Рік назад в цей час повернулись з салону, купила нову красивезну сукню собі на ювілей, дома приміряла , діти були в захваті, бо давно не була мама така нарядна.
Перед сном шукала , яку зачіску і манікюр зроблю.
А о 5 ранку прокинулась від вибухів і не могла і це повірити, побігла вмикнула телевізор і дізналася, що таки війна (((((((
Сукня так і залишилася непідшита...
@sssvetok
Так, вдома, і не виїжджали. Старша донька як раз на момент вторгнення була в Італії на навчанні по роботі, мали з колегами повертатись 25-го, але застрягли там до травня, (двоє з них з Харкова, вже немає в них там житла (((... ) .
Тож я хоч з цього раділа, але їй було важко там морально, все рвалася додому, а ми вмовляли побути там ще, благо колеги-італійці дуже чуйні були, все для наших робили, підтримали колосально.
А сукню , вирішила, вдягну, щоб Перемогу відсвяткувати :sunglasses:
Цей день, як і наступний, запам'ятався мені на все життя. На роботі був повний завал: з бухгалтерії я одна на місці, всі як полуріли з запитами. Сиджу зла на роботі до 19.00 (шеф зателефонував попросив доробити певну роботу, в рахунок компенсації таксі додому за рахунок компанії). Пам'ятаю як майже о 20.00 приїхала дуже втомлена з роботи. Подумала: я мала ще на вихідних зібрати тривожну валізу, як просив чоловік (він ще до того говорив, що щось таке буде і останній місяць постійно тримав повні баки бензину та газу). Але не сьогодні, зберу завжди, може приїду додому не така втомлена....
Я боюсь лягати спати, пам'ятаю, як лягла, і як прокинулась. Пам'ятаю Аніну болталку, загальну тему. Ненавиджу.... Ненавиджу Пам'ятаю той жах, коли всі писали, Де як, в кого. Пам'ятаю дівчат с Маріуполя. Нехай, суки, здохнуть
@Yuliya__
То ви нормально пишіть. А то понаписують кучу думок в одну кучу,а винуватий той хто прочитав.
Памятаю дівчат з маріуполя. Нехай суки здохнуть.
@Yuliya__
РАЗОМ??? Це ви своїм третім оком побачили? Ви і такі самі,як ви Наташі уже за@бали,чесне слово! Як не знаю правду, то придумаю,оббрешу людину і сама в брехню увірую.Та через таких співвітчизників і ворогів не треба.Свої ж задушать своєю правдою,яку всевидящим оком бачать.
З якого дива ви накази роздаєте кого можна чіпати,кого ні?В своїй хаті командуйте.А в соціальних мережах і без вас обійдуться.Я не додому до вас і до Наташі зайшла, а на сайт в ітернеті.
І хто вашу Наташу трогав?
Рік минув і стільки всього за цей рік сталося, а наче 1 день. Зранку встала попити води і одразу сестра з Харкова написала, що вибухи. Не вірилось, що війна. І не уявлялось, яка це страшна війна. Пише мені, що робити будеш. Я спокійна була чомусь. Помила волосся, зварила кави і все це так спокійно. А потім різко стало дуже страшно. І настпуні 2 місяці злість, шок від новин, страх, якась надія на протести росіян
Наверное,потому ,что тогда не ждал, оно пришло, а сейчас насмотрелся всего, и ждёшь чего то, зуб на зуб не попадает ...!( Ужас ..даже не могу передать эмоции свои.. что происходит в голове
Як і багато хто, не вірила до самого кінця. Тривожилась, слідкувала за новинами, але думала, що якось обійдеться.
А потім ранок. І одразу дзвінки рідних з різних областей країни. Тільки до сестри не могла додзвонитись. Вона в Києві, але все проспала, для неї війна почалась о 8 ранку з повідомлення, що до школи дітям не йти
Пам’ятаю вечір 23 лютого. Була щаслива, що все з таки 24 поїду до косметолога вперше за багато років. 24 прокинулася о 7 ранку від дзвінка мами: «Як Ви?». Я насварила маму, що вона мене розбудила і мені ще 20 хвилин спати, що ми спимо і в нас все добре. Мама сказала: «ну тоді вибач, що розбудила».
