Зловила себе на думці, що я взагалі не пам'ятаю себе 23 лютого , от зовсім( не пам'ятаю шо робили, де були, ніби пам'ять мою зтерли. Це лише в мене таке? Ви пам'ятаєте останній мирний день і вечір?
Зловила себе на думці, що я взагалі не пам'ятаю себе 23 лютого , от зовсім( не пам'ятаю шо робили, де були, ніби пам'ять мою зтерли. Це лише в мене таке? Ви пам'ятаєте останній мирний день і вечір?
Темы: Війна в Україні
Теги: война в украине, 23 февраля
belka45 28 серпня 2022, 19:18
Не помню 23 февраля...Всегда были планы ,,на следующий день,,
А вот 24 февраля с 5 утра точно помню...,Звонит зять из Циркунов,,срочно вставайте,танки , война,,а через 15/20 мин мы услышали,что такое,,прилеты,,((А дальше - дальше война,эвакуация и потери
Mamamija 28 серпня 2022, 19:47
А я чудово запам'ятала 23 лютого. Було якесь передчуття, наче щось погане відчувала, наче цей настрій був у повітрі. Сина завозила на басейн, менший лишився вдома сам, то я ще так швидко додому поспішала, хвилювалась, щоб не розпочалось нічого поки він сам вдома сидить. Ввечері ще зайшла на сайт флайрадар і звернула увагу що два літаки кружляють над Україною по одній і тій самій траєкторії. Ввечері чоловіку вперше сказала, що якось страшно((( Ще й перед сном якраз наткнулась на статтю, що за даними розвідки вторгнення відбудеться найближчі 24-48 годин. О 4 ранку ми вже не спали, щось дуже гучно літало над нашим містом.
Irina16 28 серпня 2022, 20:49 2
Ми слухали Байдена. Він сказав те саме 22 лютого, здається. Про 24-48 годин. Його запитав журналіст - звідки він знає? Баден каже: просто у нас дуже хороша розвідка.
А нам тут трохи інше вперто розказували.
irenika 28 серпня 2022, 20:03
У мене був день як день. Тільки ліків стукнуло купити 23 ввечері.
Родичів на заході немає, авто немає, наперед все одно нікуди б не поїхали. І якщо чесно, не вірилося, що так масово може бути, хоча в наступі на сході майже не сумнівалася
24-те пам'ятаю дуже добре
IvanNa1977 28 серпня 2022, 20:22
День особо не пам'ятаю... Пам'ятаю вечір - після роботи забігла в магазин, дещо докупила і вдома з любов'ю та азартом запакувала посилочку до свята весни одній з кашалотниць (хотіла відправити 24, щоб УП встигла доставити до свята...)
Так і лежить ця посилочка, як згадка про мирне життя...:unamused:
Ta_ta 28 серпня 2022, 20:31 1
Що буде війна, я знала майже завжди. Не знаю чому, але скільки себе пам'ятаю не любила росію. Коли всі піонери за замовчуванням мріяли побачити Москву, я відмовлялася туди їхати. Я дуже люблю історію. Вона багато чого розставляє на місця. Тому війна для мене була очевидною. І я до неї готувалася. 23 числа замовила додому доставку води на місяць відразу, замовила продукти та ліки. Обдзвонила всіх рідних. Вмовляла зробити запас необхідного та зняти кошти з карти. Ніхто не вірив. Батьків так і не вмовила ні ліки наперед закупити, ні пенсію зняти. За 2 тижні до початку війни ми всією сім'єю перехворіли на ковід. Я дуже переживала стосовно роботи. Бо директорка школи навіть не думала ніяк готувати ні дітей, ні батьків, ні персонал. Ніби нічого не наближається. Син одужав, але я у школу його не пустила. Займався вдома. Мій сильний страх був, що війна почнеться вдень, коли діти будуть у школі. Експерти попереджали, що першим може зникнути зв'язок і інтернет. Куди тих дітей ховати? Як сповістити батьків? Але у моєму класі дитина захворіла на ковід, і клас відправили на карантин. Я записалася на курси першої медичної допомоги. Але не встигла вже їх пройти. 23 ввечері довго не могла заснути. Дивилася відео як поводити себе під час обстрілів. Запам'яталося фраза, що якщо ворог йде на місто, то є 24 години, щоб з нього виїхати. Далі підуть вуличні бої і виїхати буде або вкрай небезпечно, або взагалі неможливо. Ще десь біля першої ночі замовила на розетці переноску для кішки, туристичний пальник і балони, якщо зникне електрика, та рятівні ковдри. Мала отримувати наступного дня. Але.... Заснула близько пів на четверту ранку. Пів на шосту мене розбудив чоловік. "Вставай, почалась війна. Я поїхав на роботу". Звісно ніхто нікуди не поїхав. Я встала. Після цієї новини мені аж легше стало. Далі вже було зрозуміло що робити. Бо оте нагнітання і невизначеність дуже виснажували. Я пофарбувала волосся, зібрала валізу, набрала води у всі ємності, почитала новини і виспалася. Наступного дня ми виїжджали під звук обстрілу. За будинками піднімався чорний дим. Чулися автоматні черги. Це ловили дрг. Назустріч бігли хлопці з енлавом. Страху не було. Зовсім. Якось відсторонено спостерігала за цим. Ніби кіно дивишся. Їхали до племінниці в Ірпінь. В останню хвилину зателефонували друзі і сказали їхати до них. Потрапили під Васильків. Через кілька днів з будинку спостерігала як бомбили нафтобазу, як вона вибухала. Бачила як над головою пво збивала ракету, яка летіла на Київ. Ці дні пам'ятаю до дрібниць.
