Шел Сільверстейн: Лафкадіо. Лев, який не злякався мисливців, Добра читальня

Книга у нас з 2009 року (рік видання). "Добра читальня" - це якісь друзі ВСЛ, напевно:) Я знаю лише 4 їхніх книги, які купувала тоді на виставках на стендах ВСЛ: Іан Вайброу: Капосна книжка Маленького Вовчика,  Геройська книжка Малого Вовчика; Енді Стентон: Ви поганець, пане Гам!  та Лафкадіо.

Вже зараз, поки писала огляд, з"ясувала, що українською видана ще одна книга Сільверстейна Де закінчується тротуар (вид-во Богдан)

На обкладинці ілюстрація зі стрінки, де леву говорять, що він голий.

Про письменника Шел Сільверстейн  

Ілюстрації автора.

Письменник весь час звертається до читача. Дотепно та іронічно. Для дітей просто казка, а для дорослих - ціла притча.

Як бігають леви: цок-цок-цок чи геп-геп-геп? І дорослий, і юний читач обов"язково посміхнеться, читаючи ці рядки - ми реготали :)

Лев був зовсім юний, тому не знав, чому потрібно боятися мисливців й тікати від них. 

Лев мав довгу розмову з мисливцем, намагаючись переконати того, що не обов"язково стріляти, що "Я не людожер.... я жеру зайців і ожину", що він не чинитиме спротиву і здається...

...навіть, пропонує свої послуги у вигляді килимка перед каміном. Але мисливець прийшов у джунглі вполювати лева, а не точити з ним ляси, тому із словами "Бо так" натис гачок і... він забув перед тим зарядити рушницю :)  Лев не пристав на пропозицію мисливця, зачекати і продовжити, і таки, зі словами "Бо так", зжер мисливця.

З того часу лев почав тренуватися стріляти з рушниці й досяг великих успіхів у цьому: він стріляв з будь-якої пози і міг поцілити у сонячний відблиск на порошинці у мухи на вусі :)

Одного дня у джунглях з"явився власник цирку, який запросив Лева до себе виступати з номером. І спокусив він його зефіром (марш мелоу), тому що ця назва запала Левові в душу, ще з першої розмови з мисливцем.

З цього моменту почалося нове життя. Лев оселився у готелі, до якого під"їхав на одній зі штук, які "схожі на бегемотів, що дуже швидко рухалися з людьми всередині". 

Всіх, хто був проти садити лева у своє таксі/селити у готелі/піднімати на ліфті тощо, він переконував незмінним "грр-раур"

Кататися у ліфці - це стало особливим задоволенням для Лева; він міг підніматися вгору вниз по 20, 40 або... 1423 рази.

Коли Лев вийшов пошукати перукарню (циркач його надоумив), він і познайомився із дядьком Шелбі - автором книги. Разом вони сходили до перукаря, де Леву зробили манікюр, начистили босі лапи, підстригли; у ресторан, де Лев спочатку з"в меню, а тоді зефіру, "вареного зефіру й збитого зефіру, і парового зефіру, і зефірупу (тобто супу з зефіру), й зефірагу (тобто зефірного рагу), і.... зефірусепідряд". А у кравця Лев замовив собі зефірний костюм.

І ось, отримавши від циркача нове ім"я  - Лафкадіо Великий - лев отримав абсолютно нове життя.

З часом Лафкадіо "вже більше був людиною і менше левом... І він став світським левом. І написав автобіографію. І всі її купили. І він ставив літературним левом. І весь одяг він шив на замовлення - тільки так! І він став модним левом."

Та ось, одного дня, коли дядько Шелбі приїхав до Лафкадіо на його ж прохання, він застав лева у сльозах. Йому все набридло: слава, гроші, розваги; він просив у друга поради. Спасіння (???) прийшло від циркача, він запропонував африканське сафарі...

І ось, у джунглях, леву нагадали, що він був колись левом. А тепер, стоячи між диким левом і мисливцем, Лафкадіо мав вирішити, хто ж він тепер такий? 

"-...якщо ти людина, то допоможи постірляти левів, бо якщо ти лев, то ми повинні застрелити тебе.

- ...якщо ти лев, то допоможи нам поїсти цих людей, бо якщо ти людина, то ми повинні з"сти тебе. Визначайся, Грммфф.

- Визначайся, Лафкадіо..."

Лев не зміг визначитися. Він вже не був левом, але і ще не був людиною. Він залишив всіх і "самотній... зійшов у долину".