В дитинстві усе було значно простіше. Я мала дві пари джинсів і щоранку просто одягала ті, які були чистими. У мене були лише одні туфлі, тому вони автоматично підходили геть під усе. Телевізор показував 3 канали і я дивилась той, де не показували новини. Тепер все інакше й щоразу, збираючись кудись, доводиться подовгу думати про правильне поєднання стилів і кольорів, телевізор показує 46 каналів, а в невеличкому супермаркеті коло мого дому продаються нереальні для мене 7（!）видів самого лише борошна.Я, звісно, не проти широкого вибору. Це, здавалось, нездійсненна мрія з дитинства і все таке. Але от у чому справа: широкий вибір мимоволі формує в нас ілюзію зростаючих потреб і, якщо в певний момент не зупинитись на хвильку, не розібратись в собі і своїх бажаннях, то цей клубок безкінечних "хочу" випаде з рук і розмотається, втікаючи, так швидко, що ніженьками вже й не наздоженеш. А разом з тим зростатиме незадоволення власним життям, бо он скільки ще суконь лишилось в магазині, а я, як невдаха маю лише п'ять і жодної кольору середземноморського піску. А між іншим, з часів дитинства нічого по суті і не змінилось. Вам досі потрібно для щастя не так вже й багато речей. От тільки чомусь стало важко у цьому зізнаватись. Ніби то якийсь прояв неуспішності - мати небагато і називати те словом "достатньо". Натомість ми без перестанку купуємо новинки, немов вимірюючи скільки ще балів радості в загальну чашу задоволення принесе черговий пакунок з магазину. Ми забуваємо, що щастя буває ще й від щирих емоцій, пізнання нового і навіть просто від споглядання природи. Для того теж потрібні гроші, але, фільтруючи потреби, ти хоча б починаєш розуміти приблизну ціну питання. Ви взагалі точно впевнені, що Вам конче треба пертись аж на Балі за незабутніми спогадами? Чи, може, насправді туди Вас кличуть лише свіжі фото з інстаграму коліжанки?Ми звикли купувати щастя і то, здається, закономірність сучасності. Але разом з тим є особлива насолода в спрощенні життя, в ретельному виборі того, що насправді радує і дарує емоції саме Вам. І тоді може ненароком виявитись, що у Вас вже є більше, ніж потрібно, а зайве можна продати/роздати/викинути і відчути, як місце звільнилось не тільки у шафі, а й у голові. А ще може стати очевидним той факт, що цілком реально наїстись простою і улюбленою їжею без модного серед подружок йогурту чи авокадо. І хто знає, може, не варто гарувати день і ніч заради новіших гаджетів і чергової купи мотлоху, який вже не поміщається у шафі? Може настав час спинитись і видихнути, бо всього не встигнеш і не купиш все одно? Та й чи потрібно взагалі?Я знаю точно лише одне. Почати треба з лавки у парку/стадіону/ чи берега якоїсь із водойм. Бо вони ж не даремно існують безкоштовно:stuck_out_tongue_winking_eye: І побути там треба обов'язково самому. А ще потрібно прислухатись до себе справжнього і поговорити з собою чесно, бо швидше за все, виявиться, що пора дорослішати по-справжньому і здійснити нарешті дитячу мрію - жити так, як хочеш саме ти і, може навіть, змінити модні мешти на зручні. Сміливості нам. Усім. :purple_heart:
Irina3105 22 лютого 2019, 08:40 4
Да, правда жизни. Постоянная беготня за зарабатыванием денег выматывает. А иногда реально хочешь просто посидеть в тишине с чаем и вареньем возле пруда.
Ivano4ka 22 лютого 2019, 08:44
І що ще треба нам до повного щастя? Посидіти навіть біля річки і вже щасливий
Violetta 22 лютого 2019, 08:46 1
В детстве мне действительно было проще-джинс не было вообще, туфли донашивала за сестрами какие были. Маме было тяжелее, после работы надо было постоять в очереди в магазин, дождаться и влезть в автобус, потом после мойки посуды (воду грели), сшить доченьке платье. А еще забыла- знакомая рассказывала, у них после свадьбы в 90 годах- стиралка появилась через 4 года, а холодильник через 3, но ребннок -счастливо рос. Вообщем детство всегда счастливое.
Bel4onok 22 лютого 2019, 20:21 3
у детей да,а родителя каково было?Стирка руками,потом вручную прополоскай,отожми,погладь тяжёлым утюгом,нагрей воду,чтоб посуду помыть,придумай,что приготовить из минимума продуктов и где достать новую и красивую одежду детям?Нам было весело,да,детство в конец 80-90 было весёлым
Establishment 22 лютого 2019, 08:46 12
Беготня за зарабатыванием денег, увы, не избежна(( и это не только для того чтобы купить очередное платье или новый гаджет. Для того чтобы просто выжить в нынешнее время нужно работать не покладая рук.
