Дитячі істерика. В мене їде дах, я реву кожного вечора, заспокійливе привіт.
Колись давно бачила картинки « чого оре моє дитя» а там фотки дітей в істериці та підпис “ бо не дала лизнути унітаз, бо жовтий олівець малює жовтим, бо мамині туфлі виявилися великим, бо дав мені печево, сказав їж, а потім ридав бо з’їла...» подумала «от кумедні.» зараз мені застрелитися хочеться від таких «кумедних» ситуацій.
Дівчата, як допомогти дитині та самій не здуріти. Раніше були поодинокі істерики раз в місяць, а то й рідше. Все було просто, я переключала увагу, загравала, згладжувала конфлікт. Коли істерика дійсно виходила за межі, то дитина і в кутику стояла, і голос доводилося підвищувати, і по попі було ( дуже картаю себе за це).
Останні два місяці істерика кожен день, на порожньому місці.
Причини просто неймовірні: скінчився день! настала ніч, вона не встигла нагулятися, чи тато встав з ліжка перший, чи то вона хотіла самостійно викрутити помаду, а не виходить то жбурляє її, хоче все робити першою, я самостійно налила воду в чайник -крик, сама розіклала посуд з посудомийки- катастрофа. З ранку не хоче йти в садок, тікає, не дає вдіти, штовхається, руками, ногами відбивається. нагодувати неможливо взагалі. Коли істерика, то взяти на руки не можливо, тікає, кричить, штовхається. Спати в день вкласти не можливо, але потім у вечері всім буде тяжко. Зараз фішка, кожен день хоче пекти торт. Ок. Але без істерики жодного разу не вийшло. Отже, проблема зрозуміла.
ГОЛОВНЕ: як допомогти дитині, як не нашкодити? Не з’їхали з розуму? Ще хвилює таке питання, можливо, що моє не правильне ставлення стало причиною такої поведінки? Думка чоловіка, що це моя м’якість стала причиною такої поведінки , я не можу ігнорувати коли доця плаче, не можу і не хочу відвертатися від неї та лишати саму зі своїми незрозумілими їй емоціями. Як не стати заручником постійних істерик?
А ще просто втомилася з танцями та пляскаси кожного дня домовлятися щоб вона сіла їсти, одяглася, почистила зуби, зібрала іграшки ( то взагалі світ фантастики) кожен крок то протистояння. Дуже потрібен невролог для малечі ( Львів) та дитячий психолог, щоб трохи зі мною поговорив та з нашим татком.
Дякую всім за допомогу.
K_shoes_ua 1 грудня 2018, 18:58
У меня с малым так было. Не реагировала вообще. Тупо занималась своими делами, пару раз поорал как резанный, увидел, что никто не обращает внимания и перестал чудить. И не кормила насильно, не договаривалась..не х=очешь? сиди голодный. Никаких печенек, фруктов итп. Не ешь, значит не ешь вообще. Хватило на два дня. Теперь сам кушать просит.
Но каждый ребенок индивидуален...может Вам и стоит показаться врачу, у меня же было все банально, просто истерил, что не даю телефон, что не разрешаю рисовать фломастерами на обоях, мелками по светлому ковру итп..
Viktorija7 1 грудня 2018, 20:57
У нас сначала плакала, а сейчас смеется,даже когда ругаешь...были у невролога,выписали витамины кидди форматон для нервной системы и нообут..
Elena1988 1 грудня 2018, 21:01
Только начала читать пост, сразу поняла, что ребенку около 3х лет.
У сына было такое, мама главная, не сдаваться, не вестись на истерики. Скоро пройдет;)
Jylia 1 грудня 2018, 23:26
Аналогічно, тільки почала читати, подумала що вам в районі 3 років. Сину 3.1 , багато в чому схожка картина. Почалось місяця 2 назад, може почати істерику через будь яку дрібницю, ну наприклад сестричка швидше за нього взулась, чи я перша відчилина двері і т.д.
Oli4ka_bod 1 грудня 2018, 23:42
Так моїй Дашці лише 2.1 ,але в так все так само. Істерики на рівному місці. І це не перший місяць продовжується. Все хоче сама.
Kapl9 1 грудня 2018, 23:49
У меня такие танцы с бубнами были до 4 лет, ясли вообще полный аут был, крики , вопли , драки, потом или поумнел или фиг его знает, но сейчас норм, правда волос седых добавилось
Rena19 2 грудня 2018, 09:33
У нас таке рідко, але якщо вже істерика, то з рвотою. І то буде спеціально кашляти, щоб вирвати. Можливо, щось порадите. Що робити?
Lolaya 2 грудня 2018, 09:34 1
Це звичайна капризна дитина і занадто любляча мама. Що поробиш, ви самі навчили, тепер терпіть, тримайтесь. Дітей таких багато, бо зараз культ дитини навкруги, мол дати по попі -моральна травма дитині на всю жизнь)))
І нагадайте правило, що виховують дітей поки вони лежать поперек ліжка. У рідної сестри такий хлопчик, 3.5 роки. Вона прекрасну роботу покинула пішла нянькою у садок. Він як істерив, так і істерить, але лише тоді коли є глядачі і мама поряд. Коли ж я веду його на рошенку там без проблем, сказано жо вже пора, значить треба іти і в калюжу сідати безполєзно, бо мені не соромно, я подожду поки йому набридне а потім все одно буде по-моєму. Чи у садок, мені він каже: -ну всьо пака я пісьов, воздушний поцілунок... А у сестри накричиться до ригачки, бо її стане жалко, соромно, вона поплаче під дверима і забере додому. Діти вони ж розумні, а мами йдуть на поводу.
Squirrel 2 грудня 2018, 14:49 1
Не читала, все коменты, но когда то в интернете прочитала, что можно одним вопросом, попытаться втянуть ребёнка в диалог и отвлечь. Твоя проблема большая, маленькая или средняя? И в зависимости, от того что ответит ребёнок, дальше развивать беседу. Если большая, то какие есть средние, какие могут быть проблемы у соседского пёсика, у белки на дереве и.т.д.
Несколько раз пробовала, диалог получается)))
allok2022 26 лютого 2019, 13:51
Расскажите, как именно изменили манеру общения? Моей сейчас 2,8. Это ад!!!!!!
teddi 26 лютого 2019, 14:07
Решу проблемы с жильем и напишу пост
Squirrel 27 лютого 2019, 08:57
Спросите может маленькие есть? Какие? Маленькую проще решать)))
Innet55 2 грудня 2018, 14:53
Все коменты не читала. Не все истерики бывают возрастными и зависят от характера. Сводите ребенка к хорошему неврологу, а лучше психо-неврологу. У моего кума такая же беда - у ребенка повышенное внутричерепное давление. Сад противопоказан совершенно. Нужно медикаментозное лечение и паралельно коррекция поведения. Не тяните. Кум дотянул до 3,5 лет, теперь очень сложно из этого всего выплывать.