Хочу розповісти про свого дідуся, якому в цьому році було 85 років. Він провів дитинство у дуже важкі часи - голод, війна, знову голод...
Дідусь у зимові вечори почав нотувати спогади і я допомогла надрукувати 4 збірники, дідусь був щасливим і роздавав всім односельчанам.
"Прізвище Семенюк нашій родині «присвоїли» після революції 1917 року. До цього часу ми мали прізвище Вернигора - це були здорові люди козацького походження, як і більшість петрашівчан. Мій дід Семенюк (Вернигора) Созон був великим майстром по дереву, що дуже цінувалося в селі. Він займався будівельними роботами, виготовляв вози, сани і все, що необхідно для сільськогосподарських потреб. Мав талант виготовляти музичні інструменти - сопілку, балалайку, цимбали. Досконало грав на них і добре співав.Все це неабияк пригодилося моєму дідові, коли він у 1912 році поїхав на заробітки до Аргентини. Спочатку господарі взяли його обробляти баштан, а коли побачили, що він виготовив балалайку і цимбали, вправно грає на них і співає, то відправили на фабрику музичних інструментів. Два роки дід Созон працював в столиці Аргентини, а потім вирушив в Петрашівку забрати до себе сім’ю. Та в 1914 році розпочалася Перша світова війна і дідові не вдалося повернутись за кордон.Батько мій, Семенюк Лука Созонович, перейняв від мого діда майстерність по дереву; він також вмів виготовляти музичні інструменти, грав на них і співав разом із дружиною Параскою Сидорівною українські народні пісні та пісні на слова Т.Шевченка. Займався батько і бджолярством.Росло нас у сім’ї четверо - три брати і сестра. В родині була зразкова дисципліна, батьки наполягали, щоб ми вчилися читати і писати ще до відвідування школи. Довгими зимовими вечорами мама вголос читала нам книжки, батько часто брав балалайку чи сопілку, грав, а ми танцювали та співали. Всі ми (хлопці) засвоїли столярну справу, а я з ранніх років полюбив роботу на пасіці, і до цих пір займаюся і столярною роботою і бджільництвом.В 1951 році мене призвали в армію. На той час я мав середню освіту і спеціальність залізничника, мав досвід роботи з колективом. Тому мене направили на навчання у школу молодших командирів. По закінченню школи мені присвоїли звання сержанта і посаду командира танку.
За неповних чотири роки служби в армії пройшов шлях від командира танку до командира взводу і старшини роти, був беззмінним секретарем комсомольської організації. Після демобілізації приїхав у рідне село Петрашівку. Працював учителем трудового навчання у місцевій школі, головою села, секретарем парторганізації. Маю спеціальність агронома та багато спеціальностей «для села і для життя». Та найбільше ціную вміння і навички столяра і пасічника, що перейняв від своїх батька і діда.Вийшов на пенсію в 60 років з трудовим стажем 48 років.Маю державні нагороди і грамоти.Разом із дружиною Олександрою Юхимівною (колишньою учителькою місцевої школи) виростив двох дочок. Маю дві онуки і правнука. Мої найбільші здобутки і винагороди - це моя родина - від прадавнього коріння до нинішнього молодого покоління."
Дідусь все життя займається бджолярством, сміється, що бджоли дарують довголіття і здоров"я.
Sanechka 5 грудня 2016, 19:49 1
Какой хороший дедушка! Здоровья громадного ему)
NomadY 5 грудня 2016, 19:51
дякую) він - найкращий, справжній мужчина)
Julka 5 грудня 2016, 19:52
Згадала про свого дідуся. І бджоли його....Доля також у нього нелегка. На жаль, давно вже його нема, але світлі і теплі спогади будуть зі мною поки житиму...
Julka 5 грудня 2016, 19:54
Ви молодець, пам*ять про свій рід - поважна справа
NomadY 5 грудня 2016, 21:46
поки бабуся була жива, ми з нею родове дерево склали, всіх кого пам"ятала, дуже цікаво
Svetochka13 5 грудня 2016, 19:53
Нехай здоровий буде Ваш дідусь! Тепло на душі від таких історій. Моїй бабусі виповнилося 92 роки. В 40 років будучи самотньою родила доньку (мою маму). Й дочекалася правнучки.
NomadY 5 грудня 2016, 21:47
в дідуся уже два правнуки і обидва Дімки) здоров"я Вашій бабусі!
lolatiny 5 грудня 2016, 20:00 1
Дякую за розповідь, згадала свого дідуся, який і торти пік и одяг шив, трави збирав і до останніх днів був при розумі та пам"яті, прожив 97 років. Трудився щодня як бджілка.
Многая літа дідусеві! Бережіть його!
NomadY 5 грудня 2016, 21:48
Дякую! дуже роботящий, він ще і столяр чудовий, таких чоловіків зараз одиниці
Malinka_orijinal 5 грудня 2016, 20:05
Очень люблю такие истории. Здоровья и долголетия вашему дедушке.
NomadY 5 грудня 2016, 21:48
дякую! я люблю теж слухати його спогади
LuLuda 5 грудня 2016, 20:23
Как трогательно...
Всего самого хорошего Вашему дедушке и Вам!
NomadY 5 грудня 2016, 21:48
Дякую!
Mrinskaya_Mariia 5 грудня 2016, 20:29
Здоровья вашему дедуле ! Моей бабушке сейчас 94.
NomadY 5 грудня 2016, 21:49
дякую! Вашій бабусі теж міцного здоров"я
Helen 5 грудня 2016, 20:32
Здоровья вашему дедушке.
Моему деду сегодня 85 исполнилось. Он гордость нашей семьи
NomadY 5 грудня 2016, 21:49
Дякую! Передавайте Вашому вітання і найкращі побажання з Вінничини)
Helen 5 грудня 2016, 22:03
Спасибо огромное! Так важно знать и помнить свои корни. Это предает силу в жизни.
Спасибо за такую теплую тему
NomadY 6 грудня 2016, 00:22
і Вам спасибі за такі слова
Mama_Alisu 5 грудня 2016, 22:09
Дякую за тему, згадала свого дідуся, нажаль його вже нема, але я завжди пам'ятаю і дуже люблю...ще в університеті брала в нього інтерв'ю про наш рід) Важливо знати про себе, бо колись і ми станем історією, або просто зникнем...а хотілося б пожити хоча б в пам'яті роду!
NomadY 6 грудня 2016, 00:22
ми вже будем зовсім іншими) а вони як казкові
Nurka 5 грудня 2016, 22:57
Как Вам повезло!!! Здоровья ему!!Я так за своими скучаю, часто вспоминаю!!!
NomadY 6 грудня 2016, 00:21
я за бабусею дуже сумую, дуже важкий був рік, розлучилась з чоловіком, померла бабуся, втратила дитину...
Nurka 6 грудня 2016, 07:52
Ого, соболезную Вашей утрате, это для меня самое страшное что может произойти!