Біда в дім і в душу.. Як впоратися? стор. 4

Тиждень тому пішов у засвіти мій чоловік.. Військовий, що 24 побіг добровольцем і до останнього був мотивований і наближав перемогу. Воєнний лікар, воєнний психолог, штурмовик. Пройшов нулі , звільняв Херсон, Миколаївщина....а помер від серцевого нападу на ротації в Києві , знайшли побратими вночі на посту. 

Я не знаю , як впоратися. Болить з кожним днем все більше. 

Думала похорон буде важкий. Ні. Похорон був почесний, важливий, алея слави. Людей було більш як півтори сотні , він був завжди душа компаній, його любили дуже багато людей. Одна військова сказала : "він був одне велике серце."

Я повернулась в Німеччину до дітей, і тут криє. Навіть не сльози, просто вий з грудей . І пустота. Все закінчилось. Розумію, що життя було на паузі досі, чоловіка дочекаємось з війни, і почнемо жити. Більше не дочекаємось. 

Я так просила його звільнятись поскоріше: троє дітей, одна з них лежача дитина з шаленою епілепсією. Мені дуже важко, я втомилася, дівчинці вже 10 років і вона фізично для мене важка. І допросилася. Він подав рапорт. І в п'ятницю йому його підписали по догляду за дитиною з інвалідністю, і дозвіл на виїзд також. А в неділю серцевий напад. 

Я не вірю досі. То якийсь жахливий жарт. 

18 років разом.. як тепер жити? Чим? Я не знаю людей, що вміють так сильно любити. Обожнював і мене і дітей. Підліткам дуже важко, мені і за них болить, не вірю, що час лікує, може трохи притупить.. Всіх дітей народжували вдома, чоловік сам приймав пологи. Діти виросли на його плечах до підліткового віку, з татом на рибалку, з татом на рок-концерт, з татом розмов до ранку... Колись давно сказав, що сам ріс без батька, хоча батько був живий,  то його діти будуть завжди при татові. Так і було до минулої неділі. Навіть за півтори тисячі км. 

Не завжди було все гладко. Сварились, навіть розходились, іноді місяцями не розмовляли. Важко було, коли злягла молодша донечка..Але завжди повертались один до одного, домовлялись і починали з початку. 

Рік тому одружились. І ось за тиждень вже мали б розпочати нове життя. Стільки планів, мрій, весь світ попереду. Так давно не були разом на морі, так давно не подорожували разом. Я так скучила за його обіймами... Ніхто не відчуває мене, як він..

Серце просто розривається. 9 травня буде його 53 день народження. Як пережити? Поки що з кожним днем накриває все більше.