Бувають періоди у моєму читацькому житті, коли жодна почата книга не втримує уваги, не зацікавлює, не захоплює.
А читати так хочеться...
Тоді на допомогу приходять рятівниці - збірки поезії.
Скільки їх не читай, кожного разу прочитуєш, як вперше, по-новому. І ніколи не лишаєшся посеред сюжету. Кожне закривання книги дає відчуття завершеності, незалежно чи 1 сторінку прочитано, чи 35.Отож, мої поетичні читання у 2025
"Янголи ходять близько" Надія Ковальчук
Таїсія Наконечна "Керигма"
Мар'яна Савка "Навіки ніжні"
Цю збірку перечитувала тричі
Юлія Мусаковська "Бог свободи"
Дмитро Лазуткін "Будемо жити вічно"
Розпочала
Еліна Свенцицька "Речі, що лишилися від дому"
Поділіться своєю улюбленою поезією, будь ласка.
*усі фото з інтернету)))
yulya3012 вчора о 22:04
Я її(поезію) сама пишу ,бо так мені ближче до серця)
bondarka вчора о 22:10 1
Вірш із "Керигми" так відгукнувся. Я не дуже люблю поезію, але інколи буває настрій. Шкода, що всі мої поетичні збірки залишилися вдома (якого вже немає, як і книжок)... Це зробила не ракета, а люди. Вся моя бібліотека... Тепер тішить когось іншого...