Lena4114 28 серпня 2022, 21:30 3
Аминь! В это я свято верю и не сомневаюсь ни разу!
iryna_b 28 серпня 2022, 22:15
О то,ви на моїх батьківщині були у друзів.
malena1305 29 серпня 2022, 00:17
Якби ж ваша чуйка сказала коли скінчиться війна!!!
Alla1986 28 серпня 2022, 21:23
Прекрасно пам'ятаю той день.
Було дуже тепло, ми з колегами,як тільки була можливість, вибігали на сонечко, пили каву, жартували... аж поки в обідню перерву на центральну площу нашого містечка не заїхали кілька військових автомобілів з хлопцями- вояками( просто помилилися, не в той поворот звернули). І в ту хвилину всі замовкли, стало якось моторошно, тривожно і страшно. Потім був вечір: я варила вареники на кухні, з чоловіком обговорювали ремонт кухні, про який я мріяла більше 5 років. Якраз з'явилися кошти, чоловік продав оптом мед. А потім подзвонила мати чоловіка з росії по вайберу( дзвонить 1- 2 рази на рік зазвичай) і, як би наче між іншим, задала питання з "ухмилочкою", чи готові ми до війни?! Я дуже розсердилася, сказала, що через такі слова немає навіть бажання з ними говорити. Знову зник весь настрій, всі думки вже були тільки про це... Це була наша остання розмова в формі діалогу! А на ранок прокинулася від того, що плаче моя 14- річна донька((( Схопилася з ліжка, подумала, що мала захворіла, бо в цей час повинна була б іще спати( а вона прокинулася в перші хвилини початку війни)... і почула ці страшні слова...
Alla1986 28 серпня 2022, 21:25 3
І так, ні матері, ні сестри в мого чоловіка більше немає... Вони є живі фізично, але не для нас!
Lidia 28 серпня 2022, 22:06 1
Дуже добре пам'ятаю той день. Відправили сина в школу після( ковіда то був перший тиждень, що він ходив), чоловік завіз мене до моєї мами і пішов на виставку рибалки в мвц, ми з мамою гуляли з візочком з моєю 2-х місячною дочкою. Потім поїхали додому. Чоловік ввечері пішов з друзями в баню. Йти не хотів, не було настрою. Речі, документи вже тиждень як були складені. Чоловік повернувся додому геть без настрою(таким я його ніколи ще не бачила), відмовився від вечері, чого не було ні разу. Коли засинали, міцно тримав мене за руку, а його питала, чи йому теж страшно. Прокинулись від роботи пво, чоловік одразу сказав, що почалася війна, а я відповіла, що то пітарди, але т.к як він військовий маючий за плечима 8 ротацій в ато, сказав, що це точно війна. Далі почули, як полетіла авіація. Перше, що я сказала, коли дійшло, що відбувається, що сина сьогодні в школу не пущу. Встали, почали одягатися, чоловіку подзвонили з роботи. Він заніс дитяче крісло з машини додому, ми обійнялися, попрощалися, він поїхав. Я продовжила збирати памперси і т.д. для маленької. За нами приїхав батько, ми поїхали до батьків, бо я з дітьми з батьками мала їхати на західну. Я чомусь думала, що склро повернусь додому та не взяла зарядку від годинника і багато потрібних дрібниць. Спеціально не взяла, не знаю навіть, як це пояснити. Чекали від мого чоловіка команду на виїзд з Києва. Поїхали переночувати до знайомих за місто(через декілька днів там поруч почалися бої), знайомі умовяли залишитись та пересидіти у них, але я слухала чоловіка і тільки та наполягла на виїзді. 25 о 7 ранку ми виїхали і почався довгий шлях в 2 дні до Ужгорода. За двомісячною донечкою. Більш за все я переймалася, щоб не пропало молоко. Коли дістались місця призначення, я тільки і думала про те, що чоловіка вдома могла бачити востаннє
caxara 28 серпня 2022, 22:30
Помню, что ночь была тревожная, проснулась, в Ютюбе или телеграмме увидела речь путлера, расплакалась, розбудила этим детей, они до сих пор мне это вспоминают.
MorskayaJa 28 серпня 2022, 23:45
Да, запомнился 23 февраля, так как у отчима был день рождения. А спросите за 22ое - не вспомню
MorskayaJa 28 серпня 2022, 23:47
И да, не спалось, повышенная нервозность и тревожность. Вскакивала с кровати постоянно и в окно почему-то смотрела, потом в полночь прочитала о чрезвычайном положении, а утром ... уже сами знаете
Irina__T 28 серпня 2022, 23:59 3
Дуже добре пам'ятаю.якраз перед цим їхали дорогою через Роздільну з Одеси, і вся дорога була в червоних хрестах. Ми думали, що то дорогу мають ремонтувати. Це були мітки для десанту.
Вранці чоловік мав поїхати у відрядження. Я прокинулася раніше нього і прочитала повідомлення від доньки, що взривається в Одесі і їй дуже страшно. Потім побачила повідомлення від подруги о 2 год ночі ( у неї чоловік військовий) щоб збирали речі і рятували дітей, бо війна таки почалася. Потім дізналася, що поряд з нами бомбанули локаційну частину.
А перед цим слухала екстрасенсів, що війни не буде...
yulya3012 29 серпня 2022, 00:10
Один из самых худших дней в моей жизни ((
Жестоко избили моего ребенка,а я до сих пор не смогла заступиться за него...
malena1305 29 серпня 2022, 00:20 1
З дитиною зараз все добре???
yulya3012 29 серпня 2022, 00:25
Да, конечно, всё хорошо.
Только я помню каждую секунду этой боли и не могу отпустить ((
R9bina 29 серпня 2022, 09:41
Ви мене вибачте, але син у вас вже майже дорослий. В цьому віці Ваша робота не заступатися за нього, а підтримати та допомогти з наслідками.
Olenka_Fot 29 серпня 2022, 00:42 1
23-е.
Семейные дела. Работа. Доделывала презентики девочкам с кашалата на 8е марта(один презент удалось передать мужем в апреле, он был собран и упакован). В 10 ть вечера прочитала у рос. аналитика что двинулись войска, поделилась инфой на кашалоте. В 2 ночи легла спать, проснулась в новой реальности.
Katusha 29 серпня 2022, 03:26 2
23 подписывали контракт на работе, все уже в полную говорили о войне, мы ещё шутили, что в офисе метровые стены и нам ничего не страшно. Пол ночи смотрела политику, т.е. уже все было понятно, только тогда никто из нас не понимал, что такое война.
R9bina 29 серпня 2022, 09:43
В мене навпаки 22 зірвалася угода, бо клієнти вирішили почекати чи буде війна
Oceanlover 31 серпня 2022, 17:32
Цікаво, чи хтось пам'ятає таку інформацію восени?
Ta_ta 31 серпня 2022, 20:17 3
Звісно. Буданов говорив прямо и конкретно. Хтось його слухав з простих людей? Навряд. Закривали очі.
Oceanlover 31 серпня 2022, 17:37 1
23 лютого вперше в школі дітям показали бомбосховище. До нас з подругою підійшла жінка із запрошенням вступити в тероборону, а вчителька порадила закупити воду і печиво. Так і зробили. Чоловік пішов в нічну зміну. Ми лягли спати втрьох з дітьми. 24 о 5 ранку я прокинулась попити води. В цю хвилину написала сестра з Харкова :"Як справи?" Скинула фото. Більше не спалось. Паніки не було, валізки теж. Діти спали, а я думала, що треба випити кави і вимити волосся. Потім пролетів винищувач. Паніка, страх. Зібрались, виїхали. Страх першого місяця війни досі пам'ятаю. Дуже схудла, не спалось, не їлось.