Marika 22 лютого 2019, 08:52 3
Не согласна абсолютно, желания это стимул для развития. Например, раньше единицы могли позволить себе путешествовать и обеспечивать себя комфортом(стиральная машина, посудомоечная, автомобиль). Раньше люди работали не меньше, но возможности были ограничены
Memuk 23 лютого 2019, 00:24
На штори чи тюлі так кажуть
Bel4onok 23 лютого 2019, 15:40
Ааа,теперь ясно,спасибо за разъяснение)
Ivano4ka 23 лютого 2019, 15:46 1
Львів рідний. Коліжанка, фіранка, філіжанка, Левандівка, крижі. Такі слова можна почути тільки тут
Ivano4ka 22 лютого 2019, 08:54 6
От пригадую свої часи. Не було ні пральних, посудомийки, мультиварки, міккрохвильовки в т. д перелічити можна безліч, але наші бабусі мали на все час і все встигали зробити. В мене пралка пере, посудомийка миє, мультиварка готує, а я нічого не встигаю і часу постійно бракує.
Viktoriya1981 22 лютого 2019, 15:56
Відпочинок в цілях і навчання дітей . Все
Viktoriya1981 22 лютого 2019, 15:58 1
А і ще ірисами засадити клумби:sweat_smile::sweat_smile::blossom::hibiscus::cherry_blossom::cherry_blossom:
lapysiia 22 лютого 2019, 16:03
Бо з ваших коментарів я поняла що нічого не треба і нічого не цікавить.
Добре що все є.Значить було бажання.
А дехто ще не досягнув своіх всіх бажань і працює над ним тому не збивайте іх своіми коментарями що то все не важливе.Нехай в людей буде бажання працювати,рватися вперед щоб колись теж насолоджуватися просто життям
Belosnejka88 22 лютого 2019, 09:07 6
Деньги это не только наш комфорт, но и наши возможности попробовать что-то новое для себя. Я вот все детство ездила в Крым, потом с 2013 каждое лето Затока, и только в прошлом году я наконец-то дала денег бывшему и он написал разрешение чтобы ребенка свозить в Турцию. Да там рай, я поняла что и моря то никогда не видела, ребенок был в восторге, кругом фруктовые деревья, море чистое без прокладок, прочего мусора, водоростей.
Пруд это может после 50лет, когда набегался тогда хочется присесть и отдохнуть, но мне при этом мне кажется и после 50 хочется продолжать ездить, смотреть мир, были б деньги на все это.
Memuk 22 лютого 2019, 20:13
+++Мріяти треба,втілювати свої бажання теж,але звісно все з розумом,не за останні копійки,можна знайти безліч розваг взагалі безкоштовно,можна менше бути залежним від моди,як кажуть:"Яка різниця скільки років твоїм кедам,якщо ти в Парижі гуляєш"
Alinkamalinka 22 лютого 2019, 23:29
Блін,у мене така мрія за яку посадять))) Але,так хочеться її здійснити.
Memuk 23 лютого 2019, 00:26
Все в межах закону)))
lapysiia 22 лютого 2019, 09:20 2
Из пыли и при лунном свете-люди делают деньги что бы снова пустить их на ветер!!
Lynxx 22 лютого 2019, 10:00 8
Согласна, но... На Бали хочется)))
Panda 22 лютого 2019, 10:46
Именно. Про этот пункт в корне не согласна. Для меня в целом важны путешествия как вид досуга в моей жизни, просто иногда я еду в Новую Каховку или соседний Кривой Рог, а иногда это Шри-Ланка и Люксембург)))
Везде были новые впечатления, все путешествия вспоминаю с любовью.
И чем их больше - тем лучше!
Viktoriya1981 22 лютого 2019, 11:23 4
Человеку в жизни очень мало надо это правда. Остальное - дань моде
Mama_Alisu 22 лютого 2019, 12:20 4
Гарно написано, є над чим подумати. Дякую, що поділилися:sunny:
Ivano4ka 22 лютого 2019, 16:14
Рада що Вам сподобалось .
marusia 22 лютого 2019, 12:45 1
Я згодна лише частково з написаним. Одна справа, якщо речі купуються в безмежних кількосстях, як данина моді, бо у всіх є і т.д. А інша справа, якщо покупка і подальше носіння тієї ж сукні приносить справжнє задоволення. І нехай ця сукня 25, але жінка подобається собі в ній, відчуває комфорт, або ж і захоплення з боку оточуючих, то чим це задоволення відрізняється від задоволення від сидіння біля озера? Те, що люди намагаються з допомогою одягу самовиразитись, стати кращими, підкресслити свої принади, чи навпаки, приховати недоліки і т.д - це було завжди, і в давніх Єгиптян, і в Середньовіччі, і в Радянському Союзі. Нічого не змінилось. І зараз є купа людей, які ходять в одних і тих же джинсах щодня, а є й такі, яким треба 25 суконь.
