Уже назад нічого не повернути, розумію, але при кожній згадці про нього розриває душу і так болить:sob::sob::sob:. Знаю, з часом біль притихне, а зараз треба просто перестраждати, або відволіктися на щось інше. Треба якось сказати сину, а це для нього буде нереальний біль, так як це був його подарунок на день народження. Стільки спогадів, емоцій, перший котик.Я дуже люблю тварин, тому і боюся їх брати в своє життя, бо дуже важко емоційно переношу їх любі болячки, а ще більше можливу втрату. Син такий самий. Підскажіть хто пережив подібне, чи може нова тваринка(з часом) замінити любов до попереднього улюбленця і хоч якось приглушити біль втрати. Наскільки повністю вона заповняє порожнечу і спогади, чи немає порівняння і відчуття, що попередній був самим, самим, самим) Знаю, що зараз багато трагедій, смертей і тд. і моя проблема близько з цим не стояла, але якщо хтось може щось порадити-буду вдячна?
TaLeRo 1 квітня 2021, 00:45
Я советую сразу взять нового котика ради ребенка. Ребенку так легче будет. Да и вам тоже. Поверьте, сколько бы ни прошло, грустить будете всегда. Их никем не заменить. Просто заполнить пустоту заботой о другом существе. У нас полтора года прошло как кошку потеряли, и 9 месяцев как котика тоже. До сих пор плачу как вспоминаю. Хотя Дома ещё есть кошка и котик.
Сыну 4 года было, потерю кошки пережил тяжело, сначала сказала, что в больнице. Она болела у нас. Это первая смерть для ребенка была. Потихоньку готовила, говорила, что не вылечат. когда сказала, что всё, долго плакал. Целый год периодически спрашивал, когда Маркиза вернётся, забывал что-ли. Опять рассказывала, про другой мир говорила, что она там.
Потом умерла бабушка, перенес намного легче, потом котик умер, потом вторая бабушка. Про всех говорила, что в другом мире и ждут нас. Особо уже не плакал.
Ещё был хомяк, тоже недавно умер, сын очень расстроился, плакал. Нового хомяка принесли сразу, то успокоился, ему легче так намного.
Dilaa 1 квітня 2021, 11:31
Дякую, так, ми хочемо взяти котика. Син хоче тільки Копію. Я сьогодні передивлялась фото, шукала свого по очах-є схожі, але оцей внутрішній протест, що він новий не такий, не такий по характеру, темпераменту, повадках, він просто не той і не наш, не має з ним тої нашої історії, подій, пережитів(думаю багато хто мене зрозуміє, а хтось просто посміється, ввадаючи це дурницями, заморочками) - це мене пока тормозить. Треба хоч трошки часу. Зараз це ще болюча рана.
Так би хотілось, щоб нові були кращими за попередніх,щоб легше було забути і не скучати, сумувати. Але судячи з коментарів-кожна історія, це нова любов і турбота, яка не заміняє і не знецінює попередню.
TaLeRo 1 квітня 2021, 12:43
Скучати, сумувати будете все одно, хоч копію візьмете, хоч ні. Не буде такого вже. Вони всі різні, як і люди... не краще і не гірше, просто інший. Це наша сім'я. Просто так легше пережити втрату, особливо для дитини. Повірте, беріть зараз, не чекайте. Може вам і потрібен час, а дитині ні. Новий котик теж буде ваш і любити його будете не менше.
Що сталося із котиком? , можливо візьміть іншу породу, якщо якась породна болячка. Або будете вже знати і слідкувати за новим котиком.
Nikki 1 квітня 2021, 08:46
Поможет только время . Сочувствую вам. Мы через пол года взяли другую собаку , но это конечно не смогло заменить первую...
Dilaa 1 квітня 2021, 11:34
Судячи з .... в кінці речення, Ви і досі сумуєте за попередньою)
Nikki 1 квітня 2021, 13:24
Уже конечно легче , прошло 9 лет , но очень любили первую собаку и скучаем очень . Второго дурилу тоже кончено любим )))
Brusnyca 1 квітня 2021, 12:49
Согласна со всеми высказавшимися. Новый питомец будет совсем другой, но обязательно тоже любимый и тоже свой. Главное, я бы советовала, не спешить брать нового члена в семью, пока не примите душой факт ухода того котика и не почувствуете пустоту, которую просто необходимо заполнить мягким пушистым комочком. Иначе, вы будете все время сравнить их, и каждый раз понимать, что это не тот котик.... Это, конечно, не страшно, но не даст вашему сердцу полностью принять и полюбить нового члена семьи.
Brusnyca 1 квітня 2021, 12:52
Когда отравили моего любимого Кешу, я его лично похоронила и долго за ним плакала, я знала, что возьму кота, я просто не могу без кота, но волей случая или судьбы, толь через пол года мы, идя по улице, увидели котят "за вашу цену", и одна красавица-кошечка нам очень приглянулась. Купили:-)
Brusnyca 1 квітня 2021, 12:56
А ещё через год взяли ей "колижанку") хоть сдружить их не удалось, но как соседи они отлично уживаются, они такие разные внешне и внутренне, и чувства к ним разные, было бы глупо сравнить их с моим прошлым котиком..
friendsandall 29 квітня 2021, 20:01
Нашу собаку убило током несколько дней назад.Меньше года назад взяли ее щеночком.
Теперь ищу рассказы людей,которые пережили подобное.Чтобы понять это я такая дуреха,или это нормальное состояние после утраты животного.
friendsandall 29 квітня 2021, 20:13
Из того,что советуют психологи,для себя взяла то,что животное могло родится в другой стране,где их например едят.
Или всю жизнь просидеть на цепи,или питаться, чем прийдется на мусорке.Животное могла сбить машина итд.
Наша Дейзи жила в тепле,купаная,сытая.
Хотя все равно мне кажется мало ей внимания уделяли.Очень у нее коротаая жизнь получилась.Только холода прошли,в лес бы сейчас,она бы ганяла и по-собачьи радовалась
Сейчас очень хочу собаку,точно такую же