Просто стресс. Досі відхожу. Гуляємо тільки що з 2 дітьми на вулиці, 5 і 4 роки. Обоє на самокатах. Я на одну хвилину заглянула у вуличний магазин, навіть не заходила. Повертаюсь а сина нема:dizzy_face:. Я кричала як дурна, а його нема ніде. А він поїхав за поворот, там темно і плаче стоїть. Ніколи раніше такого не було, завжди знають що не можна відходити. Ці пару хвилин, здалися вічністю.Слава Господу все добре.
Innet55 7 грудня 2020, 16:41
Да, теряла. Покупала овощи. Пока отдавала деньги продавцу, дочка отошла от меня. А рядом дорога, начало рынка, людей тьма. Как я кричала, капец. А она в аптеку зашла витаминки посмотреть в 3 года.
Irunka0808 7 грудня 2020, 16:42
І в мене таке було. Губила сина двічі. Перший раз йому було років 2-3. Гуляли в маркеті, там багато прилавків. Він за ними сховався, а далі ми не зустрілись. Перебігала все і скрізь. Почула його плач, і побачила його на руках в іншої жінки. Це було страшно.
Другий раз - дитина брал участь у забігові, пробіг біля нас, а потім навпроти не повернув. Ми його шукали хв 10, поки не об"явили: Мама Артема, підійдіть до карети швидкої допомоги.
Це було найгірше. Поки дійшла думала аби живий.
А виявилось, недалеко від страрту, його штовхнули старші. І організатори відвели до швидкої.
Той час все що хочеш передумала.
teddi 7 грудня 2020, 17:21
У нас безстрашна та любопитна дівка, в ТЦ завжди кудись біжить,летить, все цікаво, хоть прив’яжи. Вже майже 5, а потрібено в усі очі дивитися щоб не згубити. Одно разу спостерігала як вона переплутала мене з іншою і так впевнено з нею пішла, отямилася хвилини через 3-5 що тьотя чужа.
Svan1 7 грудня 2020, 18:01
Да, забрала с садика и на 2 минуты на улице стояла разговаривала с воспитателем, а сын решил и пошел сам домой, это жесть, какой стресс я испытала
larisa21 7 грудня 2020, 18:42
Я сестру теряла, ей было 2.5,а мне 13. Зашли в магазин, держала ее за руку, на секунду руку отпустила, пока хлеб в сумку ложила. Смотрю -нет сестры нигде. Ни в магазине, ни возле. Реву, домой идти боюсь, мама прибьет. Бегала я так минут 10,и со слезами домой пошла, до дома минут 5,и дорогу переходить надо. Бегу, реву, а соседка бабулька с соседнего подъезда говорит: Что это вы по очереди бегаете плачете, то одна, то вторая. Оказалось, сестра сама решила домой пойти, как она и дорогу запомнила. Потом естественно испугалась и в слезы. Прибежала сама, плачет, а меня нет. Мама за меня перепугалась, что со мной случилось. Короче, на всю жизнь запомнила.
Natutka 10 грудня 2020, 21:40
:rolling_eyes::scream:
Kseni 7 грудня 2020, 19:33
У меня потерялся на глазах за минуту, играли минимум 4 взрослых на полупустом пляже, был шторм. Моргнула и его нет, никто не видел где делся, нашёлся через пару минут, убежал по берегу дальше. А я в детстве из сада убегала домой, искали всем городом)
MaVlaVan 7 грудня 2020, 21:17
Мои знакомые сына оставили в аэропорту и уехали в отель. По дороге начали считать всех своих людей и не досчиталась одного)))
Chuchasonya 8 грудня 2020, 01:01 2
Один дома)))
Eri_Baby_Smile 8 грудня 2020, 07:17 1
Забыть ребёнка - это уже слишком конечно
Chuchasonya 8 грудня 2020, 09:51
А если их 18 детей))) легко) Я шучу конечно, но ситуации разные бывают. Даже фильм есть об этом/)