@Mariia_k
Я навіть не можу уявити цю біль....
Єдине хочу, щоб мама не бачила це відео.
У мене мабуть би серце розірвалося б(
Мені,чужій людині, боляче, аж ком в горлі душить. А як рідним?
@Rita_Rita
А мені чоловік каже, що я вночі до нього пристала, що треба тікати, але куди і чому він забув до ранку. За рік війни в нас вже ментального здоров'я не залишилося :sob: Тільки віра, надія і любов.
Я з сином рік назад 7 березня виїжджали з України, і от завтра 7 березня і в душі твориться щось не зрозуміле як згадаю ту дорогу і 6 годин вполі стоючи в черзі щоб пройти піший кордон, переживала щоб хоч дитині погано не стало чи мені бо що він сам малий робити бути, От як би мала ту ядерну кнопку то натиснула б і щоб той оркостан весь зчез і не шкода ні старих, ні малих...
Рік.... А я до сих пір не знаю, як правильно підібрати слова, щоб передати весь спектр емоцій... Одна із них - ГОРДІСТЬ за всіх героїв, які віддали життя захищаючи наші життя, і за тих, які продовжують це робити, (але краще б гордість була з іншої причини- виграли чемпіонат світу, чи ще щось, але , на жаль...) інша ... НЕНАВИСТЬ до тих, хто вбивав і продовжує це робити далі(так хочеться вірити, що щось існує, що буде приходити у сні і наяву, і мучити, зводячи з розуму, доводячи до того, що вони самі друг друга перестріляють ), ЗЛІСТЬ, що не всі герої зможуть побачити перемогу, рідних, сонце, небо... СТРАХ, БІЛЬ, ВІДЧАЙ... І все таки, моя чаша вагів більше перехиляється
в сторону, що все буде :flag-ua: і буде мир, і буде ... ДОБРЕ
Співчуваю сім'ї загиблого.
. Героям слава!
Дівчата, якимось незрозумілим чином я підписана в Фейсбуці на Аллу Дудаєву, дружину того самого Дудаєва. Скромна інтелігентна жінка, картини пише. Остання стаття її була про звірства росіян над полоненими чеченцями, це жахи(((( А ми не знали, ми думали по-іншому, бо нам розповіли інше. І мені так гірко і стидно від цього....Недаром російським солдатам в чеченській війні голови відрізали(
@tabby
Нам показували жах війни але не розповідали що то люди борються за свою незалежність і що то до них вліз радянський союз, нам говорили що чеченці і афганці всі терористи і їх потрібно знищити.
Ось так зараз і про Україну говорять в оркостані і блядорусі
Не знаю, звідки мої батьки брали інформацію, але я виросла з думкою, що вони хотіли незалежності, а їм її не давали. Правда, в мами на роботі була колега родом з Грозного, а батько встиг трохи пожити в іншому національному регіоні в росії... Тож були й тоді різні погляди на чеченську війну
Це лише одна частина їхніх звірств. Скільки всього страшного відбувається, про що ми не знаємо. Треба пам'ятати, хто такі росіяни, які вони і немає серед них "нормальних", бо оці "дякую, що підтримуєте" їхнім співакам, акторам, простим людям - не підтримують вони. Вони такі самі кацапи, як і вся їхня орда. Вже за рік повинні були розвіятись всі ілюзії щодо "хороших руских" і прозріння росіян.
Це просто одне з відео, яких багато існує, що витікло у мережу.
Вони обмінюються таким між собою увесь рік війни і до того також. Як в 14ому в колінні суглоби вкручували саморізи на підвалах у підоленеерії, наприклад. А "горді єдині рАбатящі люди" "ніким не поняті" суки ордловські все те знають й ходять поряд с тими підвалами на роботу дев'ятий рік, та дітей у садочки водять поблизу, нічого не йокається їм. А пересічний рашкінець тим паче не засудить, ні про які конвенції не згадає... Для них то є норма, вони люди маленькі, і взагалі, то всьо фейк.
