Чесно, перший пост про маму, який змусив пустити сльозу, це в топовій темі про втрату мами...В мене мати "кукушка", її так називають всі родичі, вона викинула мене в 6 років до своєї мами з ознаками нездорового глузду ( мати прекрасно знала, що в моєї бабусі хвороба, це медично доказано, з нею жити небезпечно для психічного здоров'я, по цій причині мама там і не живе давно).Я дуже часто задумувалась хто ж моя мама в моєму житті, яку роль грає?...Спочатку вона пропонувала мені пожити пів року в Києві, переїхавжи до її батьків (мені довелось їхати з далекої півночі Росії), а там вона б мала по плану приєднатись... але вона так обіцяла 5 років, потім зїжджала з теми... за 18років так і не переїхала! Я в 10-15 років, будучи вже не такою наївною, більш-менш розуміючою, пропонувала купу планів, які зараз були б дуже доречні (переїхати до нас з бабусею та дідусем, купити окрему квартиру замість тої, що в РФ, переїхати туди мені, щоб з нею бути...), але всі можливі спроби були зараховані як поразка, бо вся особлива моя роль в житті, на думку мами - перешкоджати розвитку та влаштовуванню особистого життя моєї мами, як вона пояснювала відсутність бажання переїзду(грубо кажучи, але напряму так і є).
ЗАРАЗ мен 24 роки, я живу окремо від бабусі з дідусем, живу з коханим чоловіком та донею на зйомній квартирі, не контактую практично з мамою(яка лишається досі в РФ), мама моя не мала жодних шлюбів та інших дітей за весь це час, бо я їй досі ЗАВАЖАЮ влаштовувати своє особисте життя(на її думку). А мені весь це час так хотілось бачити саме МАМУ, що ви не повірите! Навіть, до переїзду, я хотіла її бачити! Бо я в дитсадочок ходила САМА! і з нього поверталась сама, розігрівала собі їжу як вміла, їла і лягала чекати, поки мама повернеться з прогулянки, роботи, корпоративу, від друзів і т.д.... МЕНЕ сварили вихователі за те, що мене не забирає мати, бо їм більше не було кому свої скарги виражати, моя мати в дитсадочку з моїх 2х років до 6років була всього шість разів. Із двох до чотирьох років мене водила бабуся, поки жила в Росії, потім вона поїхала і все, я стала різко самостійною! бо не було інших варіантів! І так, я досі не можу зрозуміти! Чому і як! Як мені її сприймати? Вона мене по документам лишила бомжем, нічого мені не піде в спадщину, бо вона змусила "примусово-добровільно" відписатись від частини власності над квартирою, що в Росії, взамін на оформлення всіх моїх документів в Україні, як громадянки України, але обіцянку стримала тільки я, мені ж ні в чому не намагались допомогти, тільки перешкоджали. Їй відверто пофік на мене, вона тільки іноді красується своїм типу прагненням бути бабусею - просить присилати їй фотки моєї доні. За 1.3 роки вона не бачила свою онучку в реальності, і не планує ще роки два.ЯК МЕНІ ДО НЕЇ ЗВЕРТАТИСЬ? ЯК МЕНІ ЇЇ СПРИЙМАТИ? ХТО ВОНА МЕНІ? Прошу допомогу залу(кашалоту)
Margoha 26 жовтня 2016, 02:00 1
Вы уже взрослый человек. Сведите на минимум все отношения...Вы ничего не добьетесь. Она такой , видимо, человек. Не дано ей чувство, под названием материнская любовь....
Margoha 26 жовтня 2016, 02:16
Я думаю, это детская обида/травма, Вам нужно ее простить и отпустить...
Kiro4ka 26 жовтня 2016, 02:25
В чому образа? Я би її із задоволенням пустила в своє життя, ОСОБЛИВО в підлітковий період,коли ще був шанс і я сама намагалась натякнути на хоча б дружбу..... Образи зараз нема вже, є тільки пусте місце і неясне визначення - як називати її? Бо всі, хто її знають кажуть, що вона ніхто, а хто не знає - судить зі сторони, що я погана доня,бо вважаю маму НІКИМ
Ahava 26 жовтня 2016, 02:25
Отпустить.но не простить.Я бы никогда не простила.Убить ее мало .Таких надо стрелять.
Sophia_125 26 жовтня 2016, 02:03 1
біологічна мати.
сил вам і щоб все у Вас було добре.
