Еббі Генлон: Фантасмагорія Дорі (КМБукс).

У понеділок погода нарешті, як то кажуть, шептала і доня скориставшись цим, читала книжечки про Дорі майже в режимі "Літо" - на вулиці на газоні :)

А у вівторок я, чекаючи її з малювання, вирішила, що ніж тинятися по магазинах, краще на лавочці посиджу і почитаю цю Дорі, про яку знаю вже не один рік, але покупку відкладала, відкладала, аж дочекалася виходу серії українською (поки що лише дві книги, сподіваюсь, далі буде).

Читаю-читаю і починаю впізнавати то свою, то себе; то подругу, то її дочку; то іншу подругу, то її дочку :rofl: Не втрималась - почала їм у вайбер слати фотки сторінок. А сьогодні думаю: стільки фоток вже готових, викладу і в КК ))

Як це знайомо мамам кількох дітей з різницею у віці, правда ж?  :grin:

Віддамо належне мамі: вона не рубає з плеча - спочатку задає уточнююче запитаня ;)

:rofl: Таке собі бомженя на дистанційці: у нічній сорочці задом наперед, навиворіт; ще й нечесане 100%, може і зуби не чищені.

:rofl::rofl: Тут мене зігнуло навпіл від сміху: зо-о-овсім недавно подруга прислала фотку своєї 5-річної малої, що стояла на кухонному столі з пачкою печива, яке дістала у навісній шафці! А фітнес  - це класика; особливо у вигляді стрибання на дивані чи ліжку. Вислала їй фотки сторінок, мовляв, твоїй мала б сподобатися книжка.

Чортеня - це уявна подруга Мері ;)

Це види монстрів (лише частини), які мешкають в домі.

Сестра із братом вирішили налякати малу Дорі та відучити поводитися, як малявка, вигадавши пані Хапу-Хряпу, яка забирає малих дітей. Та замість злякатися, чомучка почала задавати сті-і-ільки питань, що вони визнали: "Це однозначно найгірша ідея в нашому житті (...) Однозначно. Однозначно. Однозначно. "

А, ось як буває, якщо хтось не втемі втрутиться у твою гру. Наприклад, виходить з кімнати до вас дитина в якомусь наряді (можливо, як раз бабуся завітала провідати онучку/онучка, ви сидите чайок п'єте з цукерочками, балачки балакаєте). "Ой, а хто це у нас тут такий? Це маленьке кошенятко, так? З хвостиком та вусиками, миле та пухнасте. Киць-киць-киць." "АААА! Я не кошенятко! Я небезпечний комодський варан! Зараз укушу тебе і ти вмре-еш!!!" Сльози, істерика невизнаного генія та розпач дорослих: Блін, ми ж нічого такого не мали на увазі...

Ну, а це просто істерика. Звичайна собі істерика. Аж кімната перевертається догори другом, подумаєш... 

І десь на цих сторінках, я перестала думати, що цю книжку обов'язково має почитати подруга своїй дочці. Шанси, що ця мала візьме на озброєння методи Дорі, яких вона ще не має в своєму арсеналі 9 із 10 ))) 

Якщо повернутися до сюжету, то Дорі задумала присипити пані Хапу-Хряпу дротиком (що вона і зробила, поціливши у дупцю), але про всяк випадок замаскувалася після цього в корову. Вона весь час намагається стати цікавою брату із сестрою, долучитися до їхніх забав: ходить за ними, дуркує, жартує, але все не до ладу, нажаль. 

Періодично втручається мама :sunglasses:

Ооо, тут істерика описана більш детально. Особливо цінні ремарки про ромбики, про занадто жарко :grin: Особисто для мене вони дуже цінні, тому що вселяють надію, що із цим можна жити, що це тимчасово, кимось таки контрольовано і все залежить тільки від батьківського сприйняття: нам вирішувати, як реагувати )))

Це пан Криха. Нафантазувала таку фею-хрещену, що й самій дивно стало :rofl:

Фея перетворює Дорі в цуценя  на ймення Куряча Кісточка (щоб замаскуватися від Хапи-Хряпи, якщо сто років сну минуть занадто швидко) і в цій подобі мала нарешті привертає до себе щиру увагу та любов брата! 