Головне укрїнцям пам'ятати і дітей научати.
Розстріляний росіянами український воїн – Тимофій Шадура
За попередніми даними, беззбройним полоненим, якого окупанти розстріляли за фразу «Слава Україні», є військовослужбовець 30 окремої механізованої бригади ім. Князя Костянтина Острозького Тимофій Шадура, повідомили у Генштабі ЗСУ.
Наразі тіло воїна знаходиться на тимчасово окупованій території. Остаточне підтвердження його особи буде після повернення тіла та проведення відповідних експертиз.
:speech_balloon: Жодна смерть нашого воїна не залишиться без відплати. Але ми зробимо це у законний та справедливий спосіб – на полі бою, в суді або в міжнародному трибуналі, – зазначили у Генштабі
Цей подвиг просто перегортає усе всередині та стає одним з безсмертних символів незламності та патріотизму України. Воїни 163-го батальолну ТРО стверджують, що впізнали Героя, якого розстріляли росіяни за те, що на вимогу зняти шеврон ЗСУ він відмовився та гордо відповів "Слава Україні".
Мацієвський Олександр Ігоревич, солдат роти вогневої підтримки 163-го батальйону Територіальної оборони міста Ніжин 119-ї бригади сил ТРО.
Бійці батальйону сьогодні відвідали мати загиблого воїна у місті Ніжин і отримали підтвердження від його родичів. Точна ідентифікація має ключове значення, тому інформація про особу загиблого має бути аргументованою та підтвердженою з кількох джерел. На фото є характерна деталь - закритий пластирем забій над правою бровою. Олександр отримав забій приблизно за два тижні до загибелі, прижиттєве фото забою перед накладенням пластиру мені надали. Також прикметою є зелений шеврон ЗСУ, який подарував бійцю його командир взводу, він має особливості, оскільки робився на замовлення, його фото у мене також є. Ключовим фактом є посмертна судово-медична експертиза, яка була зроблена перед похованням Олександра у лютому. На фото з моргу, яке я отримав, чітко видно кульові отвори у тих місцях, де влучали кулі на відео: https://censor.net/ua/video_news/3403991/okupanty_vprytul_rozstrilyaly_bezzbroyinogo_ukrayinskogo_voyina_pislya_sliv_slava_ukrayini_video_21
В будь-якому разі, наявність експертизи дозволяє точно підтвердити або спростовувати дану версію, оскільки видно місця влучання куль.
Тим не менше, будемо чекати повного оприлюднення усієї інформації про обставини загибелі з офіційних джерел, яким надаємо усі наявні дані.
Ось що розповіли побратими про обставини життя та героїчної загибелі Воїна:
Олександр Мацієвський народився 10 травня 1980 року. Проживав у Ніжині. Олександр раніше не мав досвіду військової служби, але одразу після початку російсчького вторгнення 24 лютого пішов добровольцем у склад 163-го батальйону 119-ї бригади, яка захищала Чернігівську область.
Він був людиною з дуже жорстким характером, але на нього у бойовій обстановці можна було завжди коластися і товаришам і командиру. Надійний та вимогливий до усіх, але насамперед до себе.
У листопаді його підрозділ був перекинутий в район міста Бахмут, де він виконував завдання близько місяця. Олександр Мацієвський та його товариші мали певний рівень підготовки і вони стали обстріляним підрозділом. Коли фронт було прорвано під Соледаром, і треба було рятувати побратимів, які продовжували обороняти місто, 163-й батальйон було направлено у район бою.
30 грудня з самого ранку рота вогневої підтримки, в якій Олександр Мацієвський мав посаду снайпера, зайняла позиції в районі міста Соледар Донецької області. Вони мали вийти на лінію зіткнення, закріпитись та втримати лісопосадку, щоб прикрити напрямок, на якому вже не було наших військ. Ворог був близько, але інформації де знаходився противник у підрозділу не було, треба було діяти швидко, щоб врятувати наші війська у Соледарі.