Pogodkimag 22 лютого 2019, 13:02 3
Так может рассуждать только человек, который не умеет или не хочет зарабатывать или очень жадный человек. Раньше все советские дети за редким исключением имели 2 пары джинсов и одни туфли и от этого никто не страдал, потому что так было у всех. А каково будет современным детям, когда у однокласников нормальная одежда, а ты каждый день ходишь в одном и том же и какое будет отношение к такому ребенку? Моя подруга не пошла на выпускной, потому что ее воспитывала бабушка и не было денег на платье. Это был 1998 год. Мы наперебой предлагали ей свои платья, но она все-равно не пошла. А сейчас, когда все друзья показывают фото из Турции и Египта (не будем про Бали), а твой ребенок все лето на ближайшей речке, в которой и купаться то нельзя? Это не стимул шевелиться? А про гардероб( взрослой девушки 2 пару джинсов и одни туфли я вообще молчу, ноу коментс. Соседу алкоголику вон тоже нужно немного, утра чакушка водки и кусок хлеба с салом + картошка в мундирах. Ему нет стимула работать, расти, он сдаст свой мешок пивных жестяных баночек и все это уже есть. Ничего, что газ (в том числе отопление) и свет отключили лет 5 назад, а воды в доме никогда не было.
Я не могу сказать, что я прямо гоняюсь за вещами для себя (больше для детей, тут грешна), но считаю, что вещи должны быть не обязательнь супер брендовые и дорогие, но должны мне нравиться, хорошо сидеть, сочетаться друг другом, обуви тоже много не бывает. Шкаф не ломится, от вещей ненужных или не по размеру сразу избавляюсь. К айфонам и прочему совершенно равнадушна, но считаю что нужно заработать на хорошую комфортную машину не модную, а именно ту, которая удовлетворяет потребности семьи. Имеет смысл стремиться развиваться, работать не для вещей, а в принципе для себя и своих детей, чтобы создать им хорошие условия для жизни и да, у меня тоже жизнь одна, хочу увидеть мир (все местные речки и озера с детства исследованы, родители мои проводили время с детьми, все детство выходные рыбалки, турпоходы). Хочу отдыхать в хороших условиях, нашим курортным "сервисом" сыта по горло, вот на что деньги переводить не стоит. Бали в стратегических планах и с этой мыслью приятнее работать, как не крути.
Lissena33 22 лютого 2019, 13:21 3
Редко кто из "советских детей" имели пару джинсов, массовое явление пришлось после развала СССР.
Pogodkimag 22 лютого 2019, 15:24
у меня были как раз 2 пары.
Lissena33 22 лютого 2019, 15:55
Вам повезло! У меня первые появились в 1992, но это уже был не Союз)
Olya_la 22 лютого 2019, 13:59 3
"Я мала дві пари джинсів" и "Телевізор показував 3 канали і я дивилась той, де не показували новини" - два факта, не вяжущиеся между собой. Когда было 3 канала, редко у каких детей были джинсы, а то и 2 пары))))))))). У нас были юбочки, платьица)))))))).
Olya_la 23 лютого 2019, 07:38
Тоник пояаился с 1 января 1992 года
Olya_la 23 лютого 2019, 07:38
Тонис
Olya_la 23 лютого 2019, 07:38
З канала было когда я в сад ходила, а это середина 80-х
Lolaya 22 лютого 2019, 14:41 4
Щастя у простих речах. Спокійно могла б жити на скромний доход, до фєні мені гаджети, кошерна їжа чи одяг Прада. От як би не думати про навчання дітей, його вартість... то можна було б не паритись.
Lenochta 22 лютого 2019, 15:00
Очень обидно наблюдать, что закону возрастания потребностей подвержены большинство людей (и я в том числе), и у этого большинства материальные ценности доминируют над духовными и культурными. Иногда задумываюсь, что все это неважно... А потом мне срочно нужно что-то, вот вчера (утрирую) швейная машинка, сегодня новые бокалы, послезавтра чайник, потом надоело есть из таких тарелок, хочу красивые чисто-белые и т.д... а с другой стороны, прогресс ведь не стоит на месте, мы не живём отшельниками, стремимся к развитию и укреплению мат.положения, внешний вид вещей способствует "статусности" - ведь по одёжке как встречали так и встречают уже сотни лет. Поэтому чего жаловаться-то?
