Дім там, де хтось пригортає.... Казки для повнолітніх та неповнолітніх естетів

 

Снігу багатенько цьогоріч, тому, щоб душа не охолола, треба її зігрівати теплими вечірніми читаннями. І не важливо, скільки мені років, завжди відчуваю необхідність по-дитячому похвилюватися і порадіти. Книга, яку покажу, підняла з дна серця давні спогади, але раптом стало зрозуміло, що все знайоме, але змінилася я сама. Мабуть, дитиною часто плакала читаючи, тому згадки про згадки такі цінні та емоційно-вибухові... 

"Хохо повертається додому" ("Hoho wraca dodomu")

Перше, що вразило, це ілюстрації. Наскільки глибокі у своїй простоті - у них весь дитячий світ..... Але текст тут не другорядний, це якраз ідеальний дует письменника та художника. Цікаво, що підписано так: "Своє серце у книжку вклали Катажина Зих і Натан Ґрех"... 

Щороку весна повертається до села саамів зі стадом оленів, які взимку мандрують із півночі на південь у пошуках їжі (саами - це найдавніші мешканці Лапландії, які завжди підгодовували оленів). І ось одного разу трапилася така сторія...

Жила собі дівчинка, яку звали Самі. Вона любила сніг, сяйво північного неба, м'який зелений мох та справжні скарби - жовті малинки, які насправді називали морошкою... 

І ось одного вечора Самі почула, що олені повернулися.... Та зима була дуже морозною, тому тварини особливо потребували тепла та їжі.

Тієї ночі ніхто не спав. Мешканці села вірили, що з оленями повертається не лише весна, а й щастя... Чим більше звірят повертається, тим більше буде щастя. Тому їх слід було порахувати. Самі та її подруга Абра ретельно складали на сніг гілочки: один олень - одна гілочка. Їх було 81.

Але до Самі в намет прийшов той особливий, вісімдесят другий....

Так у Самі з'явився найкращий друг Хохо... Разом вони зустрічали весну, шукали перші квіти та ягоди, прощалися з останнім талим снігом...

 

Проте коли червоно-помаранчеві барви осені заполонили небокрай, трави почав хилити холодний вітер, а довкола почала панувати темрява, усе стало інакше...

Бабуся сказала, що сьогоднішня полярна зоря є особлива, означає, що літо відходить.... Самі любила зиму, сніг, полярну ніч, але олені мусили вирушати в мандрівку... Дівчинка зав'язала Хохо червону хустку як символ міцної дружби...

- Пам'ятай, - сказала бабуся. - Коли той, кого ми любимо, є дуже далеко, ми маємо його тут, - і показала долонею, - отут, у серці. 

З кожним кроком олені ставали все менші і менші, доки зовсім не зникли на горизонті...

А Самі подумала, що не довго буде весна... І він обов'язково повернеться...

Олені все йшли і йшли, і чим більше вони наближалися до тепла, тим холодніше і холодніше ставало Хохо. Дивний холод він відчував у серці...то була туга... І він вирішив повернутися... сам... без стада...

 

Хохо приліг відпочити. Проте раптом прокинувся від чогось дивного... То був запах небезпеки, який знає кожен олень... Ведмідь...

Хохо втік, але окрім дороги до села він загубив щось дуже важливе - хустку, яку йому подарувала подруга.

У село прийшов мандрівник. Саами тепло прийняли його, але Самі побачила в нього те, від чого її серце мало не зупинилося...

 

Бабуся розповіла Самі історію про дівчинку і оленя, який не повернувся, і навчила співати пісню, яка допоможе подолати сум....Так вони співали, пригорнувшись, а холодний північний вітер відніс мелодію далеко-далеко...

...далеко-далеко вітер відніс мелодію, аж до блукаючого снігами одинокого оленя, що не міг знайти шляху до села...

Мелодія ставала все гучніша і гучніша, доки Хохо не зрозумів: він повернувся.

 

Він відчув тепло, яке так шукав. Він повернувся додому. Адже дім є там, де тебе хтось пригортає.

Найцікавіше — на аукціоні. Одяг та взуття від 10 грн!

Аукцион
Флисочка девочковая

22 минуты

Аукцион
Плотные лосины на 9-10лет рост 140

26 минут

Аукцион
жилет подростковый

24 минуты

Аукцион
Штаны батал хб котон 114см длина

30 минут

→ Смотреть все предложения

15 комментариев

  • bondarka 22 февраля, 07:48 1

    До сліз... Яка гарна історія!

  • zaycheska 23 февраля, 13:33

    так, гарна, не банальна така ;)

  • le313 22 февраля, 09:40

    :cry: надзвичайно зворушлива книжечка. Дякую, Зорянко, за огляд. Відкриваєш для мене світ книгоскарбів :fairy:

  • zaycheska 23 февраля, 13:34

    будь ласка ;)

  • mADAM_Elvira 22 февраля, 13:13

    Ааа, рыдаю, очень проникновенно, так трогательно. А ещё я поняла, что твои посты можно брать и читать ребенку, как полноценную сказку. Сейчас попробую.

  • mADAM_Elvira 22 февраля, 13:18

    И снова плачу. Диана В шоке) ей понравилось) но проникнуться, как я, она пока не может

  • zaycheska 23 февраля, 13:34

    Надя, постараюся толі побільше таких постів писати, чачу би знайти :sob:

  • Marys 22 февраля, 23:37

    Морошка, вона невідривно пов'язана з моїм дитинством, Біле море, краса Півночі. Щиро дякую, що нагадали мені про ці відчуття, емоції:kissing_heart:

  • zaycheska 23 февраля, 13:35

    класне дитинство ;) ви там жили?

  • Marys 23 февраля, 14:21

    @zaycheska Ні, але батьки-туристи, то ми сплавлялися на байдарках по Кольському півострову (а це десь 300 км до кордону з Лапландією). То ми дітьми наїлися чорниці з морошкою)))

  • zaycheska 23 февраля, 14:56

    @Marys оце так мандрівка ;)

  • Paula_X 23 февраля, 00:17

    Дуже класна, як завжди, й історія така зворушлива, так.

  • zaycheska 23 февраля, 13:35

    Гарна вона, забула тобі показати :sunglasses:

  • valusenka 23 февраля, 20:06

    Така глибока і зворушлива історія! В мене аж серце стислося, коли побачила ведмедя та шарф ...
    Дякую за книгу!

  • zaycheska 23 февраля, 21:35

    я теж, коли читала, на цьому місці аж серце стислося

Для комментирования нужно войти или зарегистрироваться

Вернуться в Клуб