Оскільки наших сил було мало, а фронт треба було контролювати широкий, взвод Мацієвського отримав низку окремих позицій у гущі чагарнику, які не дозволяли візуальне спостереження одна за одною. На крайньому фланзі на позицію було розміщено 5 бійців, разом з Олександром Мацієвським.
У наших бійців не було часу на вивчення обстановки, організацію оборони, розвідку, оскільки майже одразу сходу вони були атаковані противником, який вже висунувся на рубіж розгортання нашого підрозділу. Фактично зав'язався зустрічний бій, який тривав по усій позиції 12 годин. Ніжинська тероборона втримала лісопосадку, втримала усі позиції, крім однієї. Під час бою зв'язок з групою бійців та Олександром Мацієвським було втрачено. Спроби його взводу дістатись цих позицій зустріли вогонь ворога, було зрозуміло, що позицію захоплено.
Що саме трапилось під час бою невідомо. Олександр виходив у бій у повному бойовому спорядженні. Він був за посадою снайпером роти вогневої підтримки, але через певні обставини у цей бій він пішов зі звичайним автоматом.
Очевидно, відео зняте вже після того, як за невідомих обставин Олександр Мацієвський був захоплений у полон, оскільки ніякого спорядження на ньому на відео не було.
Побратими впевнені, що Мацієвський зробив усе належне, він не здавався, а був захоплений раптово, не маючи можливості вести бій. Це могло статися через складну обстановку зустрічного бою, оскільки ворог вже фактично досягнув наших позицій, їх могли обійти з тилу або з флангу.
У лютому тіло Олександра Мацієвського та двох його побратимів було повернуто додому, але на той момент ніякої інформації про обставини його загибелі не було. Результати судово-медичної експертизи відповідають пораненням, які видно на відео. Тіла ще двох зниклих бійців не повернуто, побратими чекають інформаціїх про їхню долю.
14 лютого Олександра Мацієвського було поховано на кладовищі у Ніжині: https://cntime.cn.ua/zaginuli-pered-novim-rokom-u-nizhini-proshalis-iz-article/
Таким чином можлива точна ідентифікація загиблого та відео розстрілу.
Побратимам відомо, що у героя є син 19-ти років.
Мама героя - Параска Михайлівна Демчук, проживає у місті Ніжин. Сьогодні її провідали товариші Олександра, повідомили про наявну інформацію про долю її сина.
Поведінка героя, якого було захоплено у полон під час бою, який виконував завдання у дуже складній обстановці, далеко перевищує звичайні вимоги до виконання війцськового обов'язку. Росіяни, які виклали відео, намагались принизити його пам'ять.
Але насправді увесь світ побачив жахливий злочин російських військових проти неозброєного бійця. Російська армія здає без бою захоплені міста, російські війська тікають з поля бою якщо потрапляють в оточення, російські військові легко здаються у полон, тому що для них ця війна - це лише великий заробіток, кар'єра, звільнення від засудження.
Україна веде війну за незалежність, українці йдуть у бій заради української нації, українці віддають життя за свою землю, заради пам'яті загиблих героїв, заради гідності та честі.
У нас багато символів цієї великої війни. Але оці кілька секунд, коли Герой дивиться в обличчя смерті та розгорнутим на нього стволам росіян з усвідомленням своєї правоти, і на вимогу зняти шеврон ЗСУ відповідає "Слава Україні!" - це саме та сила, яка розгромила "другу армію світу", це той урок, який треба викладати у школах та на курсі молодоого бійця, це саме та честь, з якої складається воля та майбутнє України.
Ми переможемо, тому що у Росії нема жодного такого бійця, і тому що Україну захищають багато десятків тисяч таких героїв. Ми зробимо все, щоб усі обставини цієї історії були встановлені офіційно та щоб подвиг Героя був спрваведливо відзначений та увічнений.
