Я вдова...Уже как 74 дня..

72 коментарі

• Коментар видалено

• Elenn 7 червня 2022, 01:13 71

  Я не знаю, що сказати...
  Просто хочу якось Вас підтримати, обійняти...

• teddi 7 червня 2022, 01:28 3

  Дуже вам співчуваю
  Кажуть час лікує, але тому хто не пережив той біль певно тяжко вас зрозуміти.
  Моя знайома втратила чоловіка ще до війни, ДТП їхали після відпочинку закордоном і недоїхали додому якихось 50 км, двоє малих дітей і вона живі, а його не стало, молодого хлопця.
  Вона багато читає, працює, вчиться але вона в рідному місті. Вам в рази тяжче, якщо є фінансова можливість відволікайтесь мандрами або може йдіть вчитися...

• Irina16 7 червня 2022, 01:47 2

  ляля маленька, важко((((

• juliashubina86 8 червня 2022, 23:38

  Не можу,мала з діагнозом...але під питанням і поки працюєм над цим.

• Yuliya__ 7 червня 2022, 01:40 79

  Господи, какой кошмар Сколько же ещё наших ребят....Отцы, мужья, сыновья, братья. У меня нет слов, даже мысли периодически пропадают. Вы, жена Героя. Ваш муж дал шанс жить нам всем. Земной уклон и Слава Героям

Попередній 1 коментар
• juliashubina86 7 червня 2022, 08:41

  @Yuliya__ Я тоже с богом отношения свои закрыла.

• Yuliya__ 7 червня 2022, 09:04 3

  @juliashubina86 Понимаю вас

• Bulka 7 червня 2022, 11:20 11

  @Yuliya__ Я вчера вышла на работу и увидела сотрудницу. Меня не отпускала мысль, что с ней что-то не так, хотя вроде и макияж, и причёска, по работе всё чётко… потом поговорили и выяснилось, что муж ушёл воевать, на днях ранило, вот везут санитарным поездом… очень чётко вы подметили: пока он там она не живет, а просто дышит.

• Irina16 7 червня 2022, 01:46 53

  я плачу.
  не знаю, як підтримати якимись словами. хочеться Вас обійняти
  дякую Вашому герою і ще сотням інших полегдих хлопців і дівчат, що вберегли наше небо.
  після дописів, як Ваш, розумієш, що все те буденне - така фігня, насправді.

• Toritoys 7 червня 2022, 01:47 40

  Біль мине. Але потрібен час. Багато часу. Вас врятують діти. Ви в них одна тепер за батька і за маму. Їм теж важко. Підтримуйте їх, а вони розрадять вас.
  Співчуваю! Безмежно вдячна Вашому чоловіку за оборону Києва!!! Ціною свого життя він рятував мільйони інших життів:pray: Героям Слава!!!

• Grsvetlana1967 7 червня 2022, 06:47 21

  Дуже вам співчуваю і дуже хочу вас обійняти.
  Низький уклін вашому чоловікові,вам, діткам та батькам.
  У моєї подруги загинув теж чоловік,залишилось двоє дітей підлітків, дівчинка інвалід.
  Та потрібно жити і ставити на ноги дітей, жити в пам'ять про чоловіка. Він загинув як герой, щоб ви з дітками жили у вільній країні. Тримайтеся ради діток і ради себе. Ви дуже потрібні діткам і батькам. :disappointed_relieved::disappointed_relieved::disappointed_relieved:

• LydMilka 7 червня 2022, 06:52 18

  Боже, який жах((( так боляче читати такі повідомлення(((
  Прийміть мої глибокі співчуття...Дай Бог Вам сил пережити цю страшну втрату...Ви мусите триматися заради діточок, заради їх майбутнього!
  Низький уклін Вашому чоловіку, справжньому Герою! Завдяки героїзму таких людей врятовано мільйони інших життів!

