Мені 17. Я студентка першокурсниця Київського Національного університету ім.. Т. Г. Шевченка, чим страшенно пишаюся, адже не кожен може туди потрапити, та ще й на бюджет! Як завжди сиджу в трамваї № 3, і зранку повторюю реферат для семінару, нервуюсь страшенно, бо хочу мати гарний бал. За вікном минають зупинки, міняються пасажири, та мене хвилює лиш те, що я не зробила правильно абзаци… Та протягом цього часу мені здається, що хтось на мене дивиться, я нерішуче піднімаю очі і зустрічаюсь поглядом з очима кольору неба…Таких очей я ще ніколи не бачила в своєму житті( і то точно були не лінзи). Неподалік від мене,обпершись об кабіну водія трамвая стоїть хлопець, і тримаючи в руках книжку про механіку, дивиться мені прямо в очі. Я звісно, як скромна дівчинка, одразу відвела погляд, та дівоча цікавість перважила, і я вже не могла читати реферат. Я роздивлялася його… Хлопець був середнього зросту, русявий, повненької статури, такий собі пиріжечок, і мав дуже миле обличчя, таке дитяче, добре, просте. Наші очі знову зустрілися,я зашарілася, він посміхнувся дивлячись на мене, я посміхнулась йому, і більше не відводила погляд. Ще мить і ось він пробирається до мене, та тут оголошують зупинку « Політехнічний інститут» Він виходить, я проводжу його поглядом, потім видихаю, і повертаюсь очима до реферату, але не читається мені, повертаю очі, а він стоїть біля мого вікна, приклав долоню, я теж ніби уві сні торкаюсь через скло його руки, не відриваючи при цьому погляд від його просто неймовірно красивих очей, він посміхається…я теж.. трамвай від’їжджає… І більше я ніколи його не бачила…Зараз я одружена, в мене прекрасний чоловік якого я люблю вже 10 років, гарнюня донечка, маю все те, про що мріяла, Я Щаслива!!!!
Та часом коли я лягаю спати, його очі в моїй пам’яті не дають мені заснути!
RoLoS 22 березня 2016, 01:04
Надо было познакомится,может он стал бы вашем мужем и вы были бы в двойне счастливы)))
Nateli 22 березня 2016, 01:07
Нічого собі, як він вам запав у серце...
Inna_ 22 березня 2016, 03:14
))) и бывает же такое
А все из за нашей бывает не решительности )
Innessa 22 березня 2016, 16:13
++ Инне.
Anastasiya2008 22 березня 2016, 01:09
А я вважаю,що яккщо не познайомилися то це не ваш пасажир,що не робиться,робиться на краще!!!
Evgeniya12 22 березня 2016, 01:11
+
D_a_r_i_n_k_a 22 березня 2016, 10:21
+
Marta 22 березня 2016, 01:11
гарно коли є такі приємні моменти згадати в житті
AlenaSunny 22 березня 2016, 02:46
Ох, да....эх...
Irinamama 22 березня 2016, 07:54
++++++девочки.у всех есть похожие моменты.просто их нужно припомнить:)
Madre86 22 березня 2016, 08:38
так, чудові моменти зігрівають душу:)
Коментар видалено
Innessa 22 березня 2016, 16:14
+++
Ioanna 22 березня 2016, 01:17
Значит еще встретитесь )
Ri_to4ka 22 березня 2016, 01:22
А людей с такими глазами еще встречали?
Madre86 22 березня 2016, 08:34
більше, ні.
galaxy_ 22 березня 2016, 01:27
Вы себе придумали иллюзию. И вспоминаете понравившуюся часть тела. Может, ваш муж тоже вспоминает девушку с красивыми ушами ))
Vikylka 22 березня 2016, 09:15
ха-ха, шутница!)))
Ksenya_Vitaly 22 березня 2016, 01:29
Это все юношеский максимализм и не больше. Гормоны в 17 делают наш мир ярче.
lena4_ 22 березня 2016, 01:37
НЕ СУДЬБА!!!
Коментар видалено
Коментар видалено
Loveu 22 березня 2016, 02:19
таю комментарии..грустно. Не будьте такими. Вы - как старушки. Вы посмотрите, сколько в этом тексте тепла, простоты, памяти...Это от души. Это что-то сокровенное. Автору: вы знаете, я так вспоминаю солдата, с которым разговорилась в поезде по дороге из Львова в Донецк. Он тут служил. Мне было 15, ему наверное 20-21. Я была еще девчонка, он скорее всего считал себя умудренным. Не подумайте, он не приставал, не фамильярничал. Мы просто проговорили в тамбуре 5 часов, о жизни, о любви, о мечтах. Только у него были чёрные глаза и очень красивая улыбка. Я уже не помню его лица, но та улыбка в памяти осталась. А еще его имя. Приятно, когда есть в памяти такие воспоминания.
Madre86 22 березня 2016, 08:36
Так, приємні спогади живуть в кожному з нас:)
Nateli 22 березня 2016, 10:26
Мені здається, що тільки тому шо ви не познайомились, ось тому у вас такі спогади. Ви не знаєте як у вас було б якби ви познайомились. Можливо все було б не настільки добре, щоб потім його очі так сильно запали в душу. А так, можна фантазувати скільки завгодно, спогад завжди буде тільки приємним)
Chupa_chups 24 березня 2016, 06:53
Ирина +++
вот наф разрушать сказку ))
Marianalov 22 березня 2016, 02:48
Можливо потім зустрінуться ваші діти.
Madre86 22 березня 2016, 08:35
можливо:)
BosaNizhka 22 березня 2016, 02:58
Так романтично и грустно. ..
Коментар видалено
Ksena13 22 березня 2016, 07:11
Дуже гарно і саме основне від душі написано.
Elena_Rudenko 22 березня 2016, 07:23
очень трогательно!
milkaa 22 березня 2016, 08:08
очень здорово,что есть такие моменты.
Vasilisa_3 22 березня 2016, 08:15
купите в фурнитуре
"очі"
там можно и ресни приклеить и брови нарисовать и умиляться
и стесняюсь спросить, университет в тексте к чему?
Mamzelka 22 березня 2016, 08:24
Дуже гарно написано, від душі, ось із таких теплих і приемних спогадів і сладаеться наше життя. Набагато було б гірще, якщо б не було тих очей (
ZoryanaK 22 березня 2016, 09:26
Підтримую+++++