Ще 23 лютого все було як завжди, за винятком хіба великої, більшої, ніж зазвичай, торбинки ліків, яка стояла на чужому, але видному місці і дуже дратувала. Проте чудовий пакунок із книжковими новинками збадьорив день позитивними нотками. То був останній нормальний день нормального життя нормальної людини, яка, можливо, і не вважала, що все нормально, як і всі ми час від часу. Дочитавши останні сторінки нової книжки, написавши кілька повідомлень рідній людині, глянувши у вікно в бік аеродрому Гостомеля, зародилася здорова думка лягти спати. Тими ночами часто тривожило оте вікно, хоча передчуття й інтуїція - не моя фішка по житті. Через усього 40 хв (так, тоді погано спалося, зовсім погано - усе через те вікно) пролунав тривожний дзвінок із далекого континенту. І щойно довелося відчинити те вікно, як життя нормальної людини змінило свій статус. Мозок ще намагався чинити спротив: чоловік з'їздив у майстерню, намагався дотелефонуватися у ветеринарну клініку в сусідньому Ірпені, де мали оперувати нашу кішку, ми з дитиною навіть почитали і потанцювали під звуки вибухів та шум винищувачів над головою, і лише нездорова кількість їжі, привезена додому з крамниці, заземлила. І торбинка з ліками на видному місці вже втратила безглуздий вигляд. А, ще оте вікно... Його довелося заклеїти. А що було далі? Їжа зіпсувалася... Обов'язково напишу трохи пізніше.
Рішення ПРОЖИВАТИ цю війну, а не ПЕРЕЧЕКАТИ, довелося прийняти нещодавно. Виразилося це в банальному: покупка 2 кепок, картатої сорочки і нових кросівок. Бо ювілей лише за півроку, а генератор уже приїхав, правда, більше для роботи, тому публікую цей огляд відповідно до графіків Укренерго (о як мама розжартувалася :) ). Тому сьогодні в огляді книга, про яку тяжко було написати, але надзвичайно хотілося. Коли ми після окупації їздили нашими краями, Марго, дивлячись у вікно, говорила: "Дивися, що здесь натворили. Людям некуда жить... Люди все ламають. А наш будинок не зламають, бо він міцний" (цитую ДОСЛІВНО з відео, яке я знімала на цій "екскурсії"). На той момент дитині було 3 р. 9 міс. У нашому домі ми не були майже півроку. Маргарита знала, що у Ворзелі були лихі люди, тому нам туди не можна. Дитяча психіка специфічно реальність сприймає. Тому якщо мені тяжко поговорити на якусь тему, краще звернутися до книги. Ще на стадії анонсу вирішила придбати в домашню бібліотеку "Битву за місто". З чудовими перекладами Чернишенка ми знайомі завдяки книгам Дональдсон та "Спи міцно, моє будівництво", тому тут жодних питань не виникало - неперевершений талант перекладача, а тепер і автора, як завжди, у всій красі, розкрився в тексті, а от ілюстраторка стала відкриттям. Ця книга - чудовий синтез хітової будівельної вигаданої історії та жахливої реальної лютневої. Усе якраз так, як потребує вікова аудиторія 3+.
Бажаю всім світла в душі та оселі напередодні різдвяних свят!
P.s. Фото зроблене в Ірпені, ми живемо в сусідньому Ворзелі
Profesora 15 грудня 2022, 23:02 7
Зорю, я не можу. Я завжди ридаю, складно писати, все заслалось сльозами. Мої найстрашніші сни, це евакуація Ірпеня, ці дітки, ці собаки старі, яких хазяї на собі тягнуть, малючки, яких наші Хлопці передають, бабусі неходячі, люди які стоять під розваленим мостом. Я ніколи не думала, що біль сягає таких глибин. Я пам'ятаю, як ми стояли на вокзалі, чекали евакуаційний потяг, і як плакали жінки і діти, і папи, і наш папа. Не можу писати, так болить.