Я лягда далі спати і вже не заснула, були думки..чого це мама мені так рано дзвонить з таким питанням. Вона знає, що я дуже зла, коли мене розбудити. Взяла телефон, відкрила Фейсбук і побачила пост у колеги: «росія бомбить Україну». Я ще подумала, що він таке пише, що за жарти…Потім дивлюся, а батьківська шкільна група в Вайбері написує. Я ррєозбудила чоловіка з проханням піти взяти каву в магазині і подивитися, що там. Він невдоволений пішов за кавою, довго не було, вийшла сама. А там…страшений затор на вулиці, пішла до магазину, там чоловік в черзі стоїть, люди хапають все підряд. А ми такі з чоловіком: «2 лате будь ласка». На нас вся черга так зиркнула:joy: Постояли біля будинку, випили каву і пішли готувати сніданок, сподіваючись, що це на пару днів…Як ми помилялися!
Памятаю що діти захворіли, в сина була кропивниця. Записалися до лікаря, але так і не пішли. Ранок почався з телефона, сестра дзвонила. Якщо вона так вночі дзвонить- то не добре. Сказала що війна почалась, через хв. 20 перший вибух на аеродромі. Памятаю, як страшно було, заплакала, бо не знала що робити. Діти на щастя спали; не почули. Дим йшов страшний, а далі дивилась у вікно і бачила як люди виїжали. Ми дома залишились, ми вдома. :blue_heart::yellow_heart:
Я не вірила, що буде війна. Навіть, коли прокинулися від вибухів, подумала, що знову горить нафтосховище.... Ніяк в голові не вкладається, що отак можна прийти в іншу державу, оголосити нас терористами, і почати все знищувати....
Коли дивилися новини про чеченську війну, щиро вірили, що там боряться з терористами. А тепер терористами оголосили нас ...
Господи, допоможи нам!
В лютому 22 сильно перехворіла короною, тільки трохи почала вичухуватись, тому все сприймала як в тумані. В цьому році два дня назад теж захворіла, висока температура, постійно сплю, на роботі повинна прийти перевірка, то якось немає ніяких почуттів, якась апатія до всього.
23 февраля мы сходили к нотариусу, очень волновались что не получалось раньше записаться. А нам срочно надо было сделать от папы согласие на выезд сына в другую страну, ведь папе надо было уезжать на работу и сроки горели. В итоге сделали с 1 июня и счастливые пошли в магазин, забить холодильник продуктами, чтобы какое-то время мне не таскать одной тяжёлые сумки. Ещё после нового года муж мне прочитал гороскоп, что меня ждёт переезд, даже на днях вспоминали, что не догадывались какой переезд нас ждёт. Ну а ранним утром, я думала что началась война где-то в других городах, но не у нас. Как и обычно, все вокруг слышали взрывы, а мы спали. С тех пор началась новая реальность, радость от того что сняли крупную сумму денег накануне, был хороший запас лекарств, купленный мужу с собой, ну и запасы продуктов, которые в мирное время казались многим ненужными и непонятными. То что будет война чувствовала и каждый день об этом говорила, хотя дома никто в это не верил. Было очень больно, что дочь постоянно плакала и хотела домой, а это стало невозможным. Из-за этого я постоянно плакала, мне страшно было, что мой ребенок совсем один в чужом городе, спит в холодном метро и ей очень страшно. Из-за этого и было принято решение ехать в Киев в ней, у меня только и крутилось в голове, что мы должны быть все рядом. Кстати на одной встрече познакомилась с разными людьми ВПО и все оказались здесь по той же причине, у них здесь были их дети. Ну а заходя в метро, мне почему-то становится жутко, сразу картинки перед глазами с людьми, которые первое время там почти жили, сколько там пролито слез, страха и боли.
Olga_Gris 23 лютого 2023, 21:23
Дякую за тему. Поділюся з вами гарним віршем, сьогодні отримала.
Olga_Gris 23 лютого 2023, 21:23 7
Любіть українок, як сонце любіть,
Як землю батьківську без тями.
Не бійтеся щирість свою проявить
Словами, піснями, руками.
