Моє рідне місто Суми. Частина 2

Продовжую (Частина 1 - https://kashalot.com/club/post-9303963)Біля Воскресенської церкви знаходиться такий собі «недофонтан»-пам’ятник «Сумка» (до речі, дуже його люблю). Це одна з трьох легендарних сумок з грошима, що нібито були знайдені засновниками міста й саме тому місто отримало назву Суми.  Скульптор А. Шевченко, встановлено у 2008 р. А чому «недофонтан», бо не має там дзвінких струменів води, просто з сумки стікає тоненька цівочка.А це пам’ятник офіцерам Сумського та Охтирського гусарських полків, встановлено в 2011 р. Домальовки від кадетів Сумського кадетського корпусу, це в них вже традиція.Трохи сумської Франції :)

Ще один собор – Спасо-Преображенський, побудований в кінці 18 століття, перебудований в 19. Бачите фігури біля куполу та на дзвіниці, так от в них 3 метри зросту. А годинник нібито рідний брат курантів на Спаській башті Кремля у Москві або великого годиннику на Вестмінстерській башті (там де дзвін Біг Бен) в Лондоні. Чи правда це чи ні, так сьогодні й не знайшла, передивилася кучу статей.  Центр міста це не лише краса, а й такі руїни. Нажаль, їх тут багато.

Сквер та пам’ятник ШевченкаЩе один символ Сум – дерев’яна Альтанка. Скільки разів її вже перефарбовували, кожного разу звикаю до її нового зовнішнього вигляду.А це майже мій ровесник – фонтан Садко (1983 р.). Цікаво, ваші діти знають хто такий Садко?Трішечки далі Великоднє яйце на фоні Сумської обласної універсальної наукової бібліотеки (раніше ім.Н.К. Крупської). І все це на колишній вулиці Героїв Сталінграду, нині Героїв Сумщини (як ще Алею слави героїв Родянського Союзу залишили?). З цими перейменуваннями вулиць якийсь жах! Я плутаюсь в рідному місті! Перейменувати більше 80 назв вулиць!

Сонечко заховалось і наступного дня пішов дощик.Пішохідний міст через річку Псел.Просто квіти біля магазину.13 травня відбулася ніч музеїв у нашому місті.

Я залишила дітей на чоловіка, а сама поїхала в центр.Побувала в краєзнавчому музеї. Згадала минулі екскурсії. Нарешті потрапила на другий поверх: три зали, три експозиції – голодомор, ВВВ та АТО з революцією гідності (люди, як же ж важко бути в цій кімнаті, хлопці яких знав, які жили в твоєму дворі…)

Потім відвідала художній музей ім. Онацького. Зробила собі нотатки для майбутнього квест-походу з дітьми (хто читав книжку «Як розмовляти з дітьми про мистецтво» мене зрозуміє, огляди книги тут і тут).

Була дуже приємно вражена, бо на ніч музеїв на загальний огляд виставили картини із запасників. Мій улюблений Айвазовський. Саме в нашому музеї я вперше закохалася в його твори, це потім були Третьяковська галерея в Москві, Російський музей в Петербурзі, музей Айвазовського в Феодосії (із задоволенням би відвідала їх знову, але…).Далі бігцем до Сумської муніципальної галереї (біля Гусара). Подивилася на виставлені в ній картини й завернула у дворик. Цього вечора в підвалі працював Музей підсвідомості. Було наївно, але цікаво, стояли в черзі аж 40 хвилин, змерзли.Кімната очікуванняКімната пізнанняЗагальне враження – позитивне, хочу ще :)

Мені було дійсно приємно бачити скільки людей прийшло до місцевих музеїв, не все настільки погано в нашій державі.Дякую за увагу. Із цікавістю чекаю на коментарі.

P.S. Ще трішки центральної частини міста - тут, огляди інших клумбоматусь - 1, 2, 3.