Profesora 15 грудня 2022, 23:06 11
І оцей жах, і коли папи прощаються з родинами як назавжди, і жінок не можна відліпити, і цей на весь вокзал плач. І мокрий сніг, і сірість, і крик повітряної тривоги. Сподіваюсь, що всі ті прокльони, що ми їх шлемо оцій навалі смердючих трупаків, вони спрацюють у їх 20х поколіннях.
zoria_zaycheska 15 грудня 2022, 23:56 2
Юлю, так. То наша історія тепер, написана кров'ю. Не з книжок, а наша. Ми виїхали в перший вечір, а під вечір другого дня вони вже були у Ворзелі. Пам'ятаю, як люди йшли з рюкзаками по трасі пішки. Може, і не знали, куди, але то були зібрані люди. А я так рюкзак і не підготувала. Голрвне, що кішку забрали, хоча ловили годину, облерла нас конкретно, ще й перед виходом із дому напісяла внизу в коридорі на сходи. Коли Ворзель був в окупації, я раділа, що в хаті, мабуть, так смердить, що хай коли зайдуть, то позригуються від смороду. Ну то таке..... спогади тяжкі. Сім'ю сусідів у машині розстріляли на моїй вуличці, коли пробували виїхати.... Друзі з дітками сиділи в підвалах. Найгірше було читати наш місцевий мамський чат, коли там весь час усе менше і менше людей писало, а потім узагалі майже тиша... Попрощалися з усім матеріальним.. але то не так важливо було на той момент. Хоча важливо, звісно, для подальшого життя. Рада читати і бачити тут, у клубі, рідних по духу і живих книгодрузів :pray::pray::pray:
Malvina 15 грудня 2022, 23:35 5
як же боляче, що дітям доводиться відчувати та проживати війну...
це навіть звучить страшно... якийсь страшний сон, який ніяк не закінчиться..
zoria_zaycheska 15 грудня 2022, 23:58 5
Цей сон має закінчитися... Усі сни закінчуються пробудженням :pray::pray::pray:
zaxscdvf 16 грудня 2022, 15:09 2
За цей страшний час навіть маленькі дітки дуже подорослішали і навіть почали мислити, як дорослі, ніколи не забуду, як мій синочок, якому тільки виповнилось 4- и рочки, сказав мама не бійся я вас усіх захищу, пишу і сльози на очах рікою течуть, а ти тільки і думаєш, як зібрати все необхідне і вивезти дитину у безпечне місце. Бажаю нам усім тільки одного по скоріше Миру, здоров'я і терпіння. Все буде добре.
zoria_zaycheska 16 грудня 2022, 18:14 1
:yellow_heart::blue_heart:
koritsi11 15 грудня 2022, 23:48
Знаю, що моїм дітям книжечка б сподобалась, бо там вже не треба чекачи, щоб було тихо і мирно, там вже перемога. Але не змогла її купити, бо розревілась вже в магазині, коли її листала, яке там читання перед дітьми…
zoria_zaycheska 15 грудня 2022, 23:59 6
Нам дуже потрібна така перемога, а діткам потрібен щасливий фінал у книгах. Не завжди так у житті, але хочеться
Malvina 16 грудня 2022, 00:07 1
і я не зможу читати, буду ревіти скоріше за все..
син відразу відчуває голос.. і починає в очі заглядати.. якщо щось таке...
і питає: "мам, ти чого"..
de_la_Fere 16 грудня 2022, 00:09 2
З поверненням, Зоря. Дуже боляче про це читати, а писати ще складніше. Я майже німа стала, цей біль не виплиснути. Дуже дякую за цей допис!
zoria_zaycheska 16 грудня 2022, 00:15 5
Туся, нас усіх із поверненням. Пора пробувати жити. Страшно так, але інакше не вийде поки. І треба писати, так легше навіть. Я написала дуже швидко, а збиралася дуууже довго. Тут, у цьому клубі, віддушина
evita 16 грудня 2022, 06:54 1
Рада Вас бачити! Книжечка супер, ну блін, боляче, що є такі книжечки в житті наших дітей і це не страшна казка, а реальність.
zoria_zaycheska 16 грудня 2022, 12:21
Взаємно :) шкода, що є, але там щасливий фінал:)
Nana8 16 грудня 2022, 08:22
Колись давно моя знайома казала, подивись, кожне покоління людей переживало свою трагедію . Наші дідусі-бабусі - друга світова, наші батьки - розвал країни та безгрошів'я. А що ж ми? - думала я((( Жахливо ((((
zoria_zaycheska 16 грудня 2022, 12:24
Ну що ж, тепер ми бачимо реальну історію, я нам уже ніхто с пам'яті її не перепише
zoria_zaycheska 16 грудня 2022, 13:01
*а нам уже ніхто з
Nana8 16 грудня 2022, 13:35
Так, на жаль.
Nataly 16 грудня 2022, 09:07 4
Написано дуже круто, а от зміст книжки - якось у мене викликає відторгнення. Типу навіщо це дітям. Хоча ж діти живуть у цій реальності, але я не хочу дитячих книжок про це. Тобто заперечую реальність в певній мірі.
