Я уехала из Украины, три недели назад. Со мной трое детей. Старший сын 19лет остался дома. Я из Житомирской области. Обстрелов у нас не было, но оны были за 40км от нас. У нас звучали сырены плохо 10раз за сутки, поначалу спускались в подвал, а потом... Но младший сын, очень пугался, это и подтолкнуло меня к отьезду.
Я сейчас в Дании. Сюда попала, если кратко сказать,чисто случайно. Нас к себе взяла датская семья. Женщина тоже с 3 .детьми.Они очень хорошо к нам относятся. Во всех вопросах она мне помогает.
Дания очень интересная страна, тут свои законы, свой менталитет. Она очень отличается от нашей страны... Мне в этом году 40...Я не владею английским языком, у меня нет такой професии, которая мне б тут помогла. У меня пед образование, я учитель младших классов, который уже 10лет не работает. На Украине был небольшой бизнес, магазин автотоваров. На учительскую зарплату, я не тянула 4 детей.
Здесь мне светит, в лучшем случае, работа по уборке... И то нужно пройти курсы и выучить английский.
Вопрос вот в чем... У детей появилась возможность пойти сдесь в школу и выучить языки. Здесь им интересно. Дания дала разрешение на 2года проживания. Как раз, я думаю они могут смогут выучить язык.
Но... Я хочу домой!!! Я каждый день плачу.Дома у меня родители и старший сын... Я без знания языка чувствую себя человеком 3 сорта. Когда собирали детей в школу, наша данка им купила ланч боксы и бутылки для воды, пеналы. Я предложила ей деньги, но она отказалась. А я всю жизнь привыкла за себя и своих детей платить сама. Мне хотелось возле кассы провалится под землю...
Так вот... Терпеть пока ради детей, переламывая себя или всё таки, если всё стихнет, ехать домой?
Всё как то сумбурно написано, но думаю основные мысли понятны.
Я знаю здесь есть девочки, которые дают дельные советы. Буду очень благодарна.
Lepestok 2 квітня 2022, 22:56 1
Десь тиждень тому читала, що.Данія заявила, що після закінчення війни українці мають їхати відбудовувати свою країну, і Данія буде максимально цьому сприяти. Тобто, українці матимуть виїжджати. А як там насправді, на який термін вони оформляють прихисток/біженство, я не знаю.
Lamoda2012 2 квітня 2022, 22:56
Посмотрите, возможно в Дании как и в Англии есть волонтерский пункты( в библиотеку, может ещё куда то), там как бы на благотворительных началах и язык подучите и в каждой стране есть украинская диаспора, привыкните. Дети за пол года будут знать и датский и английский на уровне корреного населения. Вам просто не хватает нашего родного языка, нашего быта. Через полгода будете ещё больше хотеть вернутся, возможно даже вернётесь, но пробыв пару месяцев на Украине захотите назад в Данию и обоснуетесь уже там. Судя из текста поста Вы одиночка, или муж тоже остался на Украине? Если без мужа, то ищите в Дании волонтерские пункты (работайте для души), детей в школу(может в школе есть работа волонтером по уборке или в библиотеку, может частный детский сад или др.), У Вас все же есть пед.образование. найдете себя.
Dastish 3 квітня 2022, 07:21 1
пессимизм отставить))) все будет хорошо. обнимаю!!!
Sofisha 3 квітня 2022, 08:40
Спасибо, и вас обнимаю
Olya_la 3 квітня 2022, 09:04
Вы знаете, бывает по всякому, тем более, старший у вас почти взрослый.
O_L_Y_A_ 2 квітня 2022, 23:37
Понимаю вас, но пока сидеть раз выехали уже. Сама такая же. Домой дико хочу, но страшно там очень. Ждём победы и возможности вернуться домой
ElenaKabl 2 квітня 2022, 23:57
Мне очень нравится, что пишет по всем этим вопросам
https://instagram.com/bezdomnie.ua?utm_medium=copy_link
Здесь и про синдром беженца и про то, что 70% выехавших не возвращаются домой (плохо это или хорошо никто не скажет)...
Solovjova 3 квітня 2022, 06:00 3
Домой вернутся практически все, закон прописан так, что по окончанию войны, возможности остаться нету!
SoMarya 3 квітня 2022, 07:19 1
Сидите пока. Потом вас и так выпрут из страны
NEMO1 3 квітня 2022, 08:00 2
Раза три прочла Ваш текст, но так и не поняла Ваших терзаний
Если Вы так сильно хотите домой, то едьте, как все закончится, кто Вас там силой держит?
Зачем сидеть там 2 года, если, допустим, в Украину можно будет вернуться через месяц?
iryna_b 3 квітня 2022, 10:42 1
Ради детей хочет терпеть и жить там. Типа пожертвовать собой ради будущего детей. Детям нравится в Дании
Olga_Gris 3 квітня 2022, 08:15 1
Привіт, сестра! Я теж в Данії. Живемо в Есбії, перед тим кілька днів жили на острові Фано. Маю кілька думок,але не дуже з часом, краще поспілкуємось телефоном.
