Ну, раз призрак совка никак не оставит в покое некоторых личностей, то добавим еще одну тему на тему СССР или как Америка всегда ни при чем. стор. 2

 Архів ЦРУ: як у США готували антирадянські операції в Україні

Американські аналітики у секретному дослідженні з архіву ЦРУ вважали, що у багатьох регіонах УРСР населення підтримало б антирадянські спецоперації.

Написану у серпні 1957 року доповідь під назвою "Чинники спротиву і зони для дій спеціальних сил. Україна" нещодавно розсекретили та опублікували.

Роботу на понад двісті сторінок написала група дослідників Джорджтаунського університету на замовлення спецслужб.

Вона є повним аналізом перспектив ведення антирадянської збройної боротьби в УРСР спецпідрозділами США для можливого антирадянського повстання.

Аналітики розклали по полицях настрої населення, мовні особливості та можливе міжнаціональне напруження у різних регіонах республіки.

Складені у секретній доповіді карти багато в чому схожі на політичні та соціальні розподіли сил в Україні і через півстоліття.

А певні висновки доповіді дивовижним чином збігалися з ходом так званої "російської весни", особливо щодо Донбасу.

Секретна доповідь

У секретній доповіді детально розібрано всі можливі чинники, які можуть вплинути на операції спеціальних підрозділів США.

Подробиці економічного розвитку, транспортної системи, шляхів сполучення, рельєфу та клімату регіонів УРСР.

Особливо акцентується на потенційному сприянні американським спецпризначенцям з боку місцевого населення у боротьбі з радянським режимом.

Аналітики спрогнозували це на основі нюансів історії міжнаціональних стосунків та антирадянської й антиросійської діяльності в Україні.

Американці поділили Україну на 12 умовних субрегіонів - від найслабших до найсильніших антирадянських настроїв.

У секретній доповіді також визначили субрегіони, де проводити спеціальні антирадянські операції найефективніше.

Допомога американцям

Американські аналітики наголошують на важливості України для СРСР не тільки через розмір, а й через значний економічний потенціал.

"Тому здатність до національного спротиву в Україні може мати більше серйозних наслідків для СРСР, ніж у інших частинах країни", - вважали американці у 50-х роках.

Американці стверджували, що у значної частини українців є дуже критичні настрої до радянської влади.

антирадянськi настроi по картi дослiдникiв зростають вiд сходу на захiд.

Рівень підтримки "прозахідного" кандидата у президенти Віктора Ющенка та "проросійського" Віктора Януковича на виборах 2004 року

"За сприятливих умов ці люди можуть допомагати американським спеціальним силам у боротьбі проти радянського режиму", - стверджується у доповіді.

Карта лояльності України

Одна з найцікавіших частин доповіді - карта лояльності населення України радянському режиму.

Її склали на основі чотирьох головних чинників: етнічний склад регіонів, ставлення до більшовиків у 1917-1921 роках, ставлення до німецької окупації й партизанських рухів, а також кількість випадків збройного опору радянській владі.

За цими критеріями Україну поділили на 12 регіонів - від найлояльніших до тих, що сприймають комуністів найменше.

Складена дослідниками карта лояльності нагадує подібні мапи часів незалежності - від підтримки помаранчевих сил на виборах 2004 року, до сприйняття сепаратистських ідей навесні 2014 року.

Крим і Донбас

Найбільш лояльними до радянського режиму американці визначили Крим та частину Донбасу - промислові райони Луганської та Донецької областей.

Крим позначили "зоною I".

"У Криму у населення практично немає настроїв проти режиму і вони навряд чи будуть допомагати спеціальним силам", - вказали аналітики.

Тоді у Криму, за даними розвідки, мешкали 60% росіян та 35% українців.

Американські аналітики вказували на вороже налаштованих до комуністів кримських татар, депортованих з Криму.

Проте у звіті ще сподівалися, що у віддалених гірських районах півострова все ж могли лишитися деякі групи кримських татар

"Хто міг лишитись у гірській місцевості, безсумнівно, допомагатимуть спеціальним силам", - вважали аналітики. Також спецназівцям вказують, що, теоретично, сприяти їхній діяльності можуть нові переселенці із Західної України.

Дуже показовими є лояльні радянській владі райони, які американці віднесли до другої зони - регіону Донбас. 

Зона II - найлояльніші СРСР райони Донбасу на американській карті

Вони дуже нагадують обриси сучасних самопроголошених "ДНР" та "ЛНР" - без північної Луганщини та Маріуполя.

Ці райони, які зараз підконтрольні Україні, американці у 50-х роках внесли до менш лояльних радянській владі зон.

