Дві і одна невідома. Моторошні оповідки

У цьому огляді не буде бузкових ведмедиків і рожевих єдинорогів (про це пізніше). І взагалі він досить несподіваний для мене, бо прочитані книги не того жанру, який зараз у пріоритеті. Тиждень видався тяжкий, тому для поновлення психоемоційної стабільності була вибрана література з терапевтичним ефектом: потрапляєш у ситуацію безпечного ризику - і дофамінова винагорода гарантована. Трохи погомоніли, а тепер до теми.

Три книги, що мають полоскотати нерви - так виглядала ця підбірка на перший погляд.  Але все-таки одна з них таки не зовсім відповідає цьому критерію. Вікова рекомендація 6+, але мої 35+ прочитали книгу на одному подиху. Купувала її через неперевершене візуальне оформлення і обіцяну цікаву історію. Планувала просто ознайомитися, бо все-таки лише 6+, але вона мене не відпустила. Щодо того, наскільки страшно, не можу адекватно міркувати, бо я - не та цільова вікова аудиторія, але от чи напружено і динамічно, так це однозначно. Книга вся побудована на контрастах, і це все підсилено оформленням і кольором сторінок: світлотіньова градація від чорного до білого відповідає кульмінації і розв'язці в тексті. Круте дизайнерське рішення :ok_hand: Оцініть.

НЕДОСПОЙЛЕР :point_down:

____________________________________________

Дуже несподіваною виявилася інтерпретація чи то фантазія автора на тему знаменитих звірят у накрохмалених чепчиках та жакетиках із мідними ґудзиками - оце справді моторошно - бррррр... :astonished: Інтрига була така, що довелося ознайомитися з біографією відомої міс ретельніше :sunglasses: 

Мушу зауважити, що присутні сцени жорстокого натуралізму, наприклад процес виготовлення опудала на очах в іншого звірятка, тому все-таки я б читала діткам більш зрілого віку, ніж 6. І взагалі тема таксидермії для дітей може бути травматичною. У дитинстві книга Кнорре "Капітан Крокус" нанесла мені психічну травму, бо не для дітей усе-таки ця жорстока іронічна антиутопія. Фраза з неї "Автоматизировать! Очучелить! Всех на чучела!" досі викликає нудотно-мерзотний зуд. Тому літературу для дітей слід обирати обережно, з урахуванням ніжності їх нервової системи.

 __________________________________________

А взагалі історія про лисичку в шубці з ароматом недозрілих яблук та її харизматичного друга нагадала мені іншу історію з дитинства - про Вука. Вони зовсім різні, але через свою емоційну пронизливість стали поряд на одну щаблину. 

Кристиан Маккей Хайдикер "Страшные истории для маленьких лисят"

Наступні дві книги вже показували в клубі, тому про них напишу менше. Але тематично вони тут на своєму місці, хоча стилістично відрізняються від лисенят.

Олег Гавріш "Казки баби Гавришихи"  

Частину книги прочитала раніше, але ось зараз саме настав її зоряний час. Згадалося, як школяркою зачитувалася казками про істот із потойбічного світу. Узагалі-то колись я такі книги колекціонувала. На жаль, велика частина потрапила до рук ліквідатора, зате є над чим працювати зараз :sunglasses: Отже, маємо авторські оповідки в народній стилізації, цікаві, динамічні, часом навіть моторошні. А ще вони геть просякнуті українським колоритом і збагачені подекуди смачними "фольклорними" слівцями, не зовсім сороміцькими, але не дуже вживаними в пристойному товаристві :rofl::rofl::rofl:. Ось, наприклад, смачний такий вислів "мов друзка в сраці". Єдине, чого особисто для мене було забагато, це релігійного навантаження, але історично ці вірування були міцно пов'язані з побутом українців, тому все автентично доречно.

Окремо варто відзначити малюнки. Вони не гуляють окремо, а органічно вплетені в канву оповіді. Причому в процесі фотографування зауважила деталі, яких не помітила раніше, і ці деталі якраз і викликають мурах під шкірою. А наші мотанки тут виглядають не гірше, ніж ляльки вуду. Неперевершена робота художника.

А ще вперше довелося читати книгу із заокругленими кутками - цікаве рішення видавця. Цей нюанс добре спрацював при транспортуванні книги в маленькій сумці, хто розуміє, про що я.

А третя книга настільки відома, що сенс писати є лише про достойні її видання.

Николай Гоголь "Вий"

Прочитавши про село Некремінне, захотілося неодмінно освіжити пам'ять і прочитати книгу, яка в дитинстві здавалася однією з найстрашніших. Поставила ці 2 книги поруч за схожістю стилізації, адже і цю масштабну містифікацію створив не народ, а сам Гоголь. Автори вдало використали у своїх розповідях народні обряди, релігійну символіку, деяких слов'янських міфологічних істот, але все решта не має жодного фольклорного походження, як і головні дійові особи. Тому читати ще цікавіше ;)

Наш рідненький вій навіював такий жах, що в однойменному фільмі після його фрази "Поднимите мне веки" мої повіки опускалися і далі я лише слухала. Саму книгу читала трохи пізніше, у більш юному віці. І ось тепер, у більш зрілому. Дійсно, усе сприймається по-іншому і на все свій час. Актуальності повість не втратила, ще й придбала я собі її таку хорошу, що ах і ох. Уявляю ось саме її видану з тканинним корінцем і на дорогому папері, можна і з кольоровим обрізом :hugging::hugging::hugging: Рекламувати автора сенсу нема, а от художник Едуард Новіков створив ідеальну картинку, тому хочеться пафосного видання, хоча за це безмежно вдячна. Хто ще не підібрав собі, зверніть увагу, бо потім удень із вогнем.

P.s. Фото Гавришихи зміню пізніше, бо вийшли невдалі, прошу вибачення

Дякую, що зазирнули :)