Сьогодні день святого Валентина – чудова нагода розказати про тих авторів, яких любимо. Приєднуйтесь!
Хуліо Кортасар. Аргентинець. Представник магічного реалізму. Ніколи не читала його біографії, але в творчість просто закохана.
Українською його видавали небагато. Його твори включили до шкільної програми світової літератури.
Таємна зброя
Поза часом
Усі вогні – вогонь
Гра в класи
Читанка для Мануеля
Таємна зброя
Продовженість парків
[Міні новела]
З іспанської переклав Юрко ПОКАЛЬЧУК
***
Він почав читати роман кілька днів тому. Полишив його через термінові справи і знову розкрив книжку, коли повертався поїздом у свій заміський дім, його чимдалі більше затягав розвиток сюжету, постаті персонажів. Цього вечора після того, як написав листа своєму довіреному й обміркував з управителем питання оренди, вернувся до книжки в тиші кабінету, який виходив вікнами у дубовий парк. Вмостившись в улюбленому кріслі спиною до дверей, вигляд яких наводив його на думку про несподіваних відвідувачів, він лишив несамохіть своїй лівій руці можливість погладжувати зелений оксамит крісла і узявся читати останні розділи. Його пам’ять засвоювала без труднощів усі імена й образи головних героїв, романний світ утягував його в себе майже відразу. З якимось майже збоченим задоволенням він все далі відходив від звичного довкілля, водночас почуваючи, що його голова зручно покоїться на оксамиті високої спинки крісла, що цигарки лежать під рукою, а за вікнами серед дубів танцює надвечірнє повітря. Слово за словом, захоплений несумовитим непорозумінням героїв твору, образи яких ставали йому чимраз ближчими і прозорішими, починали рухатися й жити, він став свідком останньої їхньої зустрічі в гірській хатинці. Першою туди прийшла жінка, пізніше появився коханець, на обличчі якого виднілась свіжа подряпина, бо він щойно зачепив гілку. Вона, захоплена дотиком до нього, старанно зупиняла кров поцілунками, але він ухилявся від пестощів, він прийшов сюди не для того, щоби повторювати церемонії таємної пристрасті, захищеної від людського ока сухим листям і звивистими стежками. Кинджал теплився на його грудях і під ним билась омріяна свобода. Тривожний діалог котився сторінками, як клубок змій, і відчувалося, що все віддавна вирішено. Навіть ці пестощі, що зараз обкутували його тіло, ніби намагаючись переконати і зупинити його, лише нагадували про обриси іншого тіла, яке слід було знищити. Ніщо не було забуто: алібі, випадковості, можливі помилки. Починаючи з цієї години у кожної миті було своє, особливе призначення. Вони двічі повторили увесь план, і поспішне шепотіння переривалось лише порухом руки, що погладжувала щоку. Починало смеркати.
Уже не дивлячись одне на одного, міцно пов’язані спільною справою, вони розійшлися біля дверей хатинки. Вона повинна була йти стежкою, що прямувала на північ. Рушивши в протилежному напрямку, він на мить озирнувся, аби побачити, як вона тікає геть, як коливається і відлітає назад її розпущене волосся. Він теж побіг, прикрившись за деревами й огорожею, і врешті у синюватих вечірніх сутінках дістався алеї, що вела до будинку. Собаки повинні були мовчати, і вони мовчали. Управитель не повинен був його зустрічати, й управителя не було. Коханець піднявся трьома сходинками на веранду і зайшов до будинку. Крізь стукіт крові у скронях він вчував слова жінки: спершу блакитна вітальня, потім галерея, в глибині – сходи, вкриті килимом. Нагорі двоє дверей. Нікого в першій кімнаті, нікого в другій. Двері в кабінет, і тут – кинджал в руку, світло, що мляво ллється з вікна, висока спинка крісла, оббитого зеленим оксамитом, і голова чоловіка, що сидить у кріслі і читає роман.
Із журналу "Всесвіт"
***
:heart::heart::heart:
#10_років_кк
AMOR_FATI 14 лютого 2020, 11:16 1
:thumbsup:
le313 14 лютого 2020, 11:17
:hugging:
HoAnna 14 лютого 2020, 13:20
Дякую!!!! А яка книга з цих всіх Вам сподобалась найбільше? І з якої Ви радили б знайомство з автором? Я якраз прочитала
Жоржі Амаду "Дона Флор і двоє її чоловіків", це теж в стилі "магічний реалізм" :) Цікаво, незвично! Планую знайомитись і далі з латиноамер.письменниками, а тут якраз Ваш огляд!!!
le313 14 лютого 2020, 14:20
Будь ласка!
Я би читала збірки короткої прози спочатку, бо серед оповідань точно будуть такі, які не сподобаються, так само і такі, що сподобаються. І то дасть можливість вирішити, чи читати далі. Ідеально, звичайно, би було позичити у бібліотеці або в друзів.
Про Дону Флор маю надію детальніше почитати у ваших "Трьох книжках" цього місяця :wink:
HoAnna 14 лютого 2020, 14:42 1
Дякую! Думаю, в бібліотеці має бути) Там якраз і про Дону Флор брала)) Ох, мала написати, але більше хотілося читати у вільний час :grin: Напишу обов'язково!
Maminna85 14 лютого 2020, 15:11 1
Обожаю Кортасара,прочитала во времена института все произведения,которые нашла,и самое любимое Игра в классики.А как он о любви пишет...ммм)
le313 14 лютого 2020, 15:36 1
Так, так! Мені здається, що більшої, ніжнішої, щирішої романтики ніж у Кортасара не буває.
Profesora 14 лютого 2020, 19:12 1
Так, цей огляд залишу на солодке, на вечір:blush: чоловік обіцяв тортик на день закоханих принести, про який я геть забула:joy: тому вже вимріяла тортик з чайком і з Вашим оглядом, Лесю, тому слова подяки будуть сьогодні вночі:grinning:
Profesora 18 лютого 2020, 04:07 1
Profesora 18 лютого 2020, 04:07 1
le313 18 лютого 2020, 09:18
Юлю дякую! То просто :exploding_head:!!! Море естетичної насолоди! Зробіть окремий огляд Вашої бібліотеки в мами, хай всі дівчата понасолоджуються. Бо тут не побачать.