За карії очі, за вигин спини,
За коси русяві, як жито,
За викот глибокий і те, що за ним,
За все, що зуміли вхопити.
У ванні, на кухні, в степу у траві,
В коморі, в конторі, у гаю
Любіть українок, де стрінете ви,
І хай вам Господь помагає!
Любіть галичанок, бойкинь та лемкинь,
Гуцулок любіть, подолянок.
Таврійські жінки, слобожанські дівки, -
Не знайдете кращих коханок.
Любіть гагаузок, болгарок струнких,
Угорок, грекинь, караїмок
І кримських татарок, бо люблячи їх,
Ви любите все ж Україну.
Любіть українок, негайно любіть,
Даруйте вірші їм і квіти,
Бо кожна не люблена, втрачена мить,
Примушує жінку старіти.
Любіть українок щотижня, щодня,
А буде можливість, то й двічі.
Бо жінку, та ще й не одну, вдовольнять -
Робота така чоловіча.
Життя в Україні дає нам урок.
Затямте, Тарасові діти:
Єдина можливість приборкать жінок -
Це їх регулярно любити!
Брати Капранови
Riina 23 лютого 2023, 21:29 1
Клас)) тільки прямо в степу в траві не треба, комахи заважають, факт! :face_with_hand_over_mouth:
Riina 23 лютого 2023, 21:25 4
Щось мені страшно наступаючої ночі. Не через ракети, а просто так.
sssvetok 23 лютого 2023, 22:35 1
Не удивлюсь, если лукашенко скажет: "Я был заложником путина и агентом запада".
Olya_lya 23 лютого 2023, 23:15 2
Скоріш за все так і буде, тим більше чцли що він говорив і як відповідав на останній зустрічі з хуйлом
Скаже що не мав вибору
Nata_allisa 23 лютого 2023, 23:44
ЧИк -чИрик , мабуть сракою чує не добре !
Julia_ 23 лютого 2023, 22:16
Рік назад в цей час повернулись з салону, купила нову красивезну сукню собі на ювілей, дома приміряла , діти були в захваті, бо давно не була мама така нарядна.
Перед сном шукала , яку зачіску і манікюр зроблю.
А о 5 ранку прокинулась від вибухів і не могла і це повірити, побігла вмикнула телевізор і дізналася, що таки війна (((((((
Сукня так і залишилася непідшита...
sssvetok 23 лютого 2023, 22:38
Ви вдома? Чекаємо фото в сукні)
Julia_ 23 лютого 2023, 23:03 1
Так, вдома, і не виїжджали. Старша донька як раз на момент вторгнення була в Італії на навчанні по роботі, мали з колегами повертатись 25-го, але застрягли там до травня, (двоє з них з Харкова, вже немає в них там житла (((... ) .
Тож я хоч з цього раділа, але їй було важко там морально, все рвалася додому, а ми вмовляли побути там ще, благо колеги-італійці дуже чуйні були, все для наших робили, підтримали колосально.
А сукню , вирішила, вдягну, щоб Перемогу відсвяткувати :sunglasses:
Maksi 23 лютого 2023, 22:38
Цей день, як і наступний, запам'ятався мені на все життя. На роботі був повний завал: з бухгалтерії я одна на місці, всі як полуріли з запитами. Сиджу зла на роботі до 19.00 (шеф зателефонував попросив доробити певну роботу, в рахунок компенсації таксі додому за рахунок компанії). Пам'ятаю як майже о 20.00 приїхала дуже втомлена з роботи. Подумала: я мала ще на вихідних зібрати тривожну валізу, як просив чоловік (він ще до того говорив, що щось таке буде і останній місяць постійно тримав повні баки бензину та газу). Але не сьогодні, зберу завжди, може приїду додому не така втомлена....
Maksi 23 лютого 2023, 22:39
Завжди - завтра. І дарма, що не зібралася раніше....
Yuliya__ 23 лютого 2023, 22:42
Я боюсь лягати спати, пам'ятаю, як лягла, і як прокинулась. Пам'ятаю Аніну болталку, загальну тему. Ненавиджу.... Ненавиджу Пам'ятаю той жах, коли всі писали, Де як, в кого. Пам'ятаю дівчат с Маріуполя. Нехай, суки, здохнуть
Akvito 24 лютого 2023, 13:39
То ви нормально пишіть. А то понаписують кучу думок в одну кучу,а винуватий той хто прочитав.