Ta_ta 16 грудня 2022, 20:32 1
Я сперва тоже думала, что пилот погиб. А потом ещё перечитала. Нет. Просто сбил ракету и все. А ему честь и хвала в виде памятника.
Malvina 17 грудня 2022, 02:28 2
якщо дитина вже зіштовхнулась з війною, то з книгою їй буле легше пережити це.
zoria_zaycheska 17 грудня 2022, 21:52
Иак, не казка, але в моєї дитини така фантазія, що для неї і звичайні речі казка :) одним словом, кожному своє :) не сперечаюся
Azalia 16 грудня 2022, 09:32 2
Детская книга про войну... Что может быть страшнее ?
zoria_zaycheska 16 грудня 2022, 12:23 4
Страшніше лише життя... На жаль
Olya_la 16 грудня 2022, 13:29
Таке життя. Діти грають в блок пости та «мочать русню» в комп’ютерних іграх.
Maksi 17 грудня 2022, 15:40 1
Поки читала Ваш допис в мене по всьому тілі бігали мурахи. Ви так пронизливо написали!
Як тяжко, що наші діти мають переживати ці події(( Але треба однозначно вірити, що все буде добре. Та надалі на нашу країну чекають гарні роки та розквіт.
zoria_zaycheska 17 грудня 2022, 21:50 1
Дякую :pray: Мирного нам усім неба :blue_heart:
Jyljcja 17 грудня 2022, 17:10
Чудовий допис, дякую Вам за нього!
Теж звернула увагу на цю книгу, проте мої діти вже старші...прочитавши тут - розплакалась
Такі книги треба читати з дітками
Ми зараз розпочнемо читати Моя УПА, то діти допитуються "Ну коли вже?"
zoria_zaycheska 17 грудня 2022, 21:51
Дякую, що завітали :) Цікава книга - зверну увагу :)
mADAM_Elvira 17 грудня 2022, 22:34 1
Я плачу. Рада тебя здесь видеть :heart:
zoria_zaycheska 18 грудня 2022, 08:58
Надя, і я тебе обіймаю :pray::pray::pray: Як твоя сім'я?
mADAM_Elvira 23 грудня 2022, 07:56
Дякую, в нас все добре. Тимчасово вдома, скоро знову поїдемо закордон. Меня взагалі не хочеться
bondarka 17 грудня 2022, 22:54 1
Зоря, до сліз... Фото - :broken_heart:. Немає слів, словами не виразити цей біль( Рада твоєму поверненню, твоєму допису :heart: Я б теж взяла таку книгу сину. Жаль, що тут у нас немає доступу до української літератури( Тільки онлайн...
zoria_zaycheska 18 грудня 2022, 09:06 1
Анюта, воно зараз усе таке, до сліз... Життя до сліз. З літературою, може, що покращиться згодом... Аби життя повернулося. Я зараз мало читаю.. Ти все правильно зробила, що зараз там, де є. Вірю, що всі, хто хочуть, зможуть повернутися :yellow_heart::blue_heart:
IrinaSav 21 грудня 2022, 07:32 3
Страшно, щемливо і дуже обнадійливо: прожити війну - це значить є кому прожити, ми живі, а це головне. Так хочеться вже мати можливість сказати: "Ми це пережили!"
zoria_zaycheska 21 грудня 2022, 13:50 1
Скажемо обов'язково :blue_heart::yellow_heart:
upazh 21 грудня 2022, 18:04
Рада знову Вас читати! І такі книги (страшні вони як на нас, чи ні - бо для українських дітей це страшна реальність!) дуже і дуже потрібні! І щоб в кожній бібліотеці іноземної країни теж з'являлись переклади таких книг і щоб діти всього світу росли з усвідомленням того хто що коїть! бо як на мене ми - українці, впустили цей момент з Голодомором! і коли в Далласі я легко знайду для дітей книгу про Холокост, але не зможу знайти в Україні книгу про Голодомор для дітей - то наша біда. А катИ то ті ж самі!
Тримайтесь!
zoria_zaycheska 21 грудня 2022, 20:55 1
Дякую, що завітали :) Про книги на темв голодомору вдало зауважили. Сподіваюся, це поправимо. Мирного нам усім неба :pray:
valusenka 23 грудня 2022, 22:57
:broken_heart::pray::yellow_heart::blue_heart:
zoria_zaycheska 28 грудня 2022, 18:13
Валюша, обіймаю... Де ви зараз?