12 місяців...як колись вони називалися нашими предками

Видавництво «Книги – ХХІ» м. Чернівці. Купляла на розкладці з літературою "Свічадо"

 В даній книзі дитина не просто отримує знання про зміни в природі, про пори року, а вчиться уважно придивлятися до неба, до землі, прислухатися до тварин, птахів, комах, дерев, кущів і квітів. Цікаво ведеться розповідь про місяці року, які споконвіку мали по декілька назв. Колись українці склали свій традиційний календар, де кожен місяць мав свій символ. Авторка заглиблюється в українську давнину, змушує дитину милуватися кожним словом рідної мови, вслухатися в нього.

"Кажуть, що ми, українці, з"явилися з роси, тому і стали згодом росами або руснами.Того, хто вперше виорав ниву, назвали Орієм. А потім почали давати імена всякому земному створінню, усім явищам природи. Люди уважно придивлялися до неба, землі, прислухалися до тварин, птахів, комах, дерев, кущів і квітів. Неважко було помітити, що весна, літо, осінь і зима щороку приходять на землю в одну й ту ж пору. Про них так і казали: „Пори року...”А от з місяцями, яких, як ви знаєте, дванадцять, була морока. Йдеться про те, що кожен із них споконвіку мав по кілька означень.Візьмемо для прикладу перший місяць осені. Ось як про нього щебетала маленька Ластівка:– Всі збирайтесь, хто достоїн, у вирій нас гуртує РОЄН.Й одразу її родичі, тобто ластівки міські, сільські, берегові, збирались у зграйки, роїлися в теплі краї.Лосі нікуди не мандрували, але вони також купчилися на узліссі й кричали:– Наче вітерець-пустун, кличе нас на бій РЕВУН."

декілька сторінок для ознайомлення з текстом