Тепер будемо чекати на офіційну інформацію, усі матеріали у слідства вже є.
Mariia_k 6 березня 2023, 23:12 6
Це жах...хтось то да впізнав його, чий то син, брат, чоловік, односільчанен. І хто ще сумнівається, що росіяни- фашисти, навіть гірше?
Nik87 7 березня 2023, 08:14 6
Я навіть не можу уявити цю біль....
Єдине хочу, щоб мама не бачила це відео.
У мене мабуть би серце розірвалося б(
Мені,чужій людині, боляче, аж ком в горлі душить. А як рідним?
cheesecake 7 березня 2023, 08:31 1
Від ваших слів знову сльози.
Боже, коли ж цей кошмар закінчиться? Скільки ж втраченних життів? Розпач(
BigGranny 7 березня 2023, 12:41
Вже ідентифікували, був безвісти пропавшим з 3 лютого. Підтвердження можливе після повернення тіла.
Rita_Rita 6 березня 2023, 23:34 7
В мене через рік емоції по кругу пішли
Зараз якийсь етап несприйняття цього всього, мені знову здається, що здурію від думок
Rita_Rita 7 березня 2023, 10:30 1
Сьогодні вночі знову не спала, що не засну покійна бабуся сниться
Снилась вона мені і в перший день війни
Стресую страшно
Riina 7 березня 2023, 11:18
А мені чоловік каже, що я вночі до нього пристала, що треба тікати, але куди і чому він забув до ранку. За рік війни в нас вже ментального здоров'я не залишилося :sob: Тільки віра, надія і любов.
Rita_Rita 7 березня 2023, 11:31 1
Ой тримаймося, низький уклін всім тим людям, що життя віддають заради Неньки України
Olya_lya 6 березня 2023, 23:56 8
Я з сином рік назад 7 березня виїжджали з України, і от завтра 7 березня і в душі твориться щось не зрозуміле як згадаю ту дорогу і 6 годин вполі стоючи в черзі щоб пройти піший кордон, переживала щоб хоч дитині погано не стало чи мені бо що він сам малий робити бути, От як би мала ту ядерну кнопку то натиснула б і щоб той оркостан весь зчез і не шкода ні старих, ні малих...
natajnna 7 березня 2023, 01:39 5
Рік.... А я до сих пір не знаю, як правильно підібрати слова, щоб передати весь спектр емоцій... Одна із них - ГОРДІСТЬ за всіх героїв, які віддали життя захищаючи наші життя, і за тих, які продовжують це робити, (але краще б гордість була з іншої причини- виграли чемпіонат світу, чи ще щось, але , на жаль...) інша ... НЕНАВИСТЬ до тих, хто вбивав і продовжує це робити далі(так хочеться вірити, що щось існує, що буде приходити у сні і наяву, і мучити, зводячи з розуму, доводячи до того, що вони самі друг друга перестріляють ), ЗЛІСТЬ, що не всі герої зможуть побачити перемогу, рідних, сонце, небо... СТРАХ, БІЛЬ, ВІДЧАЙ... І все таки, моя чаша вагів більше перехиляється
в сторону, що все буде :flag-ua: і буде мир, і буде ... ДОБРЕ
Співчуваю сім'ї загиблого.
. Героям слава!
Nana8 7 березня 2023, 03:53 9
Дівчата, якимось незрозумілим чином я підписана в Фейсбуці на Аллу Дудаєву, дружину того самого Дудаєва. Скромна інтелігентна жінка, картини пише. Остання стаття її була про звірства росіян над полоненими чеченцями, це жахи(((( А ми не знали, ми думали по-іншому, бо нам розповіли інше. І мені так гірко і стидно від цього....Недаром російським солдатам в чеченській війні голови відрізали(
Olya_lya 7 березня 2023, 11:28 11
Нам показували жах війни але не розповідали що то люди борються за свою незалежність і що то до них вліз радянський союз, нам говорили що чеченці і афганці всі терористи і їх потрібно знищити.