• Odessitka 7 червня 2022, 07:02 11

  Я плачу вместе с вами.Жалко наших людей,сердце болит за каждого . Обнимаю вас мысленно,если чем-то могу помочь-пишите!

• Likiya 7 червня 2022, 07:31 11

  Слава герою та низький уклін!

• Dastish 7 червня 2022, 08:02 6

  светлая память вашему супругу!!! низкий поклон Вам за мужа!!! крепко обнимаю!!!

• Lalla 7 червня 2022, 08:14 9

  Сердце сжалось,читая этот пост:cry:
  Очень Вам сочувствую!
  Боль со временем притупляется,я это знаю...
  Держитесь,Вам есть ради кого жить! Ваш муж настоящий мужчина,низкий поклон!:blue_heart::yellow_heart:

• panya 7 червня 2022, 08:45 26

  Я дуже вам співчуваю. Горе безмежне. Я пройшла цей шлях, але це задовго до війни. Тоді жити не хотілось і взагалі нічого не хотілось. Я і двоє дітей. Я жила тупо, тупо ходила на роботу, там відсиджувала свій час, зовсім запустила дітей, зовсім ними не цікавилась, ось тоді моя дочка і влізла в халепу. Я два роки невідомо чим хворіла, ходила по лікарям, а мені всі казали, що допомогти ви можете тільки собі сама. Це було незрозуміло і дико. Я лежала у лікарні в відділенні неврозов, допомагало мало. Так пройшло два роки. І прийшов час коли я дійсно зрозуміла, що я живу як трава, що допологти собі вилізти з тої прірви куди я скотилася, я можу тільки сама. Дійшло. Я перестала думати про минуле, прямо заборонила собі думати про "що було і що трапилося" і тільки тоді стала потихеньку вилазити на світ божий. Дуже вам співчуваю, але і застерігаю, не лізьте в прірву депресії, це дорога в один кінець. Можна погорювати, поплакати, поридати, але НЕ МОЖНА це робити весь час, психіка не витримає і ви загубите своє життя і життя ваших дітей. Ось і підійшли до головного. У вас є діти, вони потребуюсь вашої уваги і турботи. Не тільки приготувати їжу і випрати одежу, потрібен інтерес їхнім життям, спілкування кожного дня. Прошу вас, на своєму досвіді, не горюйте довго, вже не можна щось змінити, треба змиритися зі смертю, її не можна подолати, або змінити щось, тільки змиритися і відпустити чоловіка на небеса, любити його, але відпустити. Потрібен час на це розуміння і докладати душевних сил на на це розуміння. Полегшення прийде, але не відразу, а поки треба жити, любити своїх дітей і саме життя теж. Держіться, не впадайте у відчай, дайте собі трохи часу на горювання, але трохи, не все подальше життя. Бажаю вам сил і мужності.

