В глубоком отчаянии. Война с стране. Война в семье. Отобрали самое дорогое - сына.... Если бы не младший сын, не знаю, была бы я жива. Т.к. жить не хочется, хоть это и грех большой...
@iryna_b
Вот так. Стали сына подарками, обещаниями подкупать. Подговорили его уйти, мама моя ему устроила райскую жизнь, телефон сутками, ничего делать не надо, кружат его и дышат в попу. Рассказывают, что ему будет жизнь в шоколаде
А в мене тест позитивний. От сиджу, дивлюсь на нього, і взагалі емоцій ніяких. Як заторможена. Думаю, чи ще три штуки зробити, чи бігти на узі, чи на аналіз хгч. Ступор.
Вроде бы живу ,но уже всё на пределе.Стараюсь ,как раньше ,заставляю себя все делать.А вот с понедельника ,как то расквасилась .ничего не могу,вернее не хочу ,просто всё ,всё равно ещё и погода способствует дожди ,мрачно как то.Дурацкие мысли лезут.То пыталась делать вид ,что всё хорошо ,а теперь даже не пытаюсь.Как то так....
@tata140416
О ні, звільнять обов*язково. Мені Мелітополь як рідне місто, там багато родичів, всі чекають наших і вірять у перемогу. Вам важко, але гоніть погані думки, переключайткся на на позитив, тоді позитив і буде. Тримайтеся, ми в вами.
@anastasia_n
Да в Мелитополе так "хорошо", что хочется, как улитка забиться в свой домик и не видеть всего этого кошмара. Многие выехали, но пенсионеры почти остались в городе и многие уже поддерживают Россию. А обидней всего, что многие друзья и знакомые тоже стали обвинять в всем Украину-в городе нет газа,украинских лекарств и в этом виноваты националисты,которые сидят в правительстве. Но много адекватных людей, которые просто молчат и пытаются выжить.
@malawova
Старалась жить одним днем и мыслить позитивно, но видимо организм просто устал. Две недели не читала новости и пыталась уйти от действительности. Но это слабо помогает,когда каждую ночь или взрывы(рабатают наши ВСУ по их базам) или автоматные очереди.
Выезжать в неизвестность страшно,если сравнивать с другими городами,то у нас тихо. Еще и за полгода финансовую подушку всю потратила и с шестилетним ребенком даже не знаю,как смогу работать.У нас в городе работают садики и хоть и тревожно, но вынуждена ее туда водить.
Но внушаю себе,что это период надо пережить и нас освободят,пусть через полгода-год,но так будет
Живём дальше, радуем своих детей, заботимся о себе и своих близких, даём себе установку, что мы это переживём и выстоим, не теряем надежды что наши защитники выстоят и выживут, и вернутся все живые и невредимые, потому что они там а здесь мы, и мы их всех ждём и в них верим.
Перестаём сыпать проклятия, не отравляя тем самым свои души, а посылаем наверх, в тонкие материи, посыл с светом, с надеждой и верой, возводя таким посылом невидимый купол, чтобы он оберегал наши ЗСУ и всех нас соответственно.
В мене вигорання у всіх планах. З кожного боку всім щось треба....дай, позич, зроби, привези, купи, виясни, владнай, допоможи, все розжуй і поклади в рот + робота + сім'я. .....Я одна, а всіх багато. Мабуть, завелику ношу на себе взяла. Зловила себе на думці, що ця гра в "добру тітку та подружку" завжди була для цих людей і залишається в одні ворота. Хочеться змінити номер і видалитись з всіх соц.сіток, де мене можна знайти. Ще й на роботі перевірка за перевіркою, скорочення по відділах, свої нюанси. Прийшла з роботи втомлена, розбита, було бажання розплакатись, щоб легше стало.....але так і не змогла з себе жодної сльози проронити, мабуть вже все, що могла на даний момент виплакала раніше. Впала на ліжко і заснула, щойно лиш проснулась з відчуттям пустоти всередині. Незнаю, як з цим боротись і як скинути з себе людей, які смокчуть твої сили і фінанси, але в голові пульсує голос самозбереження "ТРЕБА", не можливо людям все життя підтирати соплі, виріщувати проблеми і зичити(читай давати...) гроші. Пора скидати це з себе. Мабуть....я, як Скарлет, про це подумаю завтра.... :open_mouth::dash:
@Lemurchik
Я научилась, чего и Вам искренне желаю! Иногда бывает, что умудряюсь опять на теже грабли, но сама себя уже контролю)
Сказав несколько НЕТ, тем самым Вы оставляете больше время себе и семье! А это важнее!