Памятаю дівчат з маріуполя. Нехай суки здохнуть.
Akvito 24 лютого 2023, 13:40
Авжеж ясно. Не дівчата же . Але написали як наче вони. Спитала.
Yuliya__ 24 лютого 2023, 13:59 1
:rolling_eyes::rolling_eyes::rolling_eyes:
Yuliya__ 23 лютого 2023, 22:43
Десь бачила пропозицію, сьогодні, о 4й ранку запалити свічки і на підвіконня. Як ви
Yuliya__ 25 лютого 2023, 07:40 9
Вам однаково. Я чесно, я вам заздрю. Ви всією родиною разом. Ви навіть не уявляєте сенс цього слова. разом. Не чіпайте Наташу, будь ласка
Yuliya__ 25 лютого 2023, 08:06 4
І Максім одразу. Нехай гілка лайна буде тут. Весь бруд тут. Дуже прошу, будь ласка, не несіть далі. Нехай це буде, як МУСОРНІК
Nothing 25 лютого 2023, 09:18 10
РАЗОМ??? Це ви своїм третім оком побачили? Ви і такі самі,як ви Наташі уже за@бали,чесне слово! Як не знаю правду, то придумаю,оббрешу людину і сама в брехню увірую.Та через таких співвітчизників і ворогів не треба.Свої ж задушать своєю правдою,яку всевидящим оком бачать.
З якого дива ви накази роздаєте кого можна чіпати,кого ні?В своїй хаті командуйте.А в соціальних мережах і без вас обійдуться.Я не додому до вас і до Наташі зайшла, а на сайт в ітернеті.
І хто вашу Наташу трогав?
Oceanlover 23 лютого 2023, 23:13
Рік минув і стільки всього за цей рік сталося, а наче 1 день. Зранку встала попити води і одразу сестра з Харкова написала, що вибухи. Не вірилось, що війна. І не уявлялось, яка це страшна війна. Пише мені, що робити будеш. Я спокійна була чомусь. Помила волосся, зварила кави і все це так спокійно. А потім різко стало дуже страшно. І настпуні 2 місяці злість, шок від новин, страх, якась надія на протести росіян
Sane4ka___23 23 лютого 2023, 23:42 1
Да, год пролетел незаметно, сегодняшняя ночь мне страшнее всего почему то ... Даже первый день не так страшен был ...
Sane4ka___23 23 лютого 2023, 23:43
Наверное,потому ,что тогда не ждал, оно пришло, а сейчас насмотрелся всего, и ждёшь чего то, зуб на зуб не попадает ...!( Ужас ..даже не могу передать эмоции свои.. что происходит в голове
Torri 23 лютого 2023, 23:55
Да, трохи є)) в нас вже третя сирена поспіль.. тільки й прислухаюсь
Sane4ka___23 24 лютого 2023, 00:00
Бачу,в сумській також ..одна за другою...
Marinka_B 23 лютого 2023, 23:48
Як і багато хто, не вірила до самого кінця. Тривожилась, слідкувала за новинами, але думала, що якось обійдеться.
А потім ранок. І одразу дзвінки рідних з різних областей країни. Тільки до сестри не могла додзвонитись. Вона в Києві, але все проспала, для неї війна почалась о 8 ранку з повідомлення, що до школи дітям не йти
Kotya_3 24 лютого 2023, 01:20
Пам’ятаю вечір 23 лютого. Була щаслива, що все з таки 24 поїду до косметолога вперше за багато років. 24 прокинулася о 7 ранку від дзвінка мами: «Як Ви?». Я насварила маму, що вона мене розбудила і мені ще 20 хвилин спати, що ми спимо і в нас все добре. Мама сказала: «ну тоді вибач, що розбудила».