Но весь этот хаос ведёт к краху. Глобальному. Ресурсы не неисчерпаемы. Поэтому будем жить и радоваться сегодняшнему дню и хотеть срочно купить что-то завтра!
Viktoriya1981 22 лютого 2019, 15:19
Мені до меблів, штор, посуди абсолютно байдуже. Цінимо не матеріальне
lapysiia 22 лютого 2019, 15:21
Ну як приклад навела,в когось штори,в когось машина,але в кожного просинається бажання щось змінити на новіше навіть якщо старе ще не зовсім старе.
Viktoriya1981 22 лютого 2019, 15:23 1
Не у всіх. Чесно
lapysiia 22 лютого 2019, 15:09
Щось було тоді краще а щось тепер,ми були дітьми і нам той час безтурботний здавався таким прекрасним бо ми гралися і ні про що серйозно не думали,це наші батьки можуть сказати коли краще жити тоді чи зараз.
От щодо одягу то дуже любила базарувати,ми іхали на базар-ходили,міряли,вибирали а дома ще кілька разів робила примірку і крутилася біля дзеркала,тоді було модним мати те що носять більшість що саме вийшло в моди-спідниці ламбади всі носили,слакси,труби,трапеціі,кольорові каттонки,сапожки-дутіки і тоді міг увесь клас носити однакові спідниці.
Зараз я уже роками не була на базарі,від покупок як колись такого кайфу не отримую але й не бачу того кайфу в своєі дитини.
Щастя звичайно в простих речах.
Але краще бути в достаткові чим радіти лише відпочинку на річці.Раніше так жили а тепер так,і все життя тоді і зараз люди плачуть що грошей не вистачає а не вистачає тому що потреби розтуть і чим більше є тим більше хочеться і тим більше тягнешся до дорожчого.Якось так.
Anna1711 22 лютого 2019, 16:40
В последнее время часто думаю об этом. Хочется переломить ситуацию, а потом очередное сообщение в вайбере о распродаже где нибудь и понеслась...
Денег вроде должно хватать (по расчетам), но постоянно появляются незапланированные траты, хотелки сменяют одна другую и это прям болезнь. Очень много лишнего покупаем, прям очень ((
teddi 22 лютого 2019, 18:30
А я прекрасно помню как бидон з компотом или молоком отпускали на веревке в колодец, как стирать вручную ВСЕ, как дорожки стирали на речке, как все детство на великах прогасали, как я не любила летом обувь и везде бегала босиком, как доить корову, как гнать гусей на луг по свежескошенной траве, и как управляться серпом.... ой я не такая древняя от столько всего шикарного помню.
eliska 22 лютого 2019, 21:16
вы прям про меня в селе у бабушки.))А еще как босиком ходить по лужам в траве после дождя это просто кайф был))
Anita_kisya 22 лютого 2019, 19:09 1
такая жизнь, все куда то спешат, а если не спешить и не работать не будет даже на мороженку на лавке.
Все гаджеты упрощают жизнь и это хорошо, мы живем уже в другое время, чем жили наши бабушки/прабабушки и ценности разные.
Были времена, что хлеб был на вес золота, а сейчас не съели-выкинули. И так во всем, глупо сравнивать.
В погоне за работой и деньгами, главное здоровье, если его нет остальное уже не важно
Chaika 22 лютого 2019, 20:52 2
Статья оправдывающая нищету - не расстраивайся, что не можешь иметь 25 платьев, счастье ж в парке, ну его то море - есть вон пруд в саду.... Действительно - можно ж и на одной картохе прожить, зачем те йогурты и авокадо...... (((((
Chaika 23 лютого 2019, 08:36
Kyki27, уже и вы сомневаетесь в правильной подаче информации - "наверно автор хотел сказать"))))
Да не в диванах и кредитах дело, человек либо счастлив , либо нет. Счастье это состояние души и все индивидуально, нельзя так категорично как в статье)))
Lorelea 23 лютого 2019, 13:33 1
Чайка, статья о том, что в погоне за материальным забывается духовное. Чтоб купить дорогой гаджет, забивают на ребёнка, а потом время упущено, ребёнок вырос, понимания нет. Это к примеру. И что делать представителям "нестатусных" профессий. Воспитателю, к примеру? Они что - недолюди, потоум что не могут айфон себе позволить. Вот не хотят они идти мыть особняки и офисы, а хотят воспитывать детей. И живут в гармонии с собой и семьёй, но скромно. Это плохо?
Kyki27 23 лютого 2019, 18:18
Чайка, я не сомневаюсь в том как я поняла текст. Смущает, что люди так категоричны, и даже мысли не допускают, что у других может быть другое мнение по поводу прочитанного. Простите, если Вас я обидела.