Дівчатка,може хто знає групи підтримки дружин військових.Щоб насправді давалась якась психологічна допомога.Чи тут є якась.Підкажіть,будь ласка,бо відчуваю,не вивожу вже.
Дівчатка,може хто знає групи підтримки дружин військових.Щоб насправді давалась якась психологічна допомога.Чи тут є якась.Підкажіть,будь ласка,бо відчуваю,не вивожу вже.
Темы: Війна в Україні
Riina вчора о 01:09
Маю лише канал, де анонси заходів по психології для підтримки в час війни https://t.me/PsihologDopomogaWarInUa_2022
Riina вчора о 01:12
І Ветеран хаб для військових та їх рідних https://t.me/VeteranHub
Також колись в Марії Сичинської була група підтримки для сімей військових. Зараз дивилась, нічого не знайшла, може треба запитати...
Dryjok вчора о 03:59
Дякую велике
BMW2022 вчора о 07:21 5
Мені гірше ставало в цій концентоаці /тому фільтруйте / і особливо під патронатом Зеленської
Alen_a вчора о 16:18 5
Ви вже зробили важливий крок — звернулися по допомогу, і це дуже цінно.
Якщо група чи середовище тільки посилює емоційне виснаження, замість полегшення — тоді варто дійсно переглянути, чи це те місце, де Вам стане краще.
Іноді, замість занурення в «відчуття» болю, справді краще шукати щось, що дає відчуття життя, присутності, хоча б маленьких радощів — природа, нове хобі, фізична активність, творчість, навіть щось зовсім несподіване, чого раніше не пробували. Головне — щоб це не було втечею від себе, а нагадуванням собі, що світ більший за біль.
Cvetlena вчора о 20:00 4
Півроку закривалась в собі, від друзів та знайомих. Почала розуміти, що далі тільки гірше, бо навіть пропало бажання працювати. Для дітей взагалі перестала що небудь робити, бо тільки нервувалась від їхньої поведінки і так далі. Але зрозуміла що далі так не хочу, бо поїде криша. В місті відкрилась модельна школа для жінок 35+ і курс для розвитку жінки. Ходжу вже 2 місяць, там програма дуже насичена. Почали з роботи з психологом, йога, танці живота, далі чекає стилістика, акторське мистецтво і ще багато всього. До чого я, до того що почала робити щось просто для себе, для свого тіла, мій дратівливий стан зменшився. Я почала усміхатись разом із чужими людьми. Немаю часу лежати під ковдрою і плакати. Немаю часу на погане, бо розумію що роблю все, що від мене залежне. Вірю і просто чекаю... І саме головне, ті хто дратував мене на роботі, тепер не звертаю на них уваги. І так якось трішки легше. Мрію про те, коли будемо всі разом. Тому і вам бажаю зайнятись чимось для себе, брати позитивну енергію звідкись.