Частинка червневого читання (доньці майже 6 років)

А. Толстой: Золотой ключик или приключения Буратино, Харків "Прапор", 1991. Ілюстрації Арсена Джакіняна, які зараз використовує у своїх видання Махаон та Рідна мова; а Буратіно саме з цими ілюстраціями, великого формату, є у Мікко.

Я дуже любила цю казку в дитинстві, було цікаво, як сприйме її дочка  - на "ура" :)  Весь час підловлювала, коли ж я відволічуся від своїх справ і прибігала: "Почитай, почитай". 

Найпротивніший для мене персонаж - Мальвіна; самодурка.

Зовсім не пам'ятала історії створення Толстим цієї казки, а він сам у передмові все розтлумачує :)

К. Коллоді: Пригоди Піноккіо, Веселка, 2006

З нетерпінням чекала, коли Уля підросте до моменту, що вже можна буде почитати про Піноккіо! Я сама у дитинстві не читала, знаю лише уривками деякі моменти: про те, що Блакитна Фея обіцяла, що він може стати справжнім хлопчиком із фільму "Штучний інтелект". Про те, що у нього ріс ніс від брехні - з мультику Дісней, з якого бачила лише уривки. Про те, що його ковтала акула - з музичної книги-панорамки Махаон, яка у нас колись була. 

Книга дооовша ніж про Буратіно, подій та пригод в рази більше; сюжет динамічний з погонями, пригодами, небезбеками. Майже в кожному розділі вкінці є сформульоване правило поведінки, мораль. Загалом, книга напевно писалась як зібрання правил поведінки для дітей.

Моє відкриття - Жеривогонь (прототип Карабаса Барабаса) добрий! Він страшний ззовні, суворий і має нагайку, але його легко розчулити. Він помилував і Буратіно, і Арлекіна. П'ять золотих він дає Піноккіо не через меркантильні міркування про чарівні дверцята, а просто так, перейнявшись долею бідної людини.

Ілюстрації чудово відповідають самому тексту, але... розміщені не на тих розворотах :( Іноді в іншому розділі прям.

Ще запам'яталось з книги один моторошний момент і один чорно-гумористичний :) 

НЕ сподобалось КАТЕГОРИЧНО формулювання "погана/хороша дитина" :( Можна ж використати "слухняна - неслухняна"... Цікаво, як писав Коллоді. 

І головне. Буратіно шукає ключик, щоб відчинити таємні дверцята і там знайти якесь готове щастя. Піноккіо намагається змінити себе, щоб стати щасливим і зробити щасливими рідних

Це моторошний момент.

Піноккіо тікає віб розбійників (Кіт та Лисиця), натрпаляє на будинок, стукає і у вікні з'являється дівчина "...обличчя в неї було жовте як віск, очі заплющені, руки складені на грудях...

- В цьому будинку нікого немає. Всі померли.

- То, хоч ти відчини мені! - благально закричав Піноккіо.

- Я теж мерта.

- Мертва? А що ж ти робиш там у вікні?

- Виглядаю домовину, в якій мене понесуть на кладовище."

Далі по сюжету Дівчинка з блакитним волоссям помирає через тугу за Піноккіо. То цей момент - це передчуття? 

А це чорний гумор ;)Піноккіо каже, що краще вмре, ніж вип'є ліки і в ту ж мить "відчинилися двері і до кімнати зайшли чотири чорні як сажа кролики. На плечах вони несли невелику труну. (...)

- Ми прийшли по тебе, ...

- По мене?.. Але ж я ще не мертвий. ....

- Ще ні, але жити тобі лишилося всього кілька хвилин, як не вип'єш ліки, щоб одужати від лихоманки.

- О люба Феє, люба Феє, - заверещав Піноккі, - дайте мені мерщій цю склянку!... Та швидше, швидше, бо я не хочу помирати, ох я не хочу помирати!"

Редьярд Кіплінг: Ріккі-Тіккі-Таві та інші казки, Віват, 2017

Ріккі-Тіккі-Таві мені неймовірно сподобалась! Я його читала вперше. Цікава та пізнавальна історія, нас захопила дуже, з великою неохотою переривали читання.

Про Кота ми читали раніше (тільки в перекладі Преси України).

Казка про Слоненя навіяла на мене сум, співчуття і нагадала про Матильду Роальда Дала: бідна дитина, отримує від всіх на світі за природну дитячу цікавість і прагнення пізнавати світ!