Стосунки стор. 2

Привіт, дівчата. Особливо моїм хейтерам) якщо чесно, не збиралася знову писати, але нехай це буде як особистий щоденник. Тому що я і досі так і не змогла ні з ким поділитися своєю історією, а узагальнити думки якось треба. 

Два тижні тому я намагалася поставити крапку у цих недовідносинах. На той момент мені здалося, що ми таки зайшли у глухий кут. Обидва якось почали сухо розмовляти, менше ніжностей, сама механіка. Начебто треба було проговорити вголос, а ніхто не наважувався перший. Мені здалося, що він замкнувся, бо вдома щось запідозрили, і вирішила сама все прояснити та припинити.

Ми їхали з роботи, мовчки, і я підняла цю тему, якщо коротко - то сказала що такі "відносини" не повинні бути тягарем чи обов'язком, і якщо є дискомфорт, то треба це припинити. Він відповів, що дійсно загрався, і тепер не знає, як з цим бути. Що соромно і перед дружиною, і переді мною. Запропонував взяти паузу. Я з цього лише посміялася, бо і сором, і пауза - це занадто по дитячі, просто чоловіки не люблять казати все прямо. 

Два дні ми майже не спілкувалися. Тільки віталися при зустрічі. А на третій день він сам підійшов і запропонував мене підвезти, без всяких натяків на секс. Я погодилась. На вихідних він відвіз мене за місто на відпочинок. І я знову здалась. Хоча не збиралась. Розумію, що не треба було погоджуватись і триматись своєї лінії твердо. Але дідько, мені з ним так кайфово. 

Коротше, відмовитися буде не так легко, як мені здавалося. Але я чесно думала, що він скористається тією нашою розмовою, і більше не потурбує мене, так було б найзручніше для всіх. Був же ідеальний момент. Я ж нічого не втрачаю, а ось йому варто б було включити мозок. Ну якось так...