"Мама, я боюсь....вовк іде до Маїтки..." Книготерапія в подоланні дитячих страхів

Поки бібліотека моєї Крихітки поповнювалася новими книжечками, дитяча голівка генерувала нові фантазії, і, на жаль, деякі з них стали проблемою. Тож уперше пишу на не дуже приємну тему (переклад дитячої мови додаю в квадратних дужках [...], як завжди - присутні елементи батьківського сентименталізму :rofl:). При начебто ретельному відборі літератури для маляти мама десь помилилася, мабуть, щось не догляділа або трішки не по віку прочитала :hushed: Або дитя дуже вразливе. Донечка почала проявляти страхи (1 р. 10 міс.): "Мама, хто там? Напевно Ніскуньцік" [Лускунчик], "Мама, хто там сьовався? Хтось спустівся на дах?", "Вовки, там вовки", "Хто там? Вовк, веветенський вовк. Я боюсь", "Мама, вовк іде до Маїтки. Стясньо, дузі стясьно" [вовк іде до Маргаритки. Страшно, дуже страшно]... Проаналізувавши мікс інформації, поглинутої дитиною з книжок та мультиків (других, до речі, мало), стало зрозуміло, що треба працювати над проблемою. Так розпочалася наша книготерапія і результат є :ok_hand: 

Ось список книг із мого рецепту ;) Для нас це виявилося ліками, нехай комусь згодиться як виключно розважальна література :sunglasses: Зовсім не всі мені подобаються ілюстраціями чи змістом, та це в даному контексті другорядне. 

Нікола О'Бірн, Нік Бромлі "Гортай дуже обережно. Дуже кусюча книжка"

 Я спокійно ставлюся до книжок без вишуканого сюжету та відбірної лексики. Ця саме така і, звісно, ні про що ;) Але коли дитина чекає, мабуть, цілу хвилину, перш ніж перегорнути цю сторіночку, а потім перегортає і викрикує: "Кодідів [крокодил]!!! Не боюсь", то мета досягнута.

   Потім книжку треба погойдати ;)

А ще в цю дірку весело викидувати "веветня йося" [велетня лося] з наступної книжечки, детальний огляд якої я робила (нижче посилання).

Астрид Шекелс "Лис Гектор и поиски великана"

Одразу ми читали лише перші сторінки і малеча закривала книжку з острахом на місці про зустріч із ведмедем Руфусом, але цікавість перемагала, тому через хвилину знову відкривала і просила читати "Веветень". В оповіданні такого нема, проте дитина вигадала доповнення до сюжету: "буундуцьок Цяйї казє "Хто цє, сцьо цє?" - Та цє зь веветень" [бурундучок Чарлі каже: "Хто це? Що це? Та це ж велетень].

Швидко звикла до ведмедя і казала мені, активно жестикулюючи: "Та це зь посьто тінь" [та це ж просто тінь].

Тінь лося теж сприйняли насторожено, навіть на цьому зупиняли читання.

І навіть лося знайшли, не такого модного в джинсових шортах, як в оригіналі, але в картатій сорочці :sunglasses: Без нього не читалося.

Анна Казаліс "Мишеня Тім, не бійся!"

Книга була дуже вчасно і доречно подарована другом сім'ї. Про тіні і темряву...Чого лише не малює дитяча уява, але знаю, що такі ситуації виникають у багатьох. 

Історія про Чорного лицаря живе й досі, та наразі він уже смішний, а не страшний ;) книжка спрацювала як гомеопатія - клин клином! Але кілька днів лицаря шукали всюди. Фразі "Хто там? Напевно їцай цьойні їцай?!" відведено почесне місце в хроніках дитячих перлів [Хто там? Напевно лицар чорний лицар?!]

  "Гіма" [грому] поки що боятися не перестали, але думаю, що це проблема іншого масштабу.

Наталія Чуб "Хоробре кошеня"

Ця книжка в нас називається "Цітаті коїдой" [читати коридор].

Ервін Мозер "Мануель і Діді" "Річковий дух" 

Це ж просто гарбуз!!!

Є ще історія про сову, але Крихітку вона не вразила, хоча, на мою думку, якраз тематична.

Оксана Лущевська "Мама прийшла"

Ця книга давала чудодійний седативний ефект ;) адже такий хепі-енд - Мама прийшла!

Наталія Стукман "Швидкий Флінн"

І знову про тіні

Вольф Ерльбрух "Про малого крота, який хотів дізнатися, хто наклав йому на голову"

Мабуть, ця книга в даному огляді здивує і взагалі думки щодо неї часто скептичні, але скажу, що не роблю з книгочитання культу і якщо є книга для "пореготати", то це книга читабельна :rofl::rofl::rofl: І все-таки вона в огляді не випадкова, бо допомагає зі страхами в делікатних ситуаціях. Як тут без натуралізму! (кому цікаво, в приват).

Ще трохи "вовкотерапії" :rofl::rofl::rofl: 

"Улюблені вірші. Том перший"

Вірші про вовків знаємо на пам'ять - так полюбився, що вже ні кущі не страшні, а й навіть деколи вовк - то не вовк, а просто мишка.

Також виділю ще ці віршики для профілактики боязні.

Хоча не без ложки дьогтю. Не одразу вдалося знайти того Ніськунціка, який налякав дитину. Скажу, що аж за місяць, мабуть, бо вона уникала книжки (пісня про ялинку, до речі, перша, яку донька вивчила). А потім сама взяла і показала. Та ось же він - на ялинці! Зізнаюся, що мене в дитинстві він теж відштовхував. 

К. Рот Тайлер, В. Горбачов "Казки перед сном"

Донечка почала вірити в те, що мама (або наша кішка) може-таки прогнати вовка. Просто потрібна швабра :sunglasses:

Моріс Сендак "Там, де водяться диковиська" (і знову про вовків) 

Хлопчик у вовчачому костюмі справив більше враження, ніж диковиська. Думаю, суть донька ще не зрозуміла (по своєму віку - 2 р.), але загалом допомогло. 

Тема хованок теж дуже помічна для дітвори в питаннях страху :sunglasses: тут хоч по-китайськи, а їм усе зрозуміло.

"Bambi"

Беатрис Поттер "Ухти-Тухти" (художник Г. Егоренкова)

    А ось і терапевтичний момент: не все, що за дверима, страшне.

Тема темряви в "Little owl's night" теж дуже гарно подана.

А ось, власне, книжечка, яка вибрана невдало, бо про справжній страх там для нас інформації не виявилося. Ось так.

Діана Амфт "Як полюбити павученя"

Художня література має неймовірний потенціал. Сподіваюся, допис стане в нагоді тому, кому дуже треба, але бажаю, щоб лише як розважальний :smile_cat:

P.s. Підбірка суб'єктивна, але саме ці книги допомогли моїй дитині подолати свої страхи