"ЛНР" та "ДНР" також не змогли отримати контроль над північною Луганщиною та Маріуполем.

У зоні ІІ, за даними США, українці також складали меншість населення.

"Місцеве населення зображує себе мешканцями російського острова в українському морі й ідентифікують себе з радянською владою", - йдеться у звіті щодо самооцінки мешканців цієї частини Донбасу.

Можлива незначна підтримка

Усю прикордонну смугу від Чернігова до Луганщини через Харків американці записали у третю зону, де вже можна чекати певного сприяння спецпризначенцям.

Українське населення тут подекуди переважає російське, але серйозних антирадянських настроїв американці тут не фіксували.

Хоча, за даними розвідки США, під час Другої світової війни у районах Харкова та Чернігова діяли націоналістичні українські угруповання.

"У окремих сільських місцевостях спеціальні сили не матимуть спротиву українців, але загроза покарання від росіян утримуватиме їх від надання допомоги", - зазначається у доповіді.

Четвертою зоною американці визначили чинну Одеську область, де приблизно той самий етнічний склад і рівень антирадянських настроїв.

Фактично, після Криму та Донбасу, американці наступними за лояльністю до радянської влади назвали Одесу та Харків, де навесні 2014 року були потужні сепаратистські рухи. Але вони вже не знайшли серйозної підтримки населення.

Переважно сільськогосподарські території північного Причорномор'я американці записали до якісно іншої п'ятої зони - широка прибережна смуга від Миколаєва до Маріуполя.

Тут, за деякими винятками, переважало українське населення. Під час Другої світової війни подекуди було активне українське освітнє та культурне життя, яке "не набрало потужної політичної форми".

Окрім того, американці зазначають про півмільйона перевезених на Херсонщину та Миколаївщину українців із Західної України з "більш проукраїнськими настроями".

"Під час Другої світової війни були помітні свідчення, що значна частина місцевих вважали себе мешканцями української республіки, відмінної від СРСР як цілого", - зауважили аналітики.

У доповіді вважали, що спеціальні сили США не отримають тут значного спротиву, а також матимуть певну підтримку українського населення.

Таблиця етнічного складу населення великих міст України, використана у звіті

Центральне Придніпров'я у чотирикутнику Кривий Ріг, Запоріжжя, Дніпропетровськ та Павлоград аналітики назвали окремою шостою зоною з ще більш сприятливими умовами.

"У цьому регіоні на спеціальні сили може чекати обмежена підтримка населення", - йдеться у звіті.

Українці тут однозначно перебувають у більшості, хоча розвідники нагадують, що у промислових центрах регіону була значна підтримка більшовиків.

Антирадянський центр України

Першим умовним регіоном, де спеціальні сили США можуть отримати суттєву підтримку, є лівобережні частини Полтавської, Чернігівської та Сумської областей, а також правобережна Кіровоградщина і частина Вінниччини.

"Цей пояс є традиційною серцевинною землею України, а українці тут складають понад 95% населення у багатьох районах", - йдеться у звіті.

Під час обох світових воєн тут були значні проукраїнські та націоналістичні настрої.

Ще більш антирадянською назвали умовну "зону вісім", до якої зарахували Київщину, Черкащину, Житомирщину та Хмельниччину.

Націоналістичні та антирадянські настрої тут, за даними звіту, були сильними, а місцеве населення могло б надати "суттєву підтримку спеціальним силам".

"Регіон складає українське населення, яке зазнало невеликого російського впливу", - вважали американці.

Тут був потужний український рух у 1917-1921 роках, а під час колективізації фіксували збройний опір.

Під час Другої світової у регіоні були потужні антирадянські настрої, а у північному Поліссі діяли озброєні українські повстанські загони.

При цьому радянських партизан тут нібито не підтримували.

"Схоже, що у цьому регіоні спеціальні сили отримають принаймні помірну допомогу", - зауважують у звіті.

Західна Україна

Ще на чотири зони американці поділили новоприєднані до СРСР території Західної України.

Тут американці зафіксували дуже потужні антирадянські настрої і перспективу підтримку американського спецназу.

Зокрема, дев'яту зону - Волинь, у США назвали одним із центрів українських повстанців під час Другої світової війни.

А чотири міста регіону: Ковель, Луцьк, Костопіль та Володимирець, за даними розвідки, частково були під контролем українських повстанців, які успішно воювали проти німців та радянських партизанів.

Тут була абсолютна перевага українського населення з польським вкрапленням.

При цьому американці зауважують, що через жорстке протистояння між українцями та поляками, останні навряд чи підтримають проукраїнське повстання.

США вказали, що до 1950 року тут був дуже потужний збройний опір СРСР, який частково спостерігали до 1956 року.