Ось так зараз і про Україну говорять в оркостані і блядорусі
irenika 7 березня 2023, 15:25
Не знаю, звідки мої батьки брали інформацію, але я виросла з думкою, що вони хотіли незалежності, а їм її не давали. Правда, в мами на роботі була колега родом з Грозного, а батько встиг трохи пожити в іншому національному регіоні в росії... Тож були й тоді різні погляди на чеченську війну
Kaseta 7 березня 2023, 18:42
Те саме, але і в росії не жили, і колег звідти не було, але я теж росла з такою думкою
Nik87 7 березня 2023, 07:57
Lydmila408 7 березня 2023, 11:14 1
Ждуни-сусіди все і так знають..
Неможливо скрити від сусідів.
Riina 7 березня 2023, 11:20
Це на лінії вогню, навряд там вони ще живуть.
Zhadana 7 березня 2023, 11:28
навряд, але це все одно зайве
Коментар видалено
Oceanlover 7 березня 2023, 10:31 6
Це лише одна частина їхніх звірств. Скільки всього страшного відбувається, про що ми не знаємо. Треба пам'ятати, хто такі росіяни, які вони і немає серед них "нормальних", бо оці "дякую, що підтримуєте" їхнім співакам, акторам, простим людям - не підтримують вони. Вони такі самі кацапи, як і вся їхня орда. Вже за рік повинні були розвіятись всі ілюзії щодо "хороших руских" і прозріння росіян.
Tandt 7 березня 2023, 11:53 17
Це просто одне з відео, яких багато існує, що витікло у мережу.
Вони обмінюються таким між собою увесь рік війни і до того також. Як в 14ому в колінні суглоби вкручували саморізи на підвалах у підоленеерії, наприклад. А "горді єдині рАбатящі люди" "ніким не поняті" суки ордловські все те знають й ходять поряд с тими підвалами на роботу дев'ятий рік, та дітей у садочки водять поблизу, нічого не йокається їм. А пересічний рашкінець тим паче не засудить, ні про які конвенції не згадає... Для них то є норма, вони люди маленькі, і взагалі, то всьо фейк.
Головне укрїнцям пам'ятати і дітей научати.
M_Vovk 7 березня 2023, 12:41
Це так страшно! Дуже шкода цього чоловіка! Спати не можливо... Звідки стільки жорстокості?
Tandt 7 березня 2023, 17:45
В Турции
Nana8 7 березня 2023, 17:53
О, може і так.
Nana8 7 березня 2023, 18:06
Я пам'ятаю, мене вразило фото в інтернеті, червоні комісари стояли гордо біля великої пили...якою різали чи кулаків чи поміщиків (
natajnna 7 березня 2023, 13:26
Розстріляний росіянами український воїн – Тимофій Шадура
За попередніми даними, беззбройним полоненим, якого окупанти розстріляли за фразу «Слава Україні», є військовослужбовець 30 окремої механізованої бригади ім. Князя Костянтина Острозького Тимофій Шадура, повідомили у Генштабі ЗСУ.
Наразі тіло воїна знаходиться на тимчасово окупованій території. Остаточне підтвердження його особи буде після повернення тіла та проведення відповідних експертиз.
:speech_balloon: Жодна смерть нашого воїна не залишиться без відплати. Але ми зробимо це у законний та справедливий спосіб – на полі бою, в суді або в міжнародному трибуналі, – зазначили у Генштабі
R9bina 7 березня 2023, 14:02
Цей подвиг просто перегортає усе всередині та стає одним з безсмертних символів незламності та патріотизму України. Воїни 163-го батальолну ТРО стверджують, що впізнали Героя, якого розстріляли росіяни за те, що на вимогу зняти шеврон ЗСУ він відмовився та гордо відповів "Слава Україні".