Не дома уже с февраля :pensive: месяц назад приезжала в Киев на 2 недели ( без детей), не могла надышаться- такой родной воздух. Ходила по проспекту победы и улыбалась как сумасшедшая :grin: каждый день, каждый час скучаю по дому, но боюсь везти детей, такая я наседка-паникёрша :sleepy:
Блін , вже середина серпня , а я десь живу максимум в березні. Якось за часом геть не встигаю. І живу якось по стандарту з пн по пт, з роботи додому, з дому на роботу як зомбі. Дитина 2-й тиждень в селі, наче й час вільний є, всеодно як зомбі. Оце як побачила відео як росіяни тікають з Криму і плачуть аж настрій піднявся, ніколи не думала, що буду радіти ракетам.
Норм, на сколько это возможно на краю Харьковской области. Мама в оккупации и освобождена от квартиры(((( Недалеко от нее освободили село. Было страшно говорит((( Хочу на море, но не едем(((
Нашла силы и взялась решать накопившиеся за год проблемы...Вчера раз за этот год выехали с детьми отвлечься, найти положительный момент...
Я вдома вже місяць, багато всього звичайно змінилось, відкинули нас на багато років назад, та всі тримаються. Тут буваю знову рідко, дякую Кашалоту і всім, хто допоміг мені прийти тоді, в квітні, до тями. Чим займаюсь багато хто знає, роблю свій вклад в перемогу як можу, хоча часто і тапком попадають))) Ну то таке, все нормально.
P.S. картоплю викопали, врожай норм, я знаю вам дуже це цікаво)))
Додам ще що багато організацій ставлять на паузу виплати, сьогодні ЮНІСЕФ зупиняє прийом заявок, Єдність теж наче з вересня, тому хто ще не отримав нічого дуже раджу спішити хоч щось оформити, якщо маєте таку потребу.
Всім добра! Чекаємо перемогу і пришвидшуємо цей момент як можемо! Все буде Україна!
Дуже добре що незважаючи ні на що, тримаєтесь. Тут інакше ніяк.
Звісно, треба сподіватися на краще. Але
Так, крім того що багато організацій ставлять на паузу виплати, в країні закінчуються гроші для виплат на зп та пенсії, крах економіки, валюти немає, європа дає/ не дає 8 мільярдів, кажуть що потрібна подушка гарантій, на якийсь час відкладений дефолт, всі корпорації, які вклали свої гроші у виробництва, це підтвердили, бо в процесі домовленостей погодилися відстрочити.
Я не знаю, чи потрібно нам про це думати, чи про це наші міністри повинні думати, але факт залишається фактом.
Так що Ви правильно радите, поспішати з оформленням, поки хоч щось оформлюють и хоч щось виплачують.
JuliaSha 12 серпня 2022, 18:54
В глубоком отчаянии. Война с стране. Война в семье. Отобрали самое дорогое - сына.... Если бы не младший сын, не знаю, была бы я жива. Т.к. жить не хочется, хоть это и грех большой...
JuliaSha 12 серпня 2022, 20:18
Вот так. Стали сына подарками, обещаниями подкупать. Подговорили его уйти, мама моя ему устроила райскую жизнь, телефон сутками, ничего делать не надо, кружат его и дышат в попу. Рассказывают, что ему будет жизнь в шоколаде
JuliaSha 12 серпня 2022, 20:18
https://kashalot.com/ru/club/post-66319453/
JuliaSha 12 серпня 2022, 20:19
Это я уже от отчаяния пост создала
Katya_Barbaruk 12 серпня 2022, 19:12 16
А в мене тест позитивний. От сиджу, дивлюсь на нього, і взагалі емоцій ніяких. Як заторможена. Думаю, чи ще три штуки зробити, чи бігти на узі, чи на аналіз хгч. Ступор.