• juliashubina86 7 червня 2022, 09:02 2

  Просто ПОЧЕМУ ?????:sob::sob::sob::sob:
  Мы учились жить друг с другом 7 лет.
  Познакомились в 15 году,он воевал тогда в ПС,потом в мае 15 года мы встретились...и с тех пор закрутилось.Он младше меня был на 8 лет,но очень мудрый с правильными взглядами как для 21 летнего...с очень сложным характером,но мы учились....
  В 17 году его сильно ранили,8 мая.На тот момент мы разошлись,но как только я узнала,сразу примчалась к нему в Одессу.Он весь в трубках с собранной по частям рукой,неделя комы,все органы были измолоты...Потом инвалидность 2 группы,его депрессия в связи с этим,с тем,что он не станет офицером.И единственная надежда на то,что у нас будет ребенок и он будет жить дальше.10 месяцев в работы над этим..И помню,что мне на Благовещенье приснился сон,что я достала из штанов результат узи по беременности и отдала ему в руки.Через неделю у меня был положительный тест..и он плакал.Я думала,что это знала какой-то,шутя называла себя девой Марией.И началась его опека надо мной,ходили везде вместе по всем врачам и УЗД,он переживал...Он на 7 месяце, после того как начитался про роды,просил у меня прощения за то,что на такие муки меня обрекает.
  А я чувствовала себя в надёжных руках,у меня был тыл,у меня была гора.Он нас оберегая и готов был рвать как тигр,любого кто обидит его девочек.
  Он был хорошим отцом,я бы даже сказала,просто замечательным.Он мог сидеть с ней дома неделями,пока я на работе и кормить и гулять ,играть,купать.Он пылинки с нее сдувал...Я так рада была,что хоть эта левша девочка вырастит и у нее будет папа,он мечтал что он ее поведёт к алтарю,как мы с ним будем доживать старость,на красном кабриолете кататься и пить коктейли)
  И все рухнуло....Просто ,тупо,всё!!!
  Я приехала к нему на 40 дней,за 3 недели там выросло 23 новые могилы...и они растут и растут...
  Он не любил Киев,все хотел где-то в области дом и туда уехать.А в итоге погиб за этот город и в нем же был и похоронен ибо нельзя было его вести домой из-за обстрелов.
  Прочтите,что я все это пишу.мее так немного легче.
  Я дико боюсь того момента,когда высунут головы те,кто потом будет говорит,что "мы их туда не посылали",кто будкт рассказывать о выплатах и деньгах.И я бы с удовольствием отдала бы все на свете,если бы у меня был ЖИВОЙ МУЖ!!!!!
  Я начинаю цепляться за все темы,связанные с посторонним миром,какие то карты,гадания...
  Мне все это всю жизнь казалось полным бредом,а сейчас как дура...

Попередніх 5 коментарів
• Irina16 7 червня 2022, 11:53

  @Bulka 100%

• Elenn 7 червня 2022, 22:31

  @Bulka 100%

• juliashubina86 8 червня 2022, 13:38

  @panya Да я не хожу к гадалке,читаю весь этот бред в который раньше не верила,ищу хоть какую-то ниточку,будь то правда.Сама же понимаю,что это бред...
  На Кондратюка...там мужа оперировали после ранения,там и умер...Не пойду.
  Я нашла психотерапевта,договорились общаться раз в 5 дней пока.

• Коментар видалено

• Nana8 7 червня 2022, 10:17 3

  Плачу вместе с вами... сколько боли... одни маты в голове...

• ElenaPre 7 червня 2022, 10:40 8

  Очень хочется вас поддержать, слова не подбираются... Очень сочувствую вам..

• makaron 7 червня 2022, 11:49 2

  Я уже 10 месяцев в таком состоянии, двое детей сейчас 6.6 и 3.10 лет.... Мне уже 36. Боль не проходит, легче не стало(( полгода жила в аду, мысли меня уносили в такие вихри, просто жить не хотела. А потом 24 февраля и я от страха сама с детьми уехала 2000 км от дома, нашего уютного гнездышка, где все с любовью(( а ещё сны... Это моя параллельная реальность

• juliashubina86 7 червня 2022, 13:11

  Я почти не плачу уже недели как 3,но каждый раз засыпая жду его и он приходит.Чаще где-то просто мельком,иногда разговариваем.И мне кажется,что живу я только во сне.

• makaron 7 червня 2022, 14:46 1

  @juliashubina86 Мне понравился фильм Я начало, верю в такое

• juliashubina86 7 червня 2022, 21:18

  @makaron Посмотрю,спасибо.

• Nastya72 7 червня 2022, 13:25 6

  я обнимаю вас, спасибо вашему мужу за борьбу и отвагу.
  Плачьте, кричите, не сдерживайтесь. Если есть возможность одной выйти куда-то в уединенное место- прокричитесь, прорыдайте в голос.

• Malvina 7 червня 2022, 14:08 16

  Пишите здесь. Пишите как можно чаще все, что на душе, на сердце.
  Мне кажется, выговариваясь, будет хоть на капельку легче.
  И все время что-то делайте. Старайтесь занимать и голову и руки.