Г.Манкель: Кіт, що любив дощ; Махаон, - 4221517

Якщо любиш - відпусти, якщо воно твоє, то обов"язково повернеться, якщо ні - то ніколи твоїм і не було. Г.Г. Маркес

Головний герой хлопчик Лукас, у першому ж розділі йому виповнюється 6 років і він отримує у подарунок чорне кошенятко, якого називає Вугликом. За почуттями, які тваринка викликає у Лукаса, кошеня стає для хлопчика і першим коханням, і дитиною. Ніжність і довіра, відповідальність, переживання аж до фізичного болю, коли він не може знайти свого пухнастого друга.

Сім'я, стосунки між рідними описані реалыстично :)))) Старший брат - на прізвисько Вихрик - спеціально драконить меншого, тато не завжди послідовний та справедливий, мама - Беатриса - може поринути з головою у свої справи й не слухати уважно; всі можуть відмахуватися від малої дитини, але ж люди не роботи, ми не завжди дотримуємося всіх вичитанних у Петрановської чи Фабер+Мазліш порад ;)

Одного дощового дня Вуглик справді зникає... назавжди, як з'ясовується потім. Це справжня ТРАГЕДІЯ для хлопчика, він щовечора засинає сидячи біля вікна і виглядаючи Вуглика, він стає дратівливим, тікає з дому, щоб шукати котика у місті.

Ось тут проявляється вся сила сім'ї, її підтримка: брат разом із друзями шукає кошеня по вулицям, мама пише і розклеює разом із сином оголошення, тато бере вихідний на роботі (до цього він робив таке лише одного разу, коли старший брат забив голову, впавши з дерева) і їде із малим на цілий день за місто. Там, у лісі, серед природи тато - Аксель - і розповідає про Країну Дощів.

В анотації написано "У повісті... ідеться про життя і пригоди... Лукаса та його улюбленця". Ні, книга не про це. Котик зникає вже у четвертому розділі й решту десять ідеться про переживання маленького відданого хлопчачого сердечка і події, що супроводжують ці переживання: пошуки кошеняти, пошуки відповідей; втеча, єднання у горі із рідними, їхня підтримка; висновки. Позначати книгу як "сумна" мені не хочеться, ще не візьметеся читати, а вона хороша. Просто, книга філософська, а не пригодницька :)