Сюди нас привіз чоловік . Ми всі виїхали, як багатодітні. І він, і старша дочка розмовляють англійською, і дивляться на ситуацію оптимістично. Середня дочка сумує за друзями (13 р), школою. Найменшій 5, для неї це як мандрівка.
Моя англійська - це рівень 5-7 класу((
Якісь речення ще можу сказати, а зрозуміти відповідь - майже ні. Крім того, маю порушення слуху з дитинства. Але ми тримаємося разом.
Наші плюси . В Україні зараз немає безпечного місця. Діти побачать Європу, а це неабиякий стимул для досягнень. Діти адаптуються. Ви - навчитеся приймати допомогу і дивитися спокійніше на життя. Вірю, що все налагодиттся, тут добрі люди, які щиро допомагають, і безпечне, чисте місце.
Так, не чути вибухи і спати ночами а не бігати в підвали - це дорого коштує, за це ми платимо невизначеністю і залежністю від обставин. Але це поки що
Olga_Gris 3 квітня 2022, 08:30
От ви пишете, що насилу прийняли допомогу. Нам датчани затарили холодильник. Віддали купу одягу (запитали, певно, своїх знайомих). За свої гроші хазяйка будинку на острові Фано купила мені куртку, дітям білизну. Нам дали безкоштовно де пожити, дали кухонне начиння, пригощають дітей цукерками, навіть у магазині. І слава Богу. Я їм дуже вдячна, гріх унивати. Але і по дорозі нам допомагали безліч разів: волонтери в Польщі, Німеччині... Повантажити, сісти на поїзд, перейти на інший поїзд, із ночівлею в центрах, готелях... Весь світ підтримує українців, так як розуміє, що люди втратили дім. І такі як ми - впевнена, що зможемо теж колись допомогти іншим
Sofisha 3 квітня 2022, 08:38 2
Дякую, ви вселяється в мене оптимізм:blush:
Olga_Gris 3 квітня 2022, 08:42 1
Всі переживання у вас в голові. Допомагають - просто будьте вдячні, люди не останні гроші віддають, а вам потрібні ресурси, на дітей. Адекватно приймати допомогу - це теж психологічне вміння! (Яке у нас чомусь таврують).Перекладач Гугл вам допоможе сформулювати думку. І не такі вже датчани відмінні від нас - вони слов'яни, почитайте про них для самозаспокоєння))
Мені здається, ви плачете більше не від сорому, а від розділення з рідними... Але це - тимчасово. А поки що живіть сьогоднішнім днем
natali111 3 квітня 2022, 09:03
Сидите пока там, тут ещё не закончено, неизвестно что ещё нас тут ждет. У вас малые дети, и раз вы уже уехали, то будет глупо сейчас возвращаться. Поэтому намотали сопли на кулак и просто делайте то что пока нужно делать. Помогайте по хозяйству, занимайтесь детьми и учите по возможности англ.язык, он вам в любом случае не помешает. Ломать себя не надо, в жертву приносить тоже - не оценят это 100%. Сейчас такие дети, всё что для них делаешь, принимают что так и должно быть и что ты им по гроб обьязан. Но они у вас уже есть )), и вы таки обьязаны о них думать и заботится)). Найдите там для себя какое то занятие которое будет вас радовать, может рукоделие какое то или что то другое. И думайте о том, что вы сейчас далеко не в самой худшей ситуации в отличии от некоторых соотечественников которые находятся здесь, в Украине.
Chohot 3 квітня 2022, 09:04
Если детям там хорошо переборите себя. Давайте будем реалистами. Я всей душой за Украину,но что нас ждёт дальше???? Я бы уже давно уехала,но мои дети категорически против.
Olga_Shoymar 3 квітня 2022, 11:28
У вас дома еще не безопасно, по этому еще какое-то время лучше побыть там. Пообещайте себе вернутся к этому вопросу, например, через месяц.
За это время можно найти новые знакомства, показать детям прелести европейской жизни, чтобы у них был стимул учить языки и т д. Найдите плюс в пребывании там. + за синдром беженца почитайте
Olushka 3 квітня 2022, 12:59 1
Моя знайома з чоловіком працюють на свинофермі в Данії. Вона колишній держслужбовець, він працівник ГЕС. Спілкуються англійською. Ви ще молода жінка, підтягуйте мову і вперед. Макдональдс, склади, кафе. Поки чекаєте на повернення, маєте жити! Хтозна, скільки часу займе встановлення миру в Україні. Сльозами не допоможете ні собі, ні дітям.
Gali4ka 3 квітня 2022, 14:13 1
Я чудово вас розумію, в такому самому стані як і ви тільки в Німеччині. Син пішов в німецьку школу, я в понеділок піду на мовні курси. Я чекаю закінчення війну і хочу додому і буду повертатися. А поки є тут можливості з школою, допомогою чому б і не скористатися. І ви так само використовуйте всі можливості, які зараз є, а як все незабаром скінчиться всі ПОБІЖИМО ДОДОМУ, де нас обов’язково чекають:blue_heart::yellow_heart:
Коментар видалено