни на улице в компании детворы,пикники;-)
Меня рассказ не умилил абсолютно,и ничего хорошего в таком времяпрепровождени я не вижу,детей спихивали бабушкам в село...с весны и до осени аж до самой школы((((
monkey 27 червня 2016, 02:03
Свєтік, правильно, і так же гра Фарби, де загадуєш колір фарби :)
Hrystia 27 червня 2016, 12:55
)))))) і я згадую ці ігри і ми зараз бавимся на вулиці в їстівне і неїстівне)))))
Natura 27 червня 2016, 17:23
Я тоже уже не помню что цветам надо было делать ( а еще игра " колечко колечко выйди на крылечко" и колечо в ладошки кому-то прятать
Rudenka 26 червня 2016, 23:57 1
Спасибо) прослезилась )))
Lesia_Bookhunter 27 червня 2016, 00:26
Дуже дякую тобі, Христинко!!! І радісно, і сумно трохи. Я часто думаю про те ж саме, і жалію, що наші діти не мають шансу навіть на частину того дитинства..
Моя мама каже: хіба ми бачили, як ви росли? Ви ж самі собі виросли, в селі в бабусі з дідом :) - бо так і було. І дитинство я своє пам'ятаю лише звідти...
Hrystia 27 червня 2016, 00:29
Лєся воно було шикарним)) приємно знову ж -таки повторююсь, що такі глибокі люди як ТИ і ще багато туь талановитих дівчаток і просто дуже милих і розуміюсих, щирих і розумних клумбчанок теж родом з такого дитинства!