YaAlya 26 жовтня 2016, 07:46
Я так отца родного называла. Ему тоже было всю жизнь фиолетово, где я и что со мной. В 30 лет нашла его сама, созванивались. Конечно простила. Но назвать папой так и не смогла. Папой называю отчима, который заботился обо мне ( как мог)))
, воспитывал, обеспечивал и любил. Автор... Родители это те, кто родили, мама это самый близкий в мире человек ( так должно быть) получается, Вас нужно простить свою родительницу и не нести тяжкий груз в своей душе. Если мы не можем изменить ситуацию, то нужно изменить отношение к ней. Любая боль проходит, когда прощаешь и больше не ждешь. Не ждите от нее ни чего. Как например от случайного знакомого. И не нужно ни как ее назвать. Зачем давать имя тому, чего нет в Вашей жизни?
Malynka 26 жовтня 2016, 07:54
+++++++
Kiro4ka 26 жовтня 2016, 10:15
Про свого батька я взагалі мовчу... (((
Дякую... Простила давно, не можу тільки визначитись як сприймати
MarinaSand 26 жовтня 2016, 02:35
Кирочка, а зачевам такая мать? Вы растрачиваете себя на выяснение отношений и на режим ожидания, но люди не меняются. Живите и наслаждайтесь жизнью,тем более у вас есть дочь! Будьте для нее хорошей мамой. А ваша мама потом одумается и еще будет требовать вашего внимания поиощи и считать, что вы ей ой как должны.
Kiro4ka 26 жовтня 2016, 02:39
Дякую на доброму слові. Я ніколи своїй доні не влаштую подібного. Але тут питання в тому - ким вважати цю особу? Як її називати, як ставитись, відноситись?
Бо, наче, як мене виховали, то маю з великою повагою, добротою, радістю та відданістю... Але то ж має йти від чистого серця, а там на місці мами просто пусто(((
Pon4ik 26 жовтня 2016, 03:37 2
Ваша мама, видимо, унаследовала нездоровую психику от вашей бабушки. Все. Это больной человек.
Вам нужно справится с обидой, которая, очевидно, отравляет вам жизнь. Есть масса приёмов, о которых можно прочесть онлайн. Это нужно сделать обязательно, так как ваша мама до сих пор отравляет вам жизнь, а вы должны быть счастливы! И будете.
Kiro4ka 26 жовтня 2016, 10:18
Можливо, хоча по зовнішнім ознакам не була хвора, коли бачила її останній раз. Це б було реальним поясненням.
Тут не зовсім образа. Просто інколи хочеться відчути як це коли є мама
Valery_19 26 жовтня 2016, 05:21
Здається Ви не були бажаною дитиною((
Kiro4ka 26 жовтня 2016, 10:19
Так і є. Тільки відповідальність за дитину ніхто не відміняв(
Anonym 26 жовтня 2016, 06:52
Автор, она Ваша мама и точка. Никто не знает почему она так себя ведет, может психичечки не совсем здорова, но в любом случае она остается Вашей матерью. Вот такая мама какая есть. Вы можете общаться, можете не общаться, но Вам надо ее простить. Эти обиды Вам будут отравлять вашу жизнь, отношения с Вашим мужем.
Kiro4ka 26 жовтня 2016, 10:22
Anonym, нема у нас в родині такого. І як можна вимагати "бути мамою" свого чоловіка?)
Anonym 26 жовтня 2016, 12:29
Я не писала, что вы будете требовать быть мамой. Вы будете требовать от мужа "родительской" любви, внимания и опеки.
Kiro4ka 26 жовтня 2016, 12:32
Аа...ну так і є, тільки не вимагаю, а він сам дає )))
Він мені і за коханого чоловіка, і за тата, і за брата... Короче мені його вистачає)
Xadijka 26 жовтня 2016, 07:59
желаю вам счастья. Вы заслужили.
Parmezana 26 жовтня 2016, 07:59 2
Кирочка, сопереживаю Вам. Прпытайтесь Ее простить. Вот бывает такой парадокс, что мать не умеет, не знает как любить ребёнка. Я думаю с мужчинами у неё такая же беда. Тем более если Ее мама, Ваша бабушка, в силу здоровья не могла дать ей материнской любви. Возможно, она в слезах засыпая во сне и видит себя счастливой мамой и женой, а может ей плохо от одиночества, зная, что у неё есть вы. А вот как с вами общаться со всеми она понять не может.
Подарите доме детство, проживите его вместе с Вашей малышкой, пусть Вам муж компенсирует тот недостаток любви. У Вас есть мама, но у неё могут быть свои детские обиды и своя беда.