Мацієвський Олександр Ігоревич, солдат роти вогневої підтримки 163-го батальйону Територіальної оборони міста Ніжин 119-ї бригади сил ТРО.
Бійці батальйону сьогодні відвідали мати загиблого воїна у місті Ніжин і отримали підтвердження від його родичів. Точна ідентифікація має ключове значення, тому інформація про особу загиблого має бути аргументованою та підтвердженою з кількох джерел. На фото є характерна деталь - закритий пластирем забій над правою бровою. Олександр отримав забій приблизно за два тижні до загибелі, прижиттєве фото забою перед накладенням пластиру мені надали. Також прикметою є зелений шеврон ЗСУ, який подарував бійцю його командир взводу, він має особливості, оскільки робився на замовлення, його фото у мене також є. Ключовим фактом є посмертна судово-медична експертиза, яка була зроблена перед похованням Олександра у лютому. На фото з моргу, яке я отримав, чітко видно кульові отвори у тих місцях, де влучали кулі на відео: https://censor.net/ua/video_news/3403991/okupanty_vprytul_rozstrilyaly_bezzbroyinogo_ukrayinskogo_voyina_pislya_sliv_slava_ukrayini_video_21
В будь-якому разі, наявність експертизи дозволяє точно підтвердити або спростовувати дану версію, оскільки видно місця влучання куль.
Тим не менше, будемо чекати повного оприлюднення усієї інформації про обставини загибелі з офіційних джерел, яким надаємо усі наявні дані.
Ось що розповіли побратими про обставини життя та героїчної загибелі Воїна:
Олександр Мацієвський народився 10 травня 1980 року. Проживав у Ніжині. Олександр раніше не мав досвіду військової служби, але одразу після початку російсчького вторгнення 24 лютого пішов добровольцем у склад 163-го батальйону 119-ї бригади, яка захищала Чернігівську область.
Він був людиною з дуже жорстким характером, але на нього у бойовій обстановці можна було завжди коластися і товаришам і командиру. Надійний та вимогливий до усіх, але насамперед до себе.
У листопаді його підрозділ був перекинутий в район міста Бахмут, де він виконував завдання близько місяця. Олександр Мацієвський та його товариші мали певний рівень підготовки і вони стали обстріляним підрозділом. Коли фронт було прорвано під Соледаром, і треба було рятувати побратимів, які продовжували обороняти місто, 163-й батальйон було направлено у район бою.
30 грудня з самого ранку рота вогневої підтримки, в якій Олександр Мацієвський мав посаду снайпера, зайняла позиції в районі міста Соледар Донецької області. Вони мали вийти на лінію зіткнення, закріпитись та втримати лісопосадку, щоб прикрити напрямок, на якому вже не було наших військ. Ворог був близько, але інформації де знаходився противник у підрозділу не було, треба було діяти швидко, щоб врятувати наші війська у Соледарі.
Оскільки наших сил було мало, а фронт треба було контролювати широкий, взвод Мацієвського отримав низку окремих позицій у гущі чагарнику, які не дозволяли візуальне спостереження одна за одною. На крайньому фланзі на позицію було розміщено 5 бійців, разом з Олександром Мацієвським.
У наших бійців не було часу на вивчення обстановки, організацію оборони, розвідку, оскільки майже одразу сходу вони були атаковані противником, який вже висунувся на рубіж розгортання нашого підрозділу. Фактично зав'язався зустрічний бій, який тривав по усій позиції 12 годин. Ніжинська тероборона втримала лісопосадку, втримала усі позиції, крім однієї. Під час бою зв'язок з групою бійців та Олександром Мацієвським було втрачено. Спроби його взводу дістатись цих позицій зустріли вогонь ворога, було зрозуміло, що позицію захоплено.