У десятій зоні - Закарпатті, українське населення не має історії стосунків з росіянами та мало конфлікти з угорцями.

За даними США, на Закарпатті після Другої світової війни діяли українські антирадянські загони північніше Ужгорода та у гірських районах.

Схожа ситуація у Чернівецькій області - одинадцятій зоні.

Тут переважає українське населення, яке під час війни чинило деякий спротив румунській адміністрації, але українські повстанці були активними у гірських районах.

Діяльність підпільних груп у гірських районах, за даними США, тривала до 1956 року.

Найбільш антирадянські настрої американці приписали трьом галицьким областям: Львівській, Тернопільській та Івано-Франківській.

Американці вказали на власну армію краю під час Першої світової війни, протистояння з поляками у 20-30 роках та потужну Українську повстанську армію, яка боролася з німцями та комуністами аж до 1956 року.

Американці припускали, що у 1957 році деякі загони УПА продовжували діяти.

На час написання звіту американці не виключали, що у віддалених гірських районах можуть зустрітися залишки окремих українських підрозділів.

"У цьому регіоні спеціальні сили можуть отримати значну підтримку місцевого населення, включно з активною участю в діях проти радянського режиму" - резюмували у звіті.

Сприятливі зони для спецоперацій

Проаналізувавши усі чинники: географію і можливості для маскування, настрої населення та скупчення стратегічних об'єктів для диверсій, спеціальним силам запропонували п'ять територій для найефективніших атак.

Це переважно північні та західні регіони. А також - південне узбережжя Криму.

Значну частину центральної України визнали непридатною для ефективних операцій через аграрний характер господарства і велику територію, де діяти неефективно.

Проте, щоби їхня продукція не йшла до Росії, спецназу рекомендують перекривати шляхи сполучення звідси у сприятливих секторах.

Схожа ситуація і зі східною Харківщиною, де за можливі визначили тільки "окремі операції" з перекриття шляхів сполучення з Донбасу до Росії.

Те ж саме стосується промислового регіону біля Дніпропетровська.

Найважливіший економічний регіон - Донбас, зовсім не підходить для спеціальних операцій сил через брак місць для маскування, високу щільність населення, "велику кількість росіян та русифіковане українське населення".

Куди бити

Карта місць для найефективніших операцій концентрується на західних регіонах.

У кожній зоні для дій спеціальних сил вказано детальні дані про головні цілі атак та інфраструктуру, лінії електропередач та шляхи сполучення.

Спецназу рекомендували спочатку діяти там, де можна чекати найменше спротиву і проблем із камуфляжем.

П'ять зон для ефективних спецоперацій

Найсприятливішим регіоном для операцій американці визначили Карпати і північні передгір'я.

Окрім сприятливих настроїв населення, тут є стратегічні запаси калійних солей та газові родовища, що важливі для центру України і міст центральної Росії.

Також тут проходять шляхи сполучення зі східноєвропейськими союзниками СРСР.

Умови для маскування - гори та ліси, тут визначено дуже сприятливими.

Регіон навколо Львова визнано окремою зоною для спецоперацій.

Хоча тут складніше з маскуванням, проте більше важливих траснпортних артерій - зі сходу на захід до Німеччини.

Для кожної зони аналітки радять різні типи спорядження, підготовки та тактики дій.

Окрім особливостей розташування населення та промисловості, у кожнй зоні спробували змалювати карту розташування силовиків.

Особливу увагу приділили будівництву газогону із Дашави в Карпатах, який мав пролягати до Ленінграда через Мінськ, як вказували американці.

За ефективністю операцій Волинь на тртьому місці - тут мало стратегічних об'єктів, але сприятливі інші чинники, зокрема, зручні для маскування болота і ліси.

"Найбільшу цінність для спеціальних сил має залізнична лінія, яка поєднує СРСР з Польщею та Німеччиною", - йдеться у доповіді.

Київ та Крим

Житомирщину та Київщину віднесли до четвертої зони спецоперацій, де є майже всі сприятливі чинники - від населення до промисловості.

На цьому тлі дивним видалось визначення п'ятої сприятливої зони - південного узбережжя Криму.

Аналітики вказали, що тут багато важливих шляхів сполучення, порти, база флоту та деякі сировинні ресурси.

Американці вважали, що кримські гори можуть давати прихисток для спецгруп, але за наявності специфічного екіпірування та підготовки.

Також аналітики ще сподівалися на певну підтримку кримських татар у горах, які могли уникнути депортації.

Дослідження не містить жодних пропозицій чи інформації, коли і за яких обставин США могли розпочати спеціальні операції на території УРСР.