Звісно, що в образ Дорі вжилася  на повну! 

О, ні... Потрібно вмовити Дорі-цуценя стати Дорі-дівчинкою, щоб поїхати до лікаря (потрібно довідка до школи). Нереально...

лише силою...

Що примітно: серед перехожих зображений дядько (який, ясна річ, сам з істериками дитини справу не мав зовсім, бо навіть тата часто думають, що мами перебільшують, коли кажуть: "Сил моїх більше немає. Вона/він некерований.") та вагітна жіночка (яка ще ніфіга не знає про дітей і думає: "У мене буде тільки так-то і так-то", - не маючи й зеленого уявлення, що дитина може думати інагше, бу-га-га). Коротше, жодного такого, хто співчуває мамі :rofl:

У лікаря Дорі не перестає бути цуциком, але лікар же приватний, не дільничний педіатр радянської закалки: вона всіляко підігрує і навіть не сердиться, коли отримує укола паличкою від чупіка, як помсту за щеплення ))

Дома мама покарала Дорі за витівки у лікаря, заборонивши їй виходити з кімнати. Горе не беда, якщо з тобою фей та Мері: у шість рук можна натягати для фортеці набагато більше будматеріалів! 

Потім вони варять отруйний суп для Хапи-Хряпи, він на неї не діє, вона забирає Дорі й збирається іти геть, але в останню мить Дорі вигадує запропонувати забрати ненависну їй Черрі - улюблену ляльку старшої сестри: Вона тихіша. І миліша )))

Весь час під час читання мене цікавило: То для кого ж ця книга? Для 7+, коли так, як Дорі, вже не поводяться і лише зі сміхом сприймуть цю історію? Чи, все таки, для менших, в якості терапевтичної казки: побачити себе зі сторони і перестати так тероризувати батьків ))) Тут знову ж таки згадую, що є категорія дітей, які то-очно візьмуть Дорі за приклад - д'оу!, як каже Сімпсон. А, чим же авторка закінчить, цікаво? Від цього залежить...

Перед сном сестра починає шукати свою ляльку і Дорі каже фразу, яка знову мене заспокоює. Любі мої, всі істерики - явище тимчасове (та ви і самі це знаєте, хоча, все одно, регулярно потрібно знову і знову чути та бачити якісь підтвердження цьому :) )  Головне... Не знаю, що головне. Можливо, не зациклюватися, а не забувати любити себе; давати собі передишки, не зважаючи на жодні відмовки. Передишки у вигляді хобі; посиденьок з подружками; шопінгу; часу із коханим; часу на одинці із собою. 

"... що я РЕАЛЬНО, НАСПРАВДІ з нею зробила?"

Дорі ніде не заходить ляльку (зате знаходить стрибуна, який сестра давно загубила) і робить висновок, що пані Хапа-Хряпа була реальна!!! Зчиняє гвалт, на який прибігає тато.

Маленька мила Дорі вирішує зізнатися сестричці, що віддала Черрі Хапі-Хряпі, але знаходить сестру у ліжку із... лялькою!! 

Ги-и, а ось і гола правда :point_down:

Прощаючись із сестрою перед сном, Дорі підсунула їй під подушку м'ячика-стрибунця і зранку застала своїх старших за грою ним у вітальні. 

Своїм героїчним вчинком із порятування м'ячика з унітазу, вона заслужила таку повагу брата та сестри, що була прийнята у гру! 

Обалдіти, як весело тепер УТРЬОХ зчиняти рейвах у вітальні. Ох, і раді будуть батьки, коли прокинуться :stuck_out_tongue_closed_eyes:

Доні книги сподобались (прочитала одну за другою в той самий день), насмішили дуже; а поведінка брата та сестри обурила: не вірять вони Дорі, відітє лі! Проганяють! Вредіни!!