Коментар видалено
Kiro4ka 26 жовтня 2016, 10:24
Та мене сама спадщина взагалі не хвилює,в мене буде своє. Мені сам факт не подобається - була домовленість, я виконала, вона ні, ще й перешкоджає.
irina_julia 26 жовтня 2016, 08:42
Вам это хорошая,но горькая наука.Теперь вы знаете,как деток воспитывать,и я уверенна,что вы отличная мама!
Kiro4ka 26 жовтня 2016, 10:25
Дякую. Так, не кину свою бурумпуську!) і батька її не буду лишати
LesyaBoyarka 26 жовтня 2016, 08:46 1
Мою невестку в 4,5 года так родители привезли к дедушке и бабушке на время подить, да так и оставили у них навсегда.Когда она уже стала взрослой, вышла замуж , родила сына , ей захотелось поделиться радостью с мамой-она отправила ей фотографии, написала письмо, а в ответ тишина. Так ещё десяток лет прошёл, а потом мамА и папА(они, к тому времени уже были в разводе)начали объявляться по телефону, у них начались проблеммы со здоровьем, финансами и они вспомнили о дочери! так мама ещё и начала поливать грязью дедушку и бабушку, что видеться не давали , и дескать, прятали её от матери! а я вот не понимаю, как можно спрятать ребёнка от матери, которая хочет его видеть? тем более, девочка ж в заперти не сидела.Вообщем, начались ночные звонки и невестка вынуждена была сменить номер телефона, а то посыпались обвинения, что она не благодарная дочь и т.д. Мы эту тему стараемся в их семье не поднимать, потому, что я знаю, что невестка и к психологу обращалась по этому поводу
Kiro4ka 26 жовтня 2016, 10:26
От я трохи таки переживаю за можливість таких дзвінків
Коментар видалено
Коментар видалено
Kiro4ka 26 жовтня 2016, 10:28 1
Так, це дійсно у Вас МАМА з великої літери! Поважаю таких. І сама мрію про всиновлення, тільки треба фінансово піднятись трохи
Ksena 26 жовтня 2016, 09:50
Она Вам - биологическая мать и не более. Скажите ей спасибо, что дала Вам жизнь и живите! Вы ее не исправите, любовью она ни к Вам, ни к Вашим детям не воспылает((( Нужно это просто принять и не искать причину в себе! Вы ни в чем не виноваты! Почитайте статью в моей теме https://kashalot.com/club/post-4522749/
Allohka 26 жовтня 2016, 09:54
Сочувствую и понимаю Вас...У меня такой папа, только ещё похлеще будет.Потребитель и не более того.Всё детство издевался с меня и мамы, а теперь ещё и 15 лет уже приходится его " содержать".Порой сижу и думаю, для чего оно на свете существует, от мурашки и то польза, а он только потребитель, пользы никакой от него ни обществу и вообще ни кому.Для меня он-это оно, не более того.
percimona 26 жовтня 2016, 10:32 1
Вы наивно хотите от неё того, что она дать вам не может и не хочет. Она вам никто, можете вообще с ней не общаться и сменить номер, если общение доставляет такую боль. Человек эгоист, да и ещё пытается во всех бедах обвинить вас вместо того, чтобы поднять ж и что-то сделать для себя, для вас. Вы ей не нужны и внучка тем более, отрежте уже эту мнимую пуповину
percimona 26 жовтня 2016, 10:35
Вы наивно хотите от неё того, что она дать вам не может и не хочет. Она вам никто, можете вообще с ней не общаться и сменить номер, если общение доставляет такую боль. Человек эгоист, да и ещё пытается во всех бедах обвинить вас вместо того, чтобы поднять ж и что-то сделать для себя, для вас. Вы ей не нужны и внучка тем более, отрежте уже эту мнимую пуповину
Kiro4ka 26 жовтня 2016, 10:42
Дякую. Мабуть, дійсно варто. Але поки що тримають бабуся з дідусем - ніяк не залишаться на одному місці, тому зв'язок доводиться тримати
Коментар видалено
Коментар видалено
Maryhanchik 26 жовтня 2016, 11:17
Никак не называйте, порвите все контакты, найдитр мама в свекрови
Tanya_mother_Sasha 26 жовтня 2016, 11:37
Я не психолог. Но мне кажется, что он вам нужен. На мой взгляд вам надо разорвать всяческие отношения с этой женщиной. Но пустое место обязательно кем-то заменить. Если у вас теплые отношения со свекровью, то она могла бы стать тем, кто восполнит утраченное. Так же у вас есть ребенок, направьте любовь и энергию на его воспитание. Возможно, если вы будете давать все, чего сами были лишены, ваши раны залечатся.
Valentina85 26 жовтня 2016, 15:26 2
Называйте её по имени и отчеству.