Я лягда далі спати і вже не заснула, були думки..чого це мама мені так рано дзвонить з таким питанням. Вона знає, що я дуже зла, коли мене розбудити. Взяла телефон, відкрила Фейсбук і побачила пост у колеги: «росія бомбить Україну». Я ще подумала, що він таке пише, що за жарти…Потім дивлюся, а батьківська шкільна група в Вайбері написує. Я ррєозбудила чоловіка з проханням піти взяти каву в магазині і подивитися, що там. Він невдоволений пішов за кавою, довго не було, вийшла сама. А там…страшений затор на вулиці, пішла до магазину, там чоловік в черзі стоїть, люди хапають все підряд. А ми такі з чоловіком: «2 лате будь ласка». На нас вся черга так зиркнула:joy: Постояли біля будинку, випили каву і пішли готувати сніданок, сподіваючись, що це на пару днів…Як ми помилялися!
Kotya_3 24 лютого 2023, 01:21
А ще я цілий день телефонувала в салон краси, щоб запитати, чи можна приїжджати. Звісно, що ніхто мені не відповів.
Irunka0808 24 лютого 2023, 06:01
Памятаю що діти захворіли, в сина була кропивниця. Записалися до лікаря, але так і не пішли. Ранок почався з телефона, сестра дзвонила. Якщо вона так вночі дзвонить- то не добре. Сказала що війна почалась, через хв. 20 перший вибух на аеродромі. Памятаю, як страшно було, заплакала, бо не знала що робити. Діти на щастя спали; не почули. Дим йшов страшний, а далі дивилась у вікно і бачила як люди виїжали. Ми дома залишились, ми вдома. :blue_heart::yellow_heart:
ElenaPre 24 лютого 2023, 07:21 1
Так саме страшне було, що не знаєш, що робити, шок і неможливість зрозуміти те, що відбувається
Irunka0808 24 лютого 2023, 08:29 2
Згідна. Я належала до тих, хто вірив що війни не буде.
JuliaSha 24 лютого 2023, 10:56 2
Я не вірила, що буде війна. Навіть, коли прокинулися від вибухів, подумала, що знову горить нафтосховище.... Ніяк в голові не вкладається, що отак можна прийти в іншу державу, оголосити нас терористами, і почати все знищувати....
Коли дивилися новини про чеченську війну, щиро вірили, що там боряться з терористами. А тепер терористами оголосили нас ...
Господи, допоможи нам!
Catlen 24 лютого 2023, 13:22
В лютому 22 сильно перехворіла короною, тільки трохи почала вичухуватись, тому все сприймала як в тумані. В цьому році два дня назад теж захворіла, висока температура, постійно сплю, на роботі повинна прийти перевірка, то якось немає ніяких почуттів, якась апатія до всього.
Marinka 24 лютого 2023, 18:38 1
23 февраля мы сходили к нотариусу, очень волновались что не получалось раньше записаться. А нам срочно надо было сделать от папы согласие на выезд сына в другую страну, ведь папе надо было уезжать на работу и сроки горели. В итоге сделали с 1 июня и счастливые пошли в магазин, забить холодильник продуктами, чтобы какое-то время мне не таскать одной тяжёлые сумки. Ещё после нового года муж мне прочитал гороскоп, что меня ждёт переезд, даже на днях вспоминали, что не догадывались какой переезд нас ждёт. Ну а ранним утром, я думала что началась война где-то в других городах, но не у нас. Как и обычно, все вокруг слышали взрывы, а мы спали. С тех пор началась новая реальность, радость от того что сняли крупную сумму денег накануне, был хороший запас лекарств, купленный мужу с собой, ну и запасы продуктов, которые в мирное время казались многим ненужными и непонятными. То что будет война чувствовала и каждый день об этом говорила, хотя дома никто в это не верил. Было очень больно, что дочь постоянно плакала и хотела домой, а это стало невозможным. Из-за этого я постоянно плакала, мне страшно было, что мой ребенок совсем один в чужом городе, спит в холодном метро и ей очень страшно. Из-за этого и было принято решение ехать в Киев в ней, у меня только и крутилось в голове, что мы должны быть все рядом. Кстати на одной встрече познакомилась с разными людьми ВПО и все оказались здесь по той же причине, у них здесь были их дети. Ну а заходя в метро, мне почему-то становится жутко, сразу картинки перед глазами с людьми, которые первое время там почти жили, сколько там пролито слез, страха и боли.