Що саме трапилось під час бою невідомо. Олександр виходив у бій у повному бойовому спорядженні. Він був за посадою снайпером роти вогневої підтримки, але через певні обставини у цей бій він пішов зі звичайним автоматом.
Очевидно, відео зняте вже після того, як за невідомих обставин Олександр Мацієвський був захоплений у полон, оскільки ніякого спорядження на ньому на відео не було.
Побратими впевнені, що Мацієвський зробив усе належне, він не здавався, а був захоплений раптово, не маючи можливості вести бій. Це могло статися через складну обстановку зустрічного бою, оскільки ворог вже фактично досягнув наших позицій, їх могли обійти з тилу або з флангу.
У лютому тіло Олександра Мацієвського та двох його побратимів було повернуто додому, але на той момент ніякої інформації про обставини його загибелі не було. Результати судово-медичної експертизи відповідають пораненням, які видно на відео. Тіла ще двох зниклих бійців не повернуто, побратими чекають інформаціїх про їхню долю.
14 лютого Олександра Мацієвського було поховано на кладовищі у Ніжині: https://cntime.cn.ua/zaginuli-pered-novim-rokom-u-nizhini-proshalis-iz-article/
Таким чином можлива точна ідентифікація загиблого та відео розстрілу.
Побратимам відомо, що у героя є син 19-ти років.
Мама героя - Параска Михайлівна Демчук, проживає у місті Ніжин. Сьогодні її провідали товариші Олександра, повідомили про наявну інформацію про долю її сина.
Поведінка героя, якого було захоплено у полон під час бою, який виконував завдання у дуже складній обстановці, далеко перевищує звичайні вимоги до виконання війцськового обов'язку. Росіяни, які виклали відео, намагались принизити його пам'ять.
Але насправді увесь світ побачив жахливий злочин російських військових проти неозброєного бійця. Російська армія здає без бою захоплені міста, російські війська тікають з поля бою якщо потрапляють в оточення, російські військові легко здаються у полон, тому що для них ця війна - це лише великий заробіток, кар'єра, звільнення від засудження.
Україна веде війну за незалежність, українці йдуть у бій заради української нації, українці віддають життя за свою землю, заради пам'яті загиблих героїв, заради гідності та честі.
У нас багато символів цієї великої війни. Але оці кілька секунд, коли Герой дивиться в обличчя смерті та розгорнутим на нього стволам росіян з усвідомленням своєї правоти, і на вимогу зняти шеврон ЗСУ відповідає "Слава Україні!" - це саме та сила, яка розгромила "другу армію світу", це той урок, який треба викладати у школах та на курсі молодоого бійця, це саме та честь, з якої складається воля та майбутнє України.
Ми переможемо, тому що у Росії нема жодного такого бійця, і тому що Україну захищають багато десятків тисяч таких героїв. Ми зробимо все, щоб усі обставини цієї історії були встановлені офіційно та щоб подвиг Героя був спрваведливо відзначений та увічнений.
Тепер будемо чекати на офіційну інформацію, усі матеріали у слідства вже є.
Zhadana 7 березня 2023, 17:19
то жахіття і пекло...
R9bina 7 березня 2023, 17:24 1
Не уявляю, а навіть добре усвідомлюю. Я навіть це відео дивитись не стала, бо мені від опису його вже погано, дуже шкода чоловіка.
marusia 7 березня 2023, 22:15
Я теж на мочки вух звернула увагу! Вони геть інші, ніж на відео.
Olala13 7 березня 2023, 19:29 1
А відео де нашому герою, русиш швайн робить кастрацію , і все це знімають, і отримують задоволення ....
Jyljcja 7 березня 2023, 20:53 2
Хворі виродки
Olala13 7 березня 2023, 21:39
На 10000% згодна
Mariia_k 7 березня 2023, 21:45 13
Да Вінчі загинув... а він з 2014 року воював. Скільки втрат, суцільний некролог кожного дня. Світла йому пам'ять!
Коментар видалено