Вірші

Якщо вірші пишуться, так хочеться, щоб вони і читалися. Якщо комусь сподобаються, буду рада.

Ти запитай колись, чому все склалось так.

Ти запитай, і слухай, не веди бровами.

Не перелічуй кривди і образи в такт, 

Усе чуже, що залягло роками.

Я розкажу, що буде і було,

Із кимось буде, та, мабуть, не з нами.

Ти засмієшся -що було, згуло.

І ти давно- дружина, не кохана.

Ти строга стала, і мовчиш весь час.

А як говориш, краще б ти мовчала.

Й обридло вибачатись кожен раз,

Як ти сама собі щось нагадала.

Я не була такою, й зараз не така.

Мені, по суті, зовсім мало треба.

Щоб десь чекали інші берега,

І ти не відпускав мене від себе.

*************

Все буде іншим? Вговори мене.

де вітер рвучко тріпотить в безодню,

Скажи, що все колись мине.

Ти правий був, усе мине сьогодні.

Ти сам не віриш. Треба говорить.

Ти маєш завжди щось комусь казати.

Тримати руку, співчувать, любить,

Або хоча б майстерно це вдавати.

Я знову винна. Ти не спав всю ніч.

Нікчемний ранок переводить подих.

Але сумна й правдива в тому річ,

Я не чекаю більше ранків жодних.

********************

Уламки підлітають, ніби крила,

І отих трісок не скінчити лік.

Я їх, неначе дерево ростила-

За колом коло, і за роком рік.

Мого там не лишилося нічого.

Цей шелест лісу -я тут не була.

Тут вічність ходить -втомлена і строга,

Вона у сховку ніжна до стебла.

Вона тут кришить жалі і розлуки,

Байдуже відчай й радість зустріча,

Плавнішають і завмирають рухи.

Я ж не така була... -Тієї вже нема.