Katya_Barbaruk 13 серпня 2022, 11:03
Одна донечка поки що у мене. Думала, що на цьому і все)
panya 13 серпня 2022, 12:59 1
Вам важко, але дві дитини в сім*ї це добре, по собі знаю, хотіла три, але не вийшло. Подумайте з чоловіком, здоровья і щастя вам.
Katya_Barbaruk 13 серпня 2022, 16:18
Дякую) вже трохи заспокоїлася
LuLuda 12 серпня 2022, 19:26
Работы много, это радует и в тоже время валит с ног.
qwerty77 12 серпня 2022, 19:28 2
Вроде бы живу ,но уже всё на пределе.Стараюсь ,как раньше ,заставляю себя все делать.А вот с понедельника ,как то расквасилась .ничего не могу,вернее не хочу ,просто всё ,всё равно ещё и погода способствует дожди ,мрачно как то.Дурацкие мысли лезут.То пыталась делать вид ,что всё хорошо ,а теперь даже не пытаюсь.Как то так....
Ksenya 12 серпня 2022, 20:13 22
Я знаю що ми переможемо. Просто треба дожити до цього часу. Наближати перемогу, працювати. Допомагати. Потім так святкувати
panya 13 серпня 2022, 13:06 1
О ні, звільнять обов*язково. Мені Мелітополь як рідне місто, там багато родичів, всі чекають наших і вірять у перемогу. Вам важко, але гоніть погані думки, переключайткся на на позитив, тоді позитив і буде. Тримайтеся, ми в вами.
tata140416 15 серпня 2022, 00:54
Да в Мелитополе так "хорошо", что хочется, как улитка забиться в свой домик и не видеть всего этого кошмара. Многие выехали, но пенсионеры почти остались в городе и многие уже поддерживают Россию. А обидней всего, что многие друзья и знакомые тоже стали обвинять в всем Украину-в городе нет газа,украинских лекарств и в этом виноваты националисты,которые сидят в правительстве. Но много адекватных людей, которые просто молчат и пытаются выжить.
tata140416 15 серпня 2022, 01:10 1
Старалась жить одним днем и мыслить позитивно, но видимо организм просто устал. Две недели не читала новости и пыталась уйти от действительности. Но это слабо помогает,когда каждую ночь или взрывы(рабатают наши ВСУ по их базам) или автоматные очереди.
Выезжать в неизвестность страшно,если сравнивать с другими городами,то у нас тихо. Еще и за полгода финансовую подушку всю потратила и с шестилетним ребенком даже не знаю,как смогу работать.У нас в городе работают садики и хоть и тревожно, но вынуждена ее туда водить.
Но внушаю себе,что это период надо пережить и нас освободят,пусть через полгода-год,но так будет
Iren_Irena 12 серпня 2022, 21:03 4
Живём дальше, радуем своих детей, заботимся о себе и своих близких, даём себе установку, что мы это переживём и выстоим, не теряем надежды что наши защитники выстоят и выживут, и вернутся все живые и невредимые, потому что они там а здесь мы, и мы их всех ждём и в них верим.
Перестаём сыпать проклятия, не отравляя тем самым свои души, а посылаем наверх, в тонкие материи, посыл с светом, с надеждой и верой, возводя таким посылом невидимый купол, чтобы он оберегал наши ЗСУ и всех нас соответственно.
Lemurchik 12 серпня 2022, 21:14 3
В мене вигорання у всіх планах. З кожного боку всім щось треба....дай, позич, зроби, привези, купи, виясни, владнай, допоможи, все розжуй і поклади в рот + робота + сім'я. .....Я одна, а всіх багато. Мабуть, завелику ношу на себе взяла. Зловила себе на думці, що ця гра в "добру тітку та подружку" завжди була для цих людей і залишається в одні ворота. Хочеться змінити номер і видалитись з всіх соц.сіток, де мене можна знайти. Ще й на роботі перевірка за перевіркою, скорочення по відділах, свої нюанси. Прийшла з роботи втомлена, розбита, було бажання розплакатись, щоб легше стало.....але так і не змогла з себе жодної сльози проронити, мабуть вже все, що могла на даний момент виплакала раніше. Впала на ліжко і заснула, щойно лиш проснулась з відчуттям пустоти всередині. Незнаю, як з цим боротись і як скинути з себе людей, які смокчуть твої сили і фінанси, але в голові пульсує голос самозбереження "ТРЕБА", не можливо людям все життя підтирати соплі, виріщувати проблеми і зичити(читай давати...) гроші. Пора скидати це з себе. Мабуть....я, як Скарлет, про це подумаю завтра.... :open_mouth::dash:
Lemurchik 13 серпня 2022, 15:05
Ви праві, потрібно працювати над собою. Дякую.
Natutka 14 серпня 2022, 09:54
Я научилась, чего и Вам искренне желаю! Иногда бывает, что умудряюсь опять на теже грабли, но сама себя уже контролю)
Сказав несколько НЕТ, тем самым Вы оставляете больше время себе и семье! А это важнее!
Lemurchik 14 серпня 2022, 10:51 1
Це правда, що забирається час у сім'ї, дякую вам. Треба рвати ці нездорові дружні відносини, де особа постійно тягне з тебе соки.
marivanka 12 серпня 2022, 21:53 2
Не дома уже с февраля :pensive: месяц назад приезжала в Киев на 2 недели ( без детей), не могла надышаться- такой родной воздух. Ходила по проспекту победы и улыбалась как сумасшедшая :grin: каждый день, каждый час скучаю по дому, но боюсь везти детей, такая я наседка-паникёрша :sleepy:
tanaka 12 серпня 2022, 22:01 7
Блін , вже середина серпня , а я десь живу максимум в березні. Якось за часом геть не встигаю. І живу якось по стандарту з пн по пт, з роботи додому, з дому на роботу як зомбі. Дитина 2-й тиждень в селі, наче й час вільний є, всеодно як зомбі. Оце як побачила відео як росіяни тікають з Криму і плачуть аж настрій піднявся, ніколи не думала, що буду радіти ракетам.
anastasia_n 12 серпня 2022, 22:09 3
Ох, я тоже обрадовалась ракетам в Крыму)
Marusya 12 серпня 2022, 23:23 2
Важко описати як.Просто живемо
Natutka 14 серпня 2022, 09:50
Норм, на сколько это возможно на краю Харьковской области. Мама в оккупации и освобождена от квартиры(((( Недалеко от нее освободили село. Было страшно говорит((( Хочу на море, но не едем(((
Нашла силы и взялась решать накопившиеся за год проблемы...Вчера раз за этот год выехали с детьми отвлечься, найти положительный момент...
Motlan 14 серпня 2022, 18:17 1
Я вдома вже місяць, багато всього звичайно змінилось, відкинули нас на багато років назад, та всі тримаються. Тут буваю знову рідко, дякую Кашалоту і всім, хто допоміг мені прийти тоді, в квітні, до тями. Чим займаюсь багато хто знає, роблю свій вклад в перемогу як можу, хоча часто і тапком попадають))) Ну то таке, все нормально.
P.S. картоплю викопали, врожай норм, я знаю вам дуже це цікаво)))
Додам ще що багато організацій ставлять на паузу виплати, сьогодні ЮНІСЕФ зупиняє прийом заявок, Єдність теж наче з вересня, тому хто ще не отримав нічого дуже раджу спішити хоч щось оформити, якщо маєте таку потребу.
Всім добра! Чекаємо перемогу і пришвидшуємо цей момент як можемо! Все буде Україна!
Iren_Irena 14 серпня 2022, 19:55 1
Дуже добре що незважаючи ні на що, тримаєтесь. Тут інакше ніяк.
Звісно, треба сподіватися на краще. Але
Так, крім того що багато організацій ставлять на паузу виплати, в країні закінчуються гроші для виплат на зп та пенсії, крах економіки, валюти немає, європа дає/ не дає 8 мільярдів, кажуть що потрібна подушка гарантій, на якийсь час відкладений дефолт, всі корпорації, які вклали свої гроші у виробництва, це підтвердили, бо в процесі домовленостей погодилися відстрочити.
Я не знаю, чи потрібно нам про це думати, чи про це наші міністри повинні думати, але факт залишається фактом.
Так що Ви правильно радите, поспішати з оформленням, поки хоч щось оформлюють и хоч щось виплачують.
Zhadana 17 серпня 2022, 09:37
Сьогодні побачила в новинах, що російські сволочі обстріляли